Фiлософськi етапи творчостi Вольтера
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
о не дiяв з примусу: схильнiсть до тиранення була вiдсутня i в державi, i в характерах людей. При зустрiчi з монархом краiни гостi зазвичай цiлували його в обоСФ щоки. Король умовляСФ Кандiда залишитися в його краiнi, оскiльки краще жити там, де тобi до душi. Але друзям дуже хотiлося здатися на батькiвщинi багатими людьми, а також зСФднатися з Кунегондой. Король на iх прохання дарил друзям ста овець, завантажених золотом i самоцвiтами. Дивна машина переносить iх через гори, i вони покидають благословенний край, де насправдi все вiдбуваСФться до кращого, i про яке вони завжди жалкуватимуть.
Поки вони рухаються вiд кордонiв Ельдорадо до мiста Сурiнаму, всi вiвцi, окрiм двох, гинуть. У Сурiнаме вони взнають, що в Буенос-Айресi iх як i ранiше розшукують за вбивство Великого РЖнквiзитора, а Кунiгунда стала улюбленою наложницею губернатора Вирiшено, що викупляти красуню туди вiдправиться один Какамбо, а Кандiд поiде у вiльну республiку Венецiю i там iх чекатиме. Майже всi його скарби краде шахрай купець, а суддя ще караСФ його штрафом. Пiсля цих випадкiв низькiсть людськоi душi в черговий раз повергаСФ в жах Кандiда. Тому в попутники хлопець вирiшуСФ вибрати найнещаснiшу, ображену долею людину. Таким вiн визнав Мартiна, який пiсля пережитих бiд став глибоким песимiстом. Вони разом пливуть до Францii, i по дорозi Мартiн переконуСФ Кандiда, що в природi людини брехати, вбивати i зрадити свого ближнього, i скрiзь люди однаково нещаснi i страждають вiд несправедливостей.
У Парижi Кандiд знайомиться з мiiевими вдачами i звичаями. РЖ те i iнше вельми його розчаровуСФ, а Мартiн лише бiльше змiцнюСФться у фiлософii песимiзму. Кандiда вiдразу оточують шахраi, лестощами i обманом вони витягують з нього грошi. Всi при цьому користуються неймовiрною довiрливiстю хлопця, яку вiн зберiг, не дивлячись на всi нещастя. Одному пройдисвiтовi вiн розповiдаСФ про любов до прекрасноi Кунiгунде i свiй план зустрiти ii у Венецii. У вiдповiдь на його милу вiдвертiсть Кандiду пiдстроюють пастку, йому загрожуСФ вязниця, але, пiдкуповуСФ вартових, друзi рятуються на кораблi, що пливе до Англii. На англiйському березi вони спостерiгають абсолютно безглузду страту нi в чому не повинного адмiрала. З Англii Кандiд потрапляСФ нарештi до Венецii, подумуючи лише про зустрiч з ненаглядною Кунiгундой. Але там вiн знаходить не ii, а новий зразок людського жалю - служницю з його рiдного замку. РЗi життя доводить до проституцii, i Кандiд бажаСФ допомогти iй грошима, хоча фiлософ Мартiн передбачаСФ, що нiчого з цього не вийде. У результатi вони зустрiчають ii в ще тяжчому станi. Свiдомiсть того, що страждання для всiх неминучi, заставляСФ Кандiда шукати людину, чужу печалi. Таким вважався один знатний венецiанець. Але, вiдвiдавши цю людину, Кандiд переконуСФться, що щастi для нього в критицi i незадоволеностi що оточуСФ, а також в запереченнi будь-якоi краси. Нарештi вiн виявляСФ свого Какамбо в найжалюгiднiшому положеннi. Той розповiдаСФ, що, заплативши величезний викуп за Кунiгунду, вони пiддалися нападу пiратiв, i тi продали Кунiгунду в служiння до Константинополя. Що ще гiрше, ii втратило всiСФi своСФi краси. Кандiд вирiшуСФ, що, як людина честi, вiн все одно повинен знайти кохану, i iде до Константинополя. Але на кораблi вiн серед рабiв взнаСФ доктора Панглосса i власноручно заколеного барона. Вони дивним чином избегли смертi, i доля складними дорогами звела iх рабами на кораблi. Кандiд негайно iх викупляСФ i вiддаСФ грошi, що залишилися, за Кунiгунду, стару i маленьку ферму.
Хоча Кунiгунда стала дуже потворною, вона наполягла на браку з Кандiдом. Маленькому суспiльству нiчого не залишалося як жити i працювати на фермi. Життя було воiстину болiсним. Працювати нiхто не хотiв, нудьга була жахлива, i лише залишалося, що без кiнця фiлософствувати. Вони сперечалися, що переважно: пiддати себе стiльком страшним випробуванням i мiнливостям долi, як тi, що вони пережили, або приректи себе на жахливу нудьгу бездiяльного життя. Гiдноi вiдповiдi нiхто не знав. Панглосс втратив вiру в оптимiзм, Мартiн же, навпаки, переконався, що людям всюди однаково погано, i переносив труднощi з упокорюванням. Але вони зустрiчають людину, що живе замкнутим життям на своiй фермi i сповна задоволеного своСФю долею. Вiн говорить, що будь-яке честолюбство i гординя згубнi i грiховнi, i що лише праця, для якоi були створенi всi люди, може врятувати вiд найбiльшого зла: нудьги, пороку i нужди. Працювати в своСФму саду, не базiкання, так Кандiд приймаСФ рятiвне рiшення. Община наполегливо працюСФ, i земля винагороджуСФ iх сторицею. Потрiбно обробляти своi сад, - не втомлюСФться нагадувати iм Кандiд.
4. РЖдейно-тематичний змiст повiстi "Простодушний"
Липневим вечором 1689 р. абат де Керкабон прогулювався з сестрою по берегу моря в своСФму маленькому приорате в Нижнiй Бретанi i роздумував про гiрку долю брата i його дружини, що двадцять рокiв тому вiдплили з того самого берега до Канади i зниклих там навiки. У цей момент в бухту причалюСФ судно i висаджуСФ на берег молоду людину в одязi iндiйця, який представляСФться Простодушним, оскiльки так називали його друзi-англiйцi за щирiсть i незмiнну чеснiсть. Вiн приголомшуСФ поважний прiор чемнiстю i розсудливiстю, i його запрошують на вечерю в будинок, де Простодушного представляють мiiевому суспiльству. Наступного дня, бажаючи вiддячити своiм господарям за гостиннiсть, хлопець дарував iм талiсмана: звязанi на шнурку портретики невiдомих йому людей, в яких прiор з хвилюванням взнаСФ тих, що згинули в