Фiлософськi етапи творчостi Вольтера
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
б 1753 року Вольтер покинув Нiмеччину.
Залишивши цю краiну, Вольтер оселився в маСФток недалеко вiд Женеви, де знаходився в безпецi вiд французького i прусського королiв. Проте його лiберальнi погляди зробили для нього небезпечною навiть Швейцарiю. У 1758 роцi вiн переiхав в iнший маСФток, у Фернье, недалеко вiд французько-швейцарського кордону, де у нього були два напрями для втечi в разi чергових неприСФмностей з властями. Вольтер прожив там двадцять рокiв, створюючи лiтературнi i фiлософськi твори, переписуючись з СФвропейськими iнтелектуальними лiдерами i приймаючи вiдвiдувачiв.
Всi цi роки обСФм його робiт не зменшувався. Вiн був фантастично плiдним письменником. Говорять, всi його вигадування займають бiльше 30 000 сторiнок. Вони включають епiчнi поеми, лiричнi вiршi, особистi листи, памфлети, романи, короткi розповiдi, пСФси, серйознi книги по iсторii i фiлософii.
Вольтер завжди сильно вiрив в релiгiйну терпимiсть. Коли вiн наближався до свого сiмдесятирiччя, у Францii сталося декiлька особливо жахливих випадкiв переслiдування протестантiв. Схвильований i розлючений Вольтер святив себе iнтелектуальнiй боротьбi проти релiгiйного фанатизму. Вiн написав величезне число полiтичних памфлетiв, що висмiюють релiгiйнi розбрати. Також вiн закiнчував всi своi особистi листи словами: "Знищимо вiдому рiч". Пiд "вiдомою рiччю" Вольтер мав на увазi релiгiйний фанатизм.
У 1778 роцi, коли йому були вiсiмдесят три роки, вiн повернувся до Парижа на премСФру своСФi новоi пСФси "РЖрена". Натовпи людей аплодували йому як "великому старiйшинi" французькоi Освiти. Сотнi залицяльникiв, включаючи Бенджамина Франклiна, вiдвiдували його. Але незабаром життя Вольтера пiдiйшло до кiнця. 30 травня 1778 року вiн помер в Парижi. РЖз-за вiдвертого антиклерикалiзму його не могли поховати в мiстi по християнському звичаю, але тринадцять рокiв через французькi революцiонери, що перемогли, викопали останки великоi людини i перезаховали його в Пантеонi до Парижа
2. Фiлософськi твори Вольтера
Роботи Вольтера настiльки багаточисельнi, що в короткiй статтi було б дуже важко перерахувати навiть великi. Основнi iдеi, що проповiдують iм за життя, важливiше за заголовки. Одним з найсильнiших переконань Вольтера була свобода слова i друку. Часто йому приписують фразу: "Я не згоден з тим, що ви говорите, але до смертi захищатиму ваше право сказати це". Хоча вiн нiколи не виголошував саме цих слiв, вони точно виражають його вiдношення до даного питання.
РЖншим провiдним принципом Вольтера була переконанiсть в свободi вiросповiдання. Все своСФ життя вiн твердо протестував проти релiгiйного насильства i переслiдування. Хоча Вольтер вiрив в Бога, вiн протестував проти багатьох релiгiйних догм i постiйно стверджував, що органiзована релiгiя була в основному обманом.
Цiлком природно, Вольтер нiколи не вiрив, нiби титулованi французькi аристократи були розумнiшi або кращi за нього самого, i слухачi фiлософа взнали, що так зване "божественне право королiв" - велика дурiсть. Хоча сам Вольтер був далекий вiд сучасноi демократii (вiн вiддавав перевагу сильнiй, але освiченiй монархii), основна маса його iдей явно перечила будь-якiй формi iСФрархiчного правлiння. Отже, недивно, що бiльшiсть послiдовникiв Вольтера прийшли до прийняття демократii. Його полiтичнi i релiгiйнi iдеi були, таким чином, головною течiСФю у французькiй Освiтi, i iстотна iх частина була взята для французькоi революцii 1789 рокiв.
Сам Вольтер не був вченим, але цiкавився наукою i був гарячим прибiчником емпiричних поглядiв Френсiса Бекона i Джона Локка. Ще вiн був серйозним i здатним iсториком. ОднiСФю з його найбiльш важливих праць була усесвiтня iсторiя: "Есе про звичаi i дух нацiй". Ця книга вiдрiзняСФться вiд бiльшостi попереднiх робiт по iсторii в двох аспектах: перший - Вольтер визнавав, що РДвропа була всього лише малою частиною свiту, i, отже, присвятив значну частину своСФi працi азiатськоi iсторii; другий - вiн роздiляв погляд, що iсторiя культури в цiлому важливiше за полiтичну iсторiю. Таким чином, його книга бiльше стосувалася соцiальних i економiчних умов, а також розвитку мистецтв, чим королiв i розвязаних ними воСФн.
Вольтер не був спочатку фiлософом. В значнiй мiрi вiн запозичував iдеi iнших людей, таких як Джон Локк i Френсiс Бекон, знов обнародував iх i популяризував. Проте завдяки роботам Вольтера, бiльше, нiж чиiм-небудь iншим, iдеi демократii, релiгiйноi терпимостi i iнтелектуальноi свободи поширилися у Францii i по сутi здебiльше РДвропи. Хоча у французькiй Освiтi були iншi чудовi письменники (Дiдро, ДАламбер, Руссо, МонтескСФ та iншi), буде чесним назвати Вольтера першим лiдером цього руху. Перш за все, його неповторний лiтературний стиль, тривала робота i величезне число творiв забезпечили йому набагато бiльш багаточисельну аудиторiю, нiж iншим письменникам. По-друге, його iдеi були характернi для всiСФi Освiти. РЖ по-третСФ, Вольтер випередив всi iншi чудовi фiгури в часi. Велика робота МонтескСФ "Дух законiв" зявилася лише в 1748 роцi, перший том знаменитiй "Енциклопедii" - в 1751-м перше есе Руссо було написане в 1750 роцi. А "Англiйськi листи" Вольтера видали в 1734 роцi, i на той час вiн вже шiстнадцять рокiв був знаменитий.
Працi Вольтера, за винятком короткого роману "Кандiд", сьогоднi читаються мало. Проте у вiсiмнадцятому столiттi вони були дуже популярнi, i, отже, автор зiграв важливу роль в змiнi клiмату думок, що вреш?/p>