Фiлософськi категорii дiалектики
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
В»ьностi матерii.
Привiвши ii тезу у викладi Канта: Усяка складна субстанцiя у свiтi складаСФться iз простих частин, i взагалi iснуСФ тiльки простоi або те, що складено iз простого, Гегель вiдзначаСФ, що протиставлення складного простому в Канта не означаСФ тут нiчого iншого, крiм речей, як вони почуттСФво сприйманi. На думку Гегеля, повторювати, що складне складаСФться iз простого, - це тавтологiя, змiст тези кантiвськоi антиномii короткий - те, що зберiгаСФться, СФ простим.
Дорiкнувши Канта в марнiй вимученiй заплутаностi, Гегель переходить до антитезису його антиномii, що говорить, що жодна складна рiч у свiтi не складаСФться iз простих речей, i взагалi у свiтi немаСФ нiчого простого. Гегелiвський аналiз антитезису показуСФ, що знову справа йде тiльки про почуттСФво сприйманий i головне виражаСФться коротко: Весь досвiд нашого бачення, дотику й т.д. показуСФ нам лише складне .... Розкривши суть антиномii про нескiнченну подiльнiсть матерii, Гегель пише, що у самiй безперервностi полягаСФ момент роздiлення. Висновок, до якого вiн приходить i який можна повнiстю вiднести до проблеми простоi-складне , сформульований у такий спосiб: Тому що кожна iз двох протилежних сторiн мiстить у самiй собi iншу й нi одну з них не можна мислити без iншоi, то iз цього треба, що жодне iз цих визначень, узяте окремо, не iстинно, а iстинно лише iхня СФднiсть. Це - iстинно дiалектичний спосiб розгляду цих визначень i щирий результат.
ОбСФктивно iснуючi матерiальнi системи виявляються й простими, i складними одночасно, як i тi елементи, з яких вони складаються. РЖншими словами, кожний обСФкт - дiалектична СФднiсть простого й складного. Проста й складне - це перша, чисто якiсна характеристика структурностi невичерпного матерiального свiту. Дiалектичний принцип СФдностi проста й складного як важлива характеристика реальних процесiв можна вважати iндикатором спрямованостi змiн. Процес вивчення конкретноi СФдностi простого i складного мiстить у собi як би два рухи: круговий рух, що розкриваСФ координацiю мiж простими й складними елементами системи, i рух по прямоi лiнii: вiд пiзнання складного до пiзнання простого. ...РДднiсть цих двох названих форм руху пiзнання даСФ в пiдсумку висхiдну криву, що маСФ форму спирали.
Сутнiсть - явище
При вивченнi обСФктивного миру людина зiштовхуСФться з рiзноманiттям речей i явищ, якi постiйно змiнюються, перемiняючи один одного. При безпосереднiм спогляданнi дiйсностi сприймаСФться звичайно зовнiшня сторона речей. Пiзнання починаСФться з бiльше простого, доступного. У ходi подальшого вивчення обСФктiв людина зауважуСФ, що за зовнiшньою iхньою стороною коштують якiсь стiйкi звязки й вiдносини. Для позначення цих неоднакових сторiн обСФктiв використовуються категорii сутнiсть i явище . У реальному свiтi кожний обСФкт - СФднiсть сутностi i явища. Явище можна розглядати як прояв сутностi, ii конкретне iснування. Пiд сутнiстю в нашiй фiлософськiй лiтературi звичайно малася на увазi сукупнiсть внутрiшнiх, глибинних звязкiв i вiдносин, що визначаСФ основнi риси й тенденцii розвитку речi, обСФкта. Будучи догмою, такий пiдхiд, зрозумiло, сковував аналiз цього важливого й, пiдкреслимо, надскладного фiлософського поняття.
Багато дослiдникiв з гiркотою вiдзначають, що в науцi не можна використовувати категорiю форми, якщо вона й далi буде визначатися тiльки як внутрiшнiй звязок i спосiб органiзацii, категорiю сутностi, якщо неi визначати як сукупнiсть найбiльш глибоких i стiйких звязкiв, категорiю необхiдностi, якщо неi визначати як те, що обовязково повинне вiдбутися.
Сутнiсть не iснуСФ як абстракцiя. Сутнiсть - це завжди сутнiсть чогось: сутнiсть речi, процесу, явища. ПiзнаСФться тому не сутнiсть як така, а сутнiсть чогось конкретного. Сутнiсть будь-якого явища навколишньоi дiйсностi не лежить на поверхнi, вона пiзнаСФться не вiдразу, а лише в ходi багаторазового аналiзу й синтезу. На думку Гегеля, сутнiсть свiтиться в явищах, але не кожному, i субСФкт, що пiзнаСФ, повинен бути пiдготовлений до пiзнання сутностi. Сутнiсть повинна бути, але вона спочатку СФ видимiсть.
Сутнiсть iснуСФ як загальне в одиничному, але в кожному явищi вона проявляСФться не повнiстю. Можливо невiрне розумiння сутностi дослiджуваного, iлюзорне подання про неi, що вiдбиваСФться в наступному використаннi категорiй видимiсть.
Пiзнання сутностi як основи всiх властивостей обСФкта припускаСФ подолання видимостi. У цiлому знання сутностi обСФкта залежить вiд рiвня розвитку самого пiзнання. Доцiльно тому, виявляючи сутнiсть, аналiзувати ii внутрiшнi й зовнiшнi змiни, форми ii прояву. Сутнiсть, як показав Гегель, характеризуСФться цiлою серiСФю категорiй, i тому ii не можна визначити однозначно.
Категорiя сутнiсть розпадаСФться на пiдставу i закон. Усяка конкретна сутнiсть СФ насамперед певну пiдставу. Пiдстава пояснюСФ, чому дослiджуваний нами обСФкт такий, а не iнший. Воно повязане з основною якiстю обСФкта, з його основним внутрiшнiм протирiччям i розглядаСФться як основа (причина) найважливiших властивостей обСФкта. Через видiлення основного, виявлення основи йде пiзнання сутностi дослiджуваних явищ. Вiд пiдстави залежать всi iншi вiдносини обСФкта. Завдяки пiдставi, що включаСФ структурнiсть минулих станiв, обСФкт як система зберiгаСФ наявну визначенiсть буття.
Сутнiсть - категорiя структурн