Фiлософiя неотомiзму
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
?ня релiгiйно-мiстичних пошукiв митця неотомiсти часто називають лауреата Нобелiвськоi премii (1928) вiдому норвезьку письменницю Сiгрiд Унсет (18821949). Витоки релiгiйноi духовностi вона вбачала в свiтосприйманнi середньовiччя, а пiзнiше прийняла католицтво, визнавши надiсторичний характер цiСФi гiлки християнства. Релiгiйною екзальтацiСФю пройнятi лiричнi вiршi Гертруди Ле Форт (18761971) вiдомоi нiмецькоi поетеси й романiстки. Найширше визнання дiстали Гiмни Церквi, створенi нею 1924 року. Час вiд часу обСФктом теоретичних дискусiй стаСФ творча спадщина Жоржа Дюамеля (18841966) французького письменника й громадського дiяча, автора циклу романiв Життя i пригоди Салавена, який у 1020-тi роки обТСрунтовував iдею релiгiйного мiстичного колективiзму. У наведених нами прикладах здебiльшого фiгурують представники нового мистецтва перших десятилiть XX столiття, якi брали активну участь у формуваннi авангардних, модернiстських художнiх напрямiв i поСФднували нетрадицiйнi мистецькi принципи з традицiйною релiгiСФю. Така тенденцiя простежуСФться й сьогоднi. Досить аргументованою СФ думка вiдомого дослiдника звязку мистецтва з релiгiями свiту РД.Г. ЯковлСФва, який вважаСФ, що врештi-решт крайнi течii модернiзму близькi до iдеологii свiтових релiгiй. Вони близькi до них тому, що в заплутаних iррацiональних формах проповiдують загалом релiгiйну iдею плинностi, нiкчемностi земного буття, утверджуючи вiчнiсть iррацiональних, надреальних цiнностей. Рiзниця тут лише в тому, що якщо свiтовi релiгii обiцяють людинi блаженство на тому свiтi в раю, то цi течii не можуть дати йому навiть цiСФi iлюзii, i тому iхнi мiстика й вiдчай ще бiльш безпросвiтнi. Намагання представникiв модернiстського мистецтва активно розробляти релiгiйну тематику гостро поставило питання про можливiсть руйнування традицiйного канону в таких, зокрема, видах мистецтва, як музика, живопис, архiтектура. Сьогоднi СФ чимало прикладiв, коли митцi, незалежно вiд вимог i традицiй церкви, смiливо експериментують iз художньо-образною, стилiстичною будовою творiв, тематичний змiст яких безпосередньо повязаний саме з релiгiйними мiфами. Прикладом цього може виступати сюрреалiзм, зокрема релiгiйнi картини Сальвадора Далi, який продовжуСФ традицii середньовiчного мiстично-екзальтованого натуралiзму, але це формальне продовження, адже релiгiйнi сюжети iнтерпретуються художнiми засобами сюрреалiзму. Чимало уваги придiляють неотомiсти (Ж. Марiтен, Дж. Коук, Е. Жiльсон) проблемам етико-естетичного виховання, якi, цiлком логiчно для цього напряму, розглядаються i вирiшуються у свiтлi iдеi християнiзацii сучасноi культури. Ця iдея набуваСФ великого суспiльного резонансу, адже кiнець XX столiття iз властивими йому численними трагiчними катаклiзмами, вiйнами, хворобами, почуттям страху й безперспективностi людського iснування ознаменований сплеском популярностi релiгiйних iдей. Крайнiми проявами цього феномена СФ релiгiйний фанатизм, а також поява авантюристiв, якi оголошують себе новими пророками, месiями, претендуючи на символи Христа чи Дiви Марii. Один iз напрямiв християнiзацii культури полягаСФ в художнiй розробцi бiблiйних сюжетiв. Слiд ураховувати, що мистецтво в рiзнi перiоди свого розвитку використовувало мiф про Диявола (символ зла) i Бога (символ добра). Цi символи мають транскультурне значення. Досить згадати твори Гете Фауст, Ф. ДостоСФвського Брати Карамазови, А. Франса Повстання ангелiв, Л. Андреева Щоденник Сатани, М. Булгакова Майстер i Маргарита, фiльми П.-П. Пазолiнi РДвангелiСФ вiд Матфея, М. Скорсезе Остання спокуса Христа, щоб упевнитися, що використання релiгiйних символiв добра i зла вiдкриваСФ можливiсть ставити загальнолюдськi етичнi проблеми. Планетарна значущiсть релiгiйних символiв даСФ змогу подолати обмеженiсть конкретно-iсторичних, соцiальних реалiй чи нацiональних уявлень, створити узагальненi образи жертовностi, милосердя, розкрити загальнолюдський змiст добра i зла. Водночас слiд мати на увазi, що найрiзноманiтнiшi модифiкацii релiгiйних iдей у сучасному мистецтвi лише пiдкреслюють специфiчний стан неотомiзму як естетичноi теорii. Склавшись на пiдТСрунтi ортодоксального середньовiчного мислення, неотомiзм не може не рахуватися з вимогами XX столiття i штучно обминати такi важливi проблеми, як спiввiдношення релiгii й духовностi поняття значно ширшого, нiж його релiгiйний аспект, канону й реальноi динамiки часу, взаСФмовпливу релiгiй в умовах активного спiлкування представникiв рiзних культурних регiонiв свiту та iн. Чи здатен неотомiзм накреслити реальнi шляхи розвязання цих складних проблем? На нашу думку, питання поки що залишаСФться вiдкритим.
Лiтература
1.Григулевич И.Р. Современное папство и социальный вопрос // Аргументы. 1982. М., 1982.
2.Гуревич А.Я. Свобода и несвобода в общественном сознании Раннего Средневековья // Гуревич А.Я. Средневековый мир: культура безмолвствующего большинства. - М., 1990.
3.Долгов К.М. Диалектика и схоластика. - М., 1983.
4.Жильсон Э. Живопис i реальнiсть // ЗахiдноСФвропейська естетика XX столiття. - К., 1991.
5.Маритен Ж. Короткий нарис про iснування й iснуючому // Проблема людини в захiднiй фiлософii. - К., 1980.
6.Маритен Ж. Вiдповiдальнiсть художника // Самосвiдомiсть СФвропейськоi культури XX столiття. - К., 1991.
7.Маритен Ж. Работы по культурологии и истории мысли. - М., 1990.