Фінансова політика у сфері видатків бюджету України
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
? створення ВВП (а національний дохід створюється саме на місцях, а не в центрі), бо доходи, які понадпланово заробляють регіони вони змушені передавати до Держбюджету. Ситуацію по видатковій частині маємо кардинально протилежну, хоча з табл. 5.1 дод. 5 видно, що план також майже кожного року, починаючи з 2003-го, перевиконувався, однак в значно меншій степені, аніж по доходам (так, наприклад, у 2005 р. план по фінансуванню місцевих бюджетів з Державного виконано лише на 99 %). Отже, виявлена тенденція свідчить про неоптимальну структуру міжбюджетних відносин, адже виділення коштів з місцевих бюджетів Державному і навпаки здійснюється непропорційно (коштів до Держбюджету вилучається більше, ніж надається). Аналізуючи динаміку трансфертів, варто відмітити, що суми дотацій, субвенцій, коштів, що надаються з місцевих бюджетів Державному ростуть пропорційно росту доходної й видаткової частини Держбюджету, лише 2004-2005 рр. є винятками (тут доходи й видатки виросли, однак міжбюджетні трансферти навпаки знизились порівняно з 2003 р.).
Недоліки у міжбюджетних відносинах України свідчать про те, що: 1) бюджетна політика у сфері міжбюджетних відносин направлена на вирішення поточних проблем регіонів, але не впливає на перспективний розвиток; 2) значна централізація ВВП сприяє послабленню мотивації регіонів; 3) існує протиборство між центральними та місцевими органами виконавчої влади; 4) існує явище політичної доцільності у міжбюджетних відносинах; 5) відсутнє досконале законодавче регулювання міжбюджетних відносин; 6) до Держбюджету передається значна частина податкових надходжень, що не сприяє зростанню рівня турботи місцевого самоврядування про платників податків; 7) існує підвищений рівень дотаційності місцевих бюджетів; 8) спостерігається низький рівень фіскальної незалежності регіонів (він становить лише 2 %); 9) дублюються функції місцевої і центральної влади.
На мій погляд, головною „бідою у міжбюджетних відносинах залишається значний рівень централізації фінансових ресурсів. Якщо надати більшу фінансову незалежність регіонам у сфері розширення фінансової бази, то це вирішить одразу дві проблеми: зніме необхідність виділення значного рівня дотацій, розширить фінансові можливості територій і вони зможуть за свої кошти фінансувати свої видатки. Звичайно, що не кожен регіон здатен задовольнити всі свої потреби, навіть повністю відмовившись від відрахування трансфертів до Держбюджету, тому відмовлятись від субвенцій і дотацій в повній мірі не слід.
Коротко підсумуємо другий розділ роботи:
Доходи Держбюджету ключова складова Держбюджету країни, вони призначені для реалізації держави своїх функцій. Особливістю планування й виконання дохідної частини Держбюджету є значна розбіжність між плановими й фактичними показниками у бік заниження планових показників. Серед доходів головне місце займають податкові надходження, однак їх частка з кожним роком знижується.
видатки Держбюджету - економічні відносини з приводу розподілу фонду грошових коштів держави. За економічною класифікацією поділяються на поточні й капітальні. Особливістю видатків українського бюджету є значне переважання соціального бюджету над інвестиційним, завищені видатки на державне управління й національну оборону.
міжбюджетні трансферти є основою фінансового вирівнювання територій. В Україні використовуються переважно дотації вирівнювання та різні субвенції. Особливістю міжбюджетних відносин в Україні є непропорційне виділення й вилучення фінансових ресурсів з регіонів як на стадії планування, так і на стадії виконання.
Розділ 3. Напрямки вдосконалення системи бюджетного регулювання
3.1 Бюджетне регулювання у країнах з розвинутою ринковою економікою: перспективи для України
У системі бюджетного менеджменту для кожної країни можливий вибір між двома полярними моделями бюджетного регулювання: конкурентною та кооперативною. Конкурентна модель сприяє підвищенню ефективності та економічному зростанню. Кооперативна модель направлена на бюджетне вирівнювання регіональних диспропорцій, тобто на територіальну справедливість.
Розглянемо першу модель - конкурентну. Модель характеризується: високим ступенем децентралізації влади; високим ступенем фінансової незалежності і самостійності регіональної влади; слабкою участю центральних урядів в політиці вирівнювання горизонтальних диспропорцій. Важливим фактором функціонування цієї моделі є висока мобільність населення [див. 22 ].
Класичним прикладом використання цієї моделі є приклад США. В Америці розроблена система „бюджетного федералізму, яка характеризується значним ступенем незалежності регіонів від центру та мінімізацією його перерозподільних функцій. В моделі бюджетного регулювання США фактично відсутній прямий перерозподіл бюджетних коштів між штатами, який такий звичний для України. Разом з тим, в США розроблений ефективний механізм фінансового вирівнювання міжрегіональних диспропорцій. Основними його компонентами є: бюджетне самофінансування штатів та фінансування федеральних цільових програм. Політика самофінансування увійшла в історію під назвою „нового федералізму. Сутність політики полягає в тому, що в кожному штаті встановлені ті ж податки, які збираються й у федеральний бюджет, однак право на встановлення цих податків є виключною прерогативою самого штату. На відміну від України в США головну частку дох?/p>