Фiлософськi категорii дiалектики
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Старе й нове. Фiлософськi категорii
Категорii нове i старе вважаються найбiльш простими й давно вже добре розробленими, однак СФдиноi думки про iх закономiрний дiалектичний взаСФмозвязок так i не вироблено. В останнi роки зявився iнтерес до категорii нове, обумовлений актуальнiстю проблем дiалектики в цiлому. Найчастiше цi поняття диференцiюють стосовно процесу розвитку. Причому, у якому би формулюваннi дослiдник не використовувало принцип розвитку, керуючись iм, вiн повинен визнавати виникнення, так сказати, принципово нового, такого, котрого ранiше взагалi не iснувало. Процес виникнення нового як небувалого розкриваСФ принцип мiрностi. РЖз принципово новим дослiдник зiштовхуСФться в областi границь мiри, але тiльки у випадку iстотних якiсних змiн.
ВзаСФмозвязок нового зi старим - це сама загальна характеристика змiн, але, зрозумiло, багатство дiалектики не зводиться тiльки до цiСФi характеристики. Нова й старе - це клiнiки, обСФднуючi категорii, вони характеризують багато граней реальних процесiв (нагромадження елементiв новий i якiсний стрибок вiд старого до нового, заперечення старого новим, звязок форми й змiсту, можливостi й дiйсностi й т.д.).
З категорiями нове i старе звязане положення дiалектики, що одержало в лiтературi назва принципу iсторизму. Зупинимося на ньому бiльш докладно. Часто принцип iсторизму розумiють трохи спрощено, звязуючи його з науками, що займаються вивченням соцiальних подiй, конкретно з iсторiСФю, i зводячи його до викладу хронологii подiй. СтворюСФться враження, що до фiзики, хiмii, iншим природничим наукам вiн начебто б i незастосовний. Однак принцип iсторизму - це той же принцип розвитку; вiн вимагаСФ вiдбиття динамiки процесiв, руху й розвитку кожноi речi, але спрямований вiн на минулий стан речi. Облiк його вимог важливий для всякого дiйсно наукового дослiдження.
Змiни, якi вiдбувалися з рiччю в минулому, перетворили ii в те, що вона являСФ собою зараз. Аналiз минулих станiв речi дозволяСФ виявити звязки мiж цими станами й тi закони, якi обумовили виникнення, функцiонування й розвиток речi. На базi цього формуСФться бiльше повне знання справжнього стану речi. Принцип iсторизму дозволяСФ розкрити ускладнення структури речi, змiна старих i поява нових закономiрностей ii розвитку. Традицiйна назва даного принципу пояснюСФться тим, що дослiдник, вiдтворюючи шлях розвитку речi, по сутi справи, знайомиться з ii iсторiСФю. РЖнакше кажучи, вiн аналiзуСФ становлення речi. У цьому планi принцип iсторизму, на наш погляд, точнiше було б назвати принципом становлення речi. Становлення як фiлософська категорiя виражаСФ СФднiсть виникнення й зникнення, незавершенiсть iснування речi, той момент розвитку, коли вона тiльки формуСФться. Такий момент присутнiй у розвитку будь-якоi речi: старе - це вже не колишнСФ старе, нове ще не затвердило себе й не показало своi можливостi й специфiку. Нестiйкiсть даного моменту розвитку виражаСФться через категорii щось i iнше, службовцi для позначення колишнього старого i майбутнього нового . Щось - те, що реально iснуСФ, маСФ свою якiсну специфiку, своi звязки й вiдносини. Однак у цей момент часу дослiдник фiксуСФ лише сам факт буття, реального iснування цiСФi речi, як невизначеноi. РЖнше - це iснування речi у формi, вiдмiнноi вiд попереднього стану, перехiд у свою протилежнiсть.
Рiч ефективнiше дослiджувати в ii розвитку, станi, що став. Однак категорiальний зрiз тiСФi або iншоi сфери отриманого готового знання необхiдно доповнювати динамiкою що розвиваСФться, знання, що стаСФ. Це складне завдання. Коли елементи новоi структури речi ще тiльки формуються, зароджуються в надрах старого стану вихiдноi речi, коли вони ще слабко вираженi й у кiлькiсному, i в якiсному вiдносинах, що тенденцiя наступного розвитку виявляСФться невизначеною. Вiдповiдно до принципу становлення (iсторизму), бiльше висока стадiя розвитку СФ пiдставою для проникнення в сутнiсть бiльше низькоi стадii розвитку речi.
Становлення повязане iз запереченням. Якщо зняття виражаСФ безперервнiсть розвитку, то заперечення - це такий момент розвитку, що виражаСФ його переривчастiсть. Заперечення може означати навiть руйнування, загибель речi.
Принципи-Твердження iснують i працюють у системi сталого, устояного знання, а принципи-припущення - у системi знання що розвиваСФться.
МаСФ мiiе певна типологiя заперечень. Деструктивне заперечення розумiСФться як руйнування; своСФрiдною модифiкацiСФю зняття оголошений такий тип заперечення, як трансформацiя , i т.д. Принцип заперечення (як будь-яка, усяка рiч) не переходить в iнше (як своСФ iнше). Розвиток закiнчуСФться загибеллю речi. Поняття заперечення означаСФ перетворення чого-небудь не в абстрактне iнше, а в своСФ iнше. Таким чином, у ходi дiалектичного заперечення здiйснюСФться наступнiсть розвитку. Дiалектичне заперечення обСФктивно, це таке перетворення, у ходi якого рiч переходить iз одного етапу розвитку на iншiй. Заперечення заперечення характеризуСФ механiзм змiн, розкриваСФ iхню тенденцiю. Трiадна форма виявляСФться найбiльш адекватною формою вiдбиття субСФктом у процесi пiзнання обСФктивно iснуючих взаСФмодiй.
Особливостi обСФктивних процесiв дiалектичного заперечення обумовили методологiчне значення принципу дiалектичного заперечення (трiаднiсть). Специфiчно проявляСФ себе цей принцип у сферi теоретичного знання. По-п