Формування Всеросійського аграрного ринку
Курсовой проект - История
Другие курсовые по предмету История
9;їзді Порад декрет "Про соціалізацію землі" підтвердив принципове вирішення попереднього законодавчого акту.
Відроджена селянська община почала зрівняльний перерозподіл землі. В результаті розділу крупних володінь кожна селянська сімя отримала в середньому по два гектари придатної для обробки землі (близько 0,5 гектара на одного дорослого члена сімї). Дроблення наділів привело до їх збільшення до 24 мільйонів проти 16 мільйонів в 1914 році. Слідством стало зникнення крупних землевласників і ослабіння шаруючи заможних селян, що поставляли до війни 70 відсотків товарного зерна.
Низькі державні закупівельні ціни на зерно і дефіцит промислових товарів, раніше всього необхідного сільськогосподарського устаткування (у 1926-1927 роках 40 відсотків орних знарядь складали деревяні сохи), робили товарний обмін між містом і селом украй невигідним для селян, підсилювали замкнутість їх господарств, вимушуючи обмежуватися виробництвом сільгосппродукції лише для власного вжитку.
Провал заготівельних компаній (у 1926/27 роках куплене 10,6 мільйона тонн зерна, в 1927/28 роках-10,1 мільйона, в 1928/29 роках - 9,4 мільйона) влади віднесли на рахунок ворожого відношення кулаків, хоча насправді незадоволеність виражала все селянство.
Примусове вилучення сільськогосподарської продукції (наприклад, в 1935 році доля вилученого склала 45 відсотків, збільшившись в три рази в порівнянні з 1928 роком) відбувалося на тлі падіння зернового виробництва: при збільшенні посівних площ воно впало на 15 відсотків від рівня 1928 років, а продукція тваринництва - майже на 40 відсотків. Навіть при посередніх і низьких урожаях в колгоспів вилучалося не менше 30 відсотків продукції (а у декотрих до 80 відсотків), що загрожувало порушити виробничий цикл. У 1931 році сільгоспи України були залишені майже повністю без кормів і насіння (з 69 мільйонів тонн зерна реквізоване 22,8 мільйона тонн). Слідством став небувалий голод. Під час його загинуло від чотирьох до пяти мільйонів чоловік. Позбавлена всіх прав, ініціативи і самостійності колгоспне село виявилося приреченим на застій і занепад протягом багатьох років.
Після смерті І.В. Сталіна нове керівництво СРСР визнало положення в сільському господарстві близьким до катастрофічного. Не подумуючи про реформування основ колгоспних буд, держава узяла курс на підвищення матеріальної зацікавленості колгоспників в результатах своєї праці при ослабінні важелів адміністративного тиску і освоєння нових родючих земель (при низькому рівні виробництва мінеральних добрив неможливо було вирішити проблему підвищення врожайності наявних угідь).
Державні закупівельні ціни на зерно були підвищені на 50 відсотків, в два рази - на молоко і масло, в 5,5 разу - на мясо. При цьому зменшилися обовязкові постачання з боку колгоспів, знизилися податки з присадибних ділянок і з продажів на вільному ринку, а з самих колгоспів списувалися колишні борги. У виконання вирішення лютневого пленуму ЦК КПРС 1954 роки про освоєння цілинних і покладів земель Північного Казахстану, Сибіру, Алтая і Південного Уралу протягом трьох років було розорано 37 мільйонів гектарів нових земель, що склало 30 відсотків всіх оброблюваних земель СРСР. На долю цілинного хліба в рекордному урожаї зернових 1956 років (125 мільйонів тонн) припало 50 відсотків.
Висновки
Аграрно-правова доктрина, що відвіку склалася в Росії, зводиться до того, що держава само відповідає за організацію сільськогосподарського виробництва і тому поступає з селянами так, як йому заманеться. Таку доктрину необхідно замінити концепцією незалежного ведення аграрного виробництва, де сільський трудівник є вільним товаровиробником, а держава створює і гарантує йому відповідні умови. Основним сільськогосподарським товаровиробником є селянин або обєднання, створені з його достовірно добровільною участю, а держава виступає гарантом в забезпеченні селянинові свободи в реалізації його прав і інтересів. Іншими словами, держава повинна формувати свою аграрну політику, виходячи з обєктивних потреб обслуговування інтересів трудівника села, і через такий важіль забезпечувати країну продовольством. Вихід до такого підходу складає суть наукової концепції проведення сучасних аграрних перетворень в Російській Федерації.
Головна причина кризисного стану аграрної економіки в історії Росії зводиться до відсутності наукової правової концепції. Сьогодні в Росії називаються різні причини кризисного положення сільського господарства. Не заперечуючи багатьох з них, дисертант вважає, що в Росії, перш за все, потрібно здолати відсутність наукової концепції, про яку було сказано в попередньому виводі. Тому, кажучи про причини кризи аграрного сектора, що підлягають усуненню, потрібно починати з головної причини, потім про навязану сільському господарству в 1930 році системи колгоспів і радгоспів, про сучасну реформу, що хаотично проводиться, і так далі
Спільне ведення земельного законодавства Російської Федерації і її субєктів, визначене в ст.72 Конституції РФ, деякі субєкти тлумачили так, що поставили своє земельне законодавство вище федерального. Ряд субєктів (Башкортостан, Марій Ел, Дагестан та інші) не прийняли інституту приватної власності на землю і визначили в своєму законодавстві (Республіка Башкортостан), що можливості надання і визначення розміру земельної ділянки вирішуються місцевою адміністрацією. В результаті навіть дієздатні (міцні) фермерські господарства не забезпечені дос