Фiлософiя епохи Вiдродження. Середньовiчна фiлософiя
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Реферат
по фiлософii
Фiлософiя епохи Вiдродження. Середньовiчна фiлософiя
План
I. СЕРЕДНЬОВРЖЧНА ФРЖЛОСОФРЖЯ
- Патристика
- Рання схоластика
3. Пiзня схоластика
II. ФРЖЛОСОФРЖЯ ЕПОХИ ВРЖДРОДЖЕННЯ
- Вчення про людину раннього Вiдродження
2. Натурфiлософiя Вiдродження
3. Соцiальна фiлософiя Вiдродження
I. Середньовiчна фiлософiя
V - XV вв. у iсторii РДвропи прийнято називати середньовiччям або феодалiзмом (вiд латинського feodum - маСФток). Феодальнi держави проходили, як правило, через ряд стадiй вiд полiтичноi роздробленостi (маСФтковi держави) через обмежену монархiю до абсолютноi монархii (самодержавству). РЖ проте суспiльнi стосунки феодалiзму при всiй рiзноманiтностi iх форм в рiзних краiнах i в рiзний час характеризувалися загальними рисами: це власнiсть феодалiв на землю i iншi засоби виробництва, на селян землеробiв, що знаходяться в крiпоснiй залежностi, а також правом феодалiв здiйснювати державну владу на своiй територii. Для феодалiзму було характерне також всесилля церкви у всiх сферах суспiльного життя. Всi суспiльнi стосунки, починаючи вiд полiтичних i кiнчаючи мiжособовими, були пройнятi релiгiйними мотивами. Вся культура средвековья була спрямована увись, вiд землi до пiднебiння. Фiлософiя також виявилася пiдлеглiй релiгii. Цi форми пiдпорядкування фiлософii релiгii мiнялися разом з еволюцiСФю феодалiзму. Отже в iсторii середньовiчноi фiлософii прийнято розрiзняти патристику, ранню схоластику i пiзню схоластику.
1. Патристика
Середньовiчна фiлософiя починаСФться з патристики (вiд латинського pater - батько) учення отцов церкви перiоду формування i прийняття на НикСФСФвськом (325) соборi догматiв християнства i бiблейських текстiв. Представники патристики Тертуллiан (близько 150-222), Климент Александрiйський (150-215), Орiген (185-254) та iншi, вiдстоюючи догмати християнськоi релiгii, затверджували несумiснiсть релiгiйноi вiри з античною фiлософiСФю, що апелюСФ до розуму. Принцип примату (першiсть) вiри над розумом Тертуллiан виразив в гранично лаконiчному афоризмi Вiрую, тому що абсурдно. Починаючи з 2-ой половини V ст до VII-VIII вв. патристика виступаСФ вже як фiлософiя ранньофеодального суспiльства. Особливо великий вплив на ii розвиток зробив Августин (354-430). Вiн вже не настiльки категоричний в оцiнцi еллiнськоi культури i мудростi зокрема, хоча i пiдкреслюСФ примат вiри над розумом. Без вiри, - говорив вiн, - немаСФ знання, немаСФ iстини. Та все ж вiн прагнути апелювати до розуму. Так, вiн будуСФ онтологiчний доказ iснування бога. Суть його така: з того, що бог мислиться як сукупнiсть всiСФi досконалостi, ми повиннi приписати йому i атрибут iснування, а значить бог iснуСФ.
Цей доказ до цих пiр граСФ важливу роль в теологii i релiгiйнiй фiлософii.
Бог, по Августину, створив свiт нi з чого по своiй добрiй волi. Свiт не- однорiдний i СФ iСФрархiСФю iстот, висхiдних до бога. На цих iСФрархiчних сходах людина займаСФ особливе мiiе. Лише вiн маСФ душу. Вона створюСФться богом у момент народження людини, безсмертна i вiльна. Вона несе весь вантаж вiдповiдальностi перед богом за земнi справи людини пiсля його смертi. Тому душа маСФ бути предметом особливоi турботи людини i весь сенс його земного життя полягаСФ в порятунку душi. В той же час, по Августину, все, що робить чоловiк, робить через його душу бог (з цiСФi тези Августина логiчно витiкаСФ проблема теодиции морального виправдання бога). Над людьми пануСФ божественне визначення. Воно СФ джерелом двох протилежних царств: божого i земного. Перше втiлено в церкви, а друге в свiтськiй владi. РЗх боротьба завершиться перемогою церкви. Отже по Августину, верховенство церковноi влади наказане самим богом. Це положення Августина використовувалося в боротьбi пап проти свiтських феодалiв.
Учення Августина зробило величезний вплив на подальший розвиток християнськоi теологii. РЖ цей вплив не слабшаСФ i сьогоднi.
2. Рання схоластика
Рання схоластика (XI-XII вв.) була викликана новим пiдйомом культури, що почалося в ХI ст Назва схоласта сталася вiд латинського scholastica вчена бесiда, школа. Спочатку при дворi Карла Великого, а потiм в багатьох iнших мiстах стали виникати свiтськi школи. Пiдривши монополii церкви в областi освiти став загрожувати ii безроздiльному духовному впливу в суспiльствi. РЖ аби зберегти його, iдеологи церкви змусили фiлософiю своiми вустами проповiдувати богослiвя, як точно виразився Петро Домiан (1007-1072), перетворили фiлософiю на служницю богослiвя. Але свiтська освiта, що апелюСФ до логiки, неминуче привела до проблеми рацiонального обгрунтування християнства. Рання схоластика прагнула зробити це, орiСФнтуючись на учення Платона i неоплатонизм. З аристотелизма використовувалася лише логiка. Поляризацiя думок вiдносно вчення Платона про свiт iдей привела до формування реалiзму i номiналiзму.
Реалiзм, яскравим представником, якого був Ансельм Контерберiйський (1035-1109), стверджував, що загальнi поняття мають реальне iснування, i передуСФ речам. З цього положення вiн прямо виводив iснування бога.
Номiналiзм, який вiдстоював Роiелiн (рiд близько 1050 р. рiк смертi невiдомий) i iн. в протилежнiсть реалiзму прагнув обгрунтувати протилежну точку зору: универсалии - загальнi поняття не iснують не залежно вiд людськоi свiдомостi. Вони суть за?/p>