Фiлософiя древньоi РЖндii. Початок фiлософського мислення
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Фiлософiя древньоi РЖндii. Початок фiлософського мислення
Якщо ми абстрагуСФмося вiд найдавнiших письмових, памятникiв, виявлених на територii Древньоi РЖндii, то тексти iндуськоi (хараппськоi) культури (2500-1700 рокiв до н.е.), якi дотепер ще повнiстю не розшифрованi, СФ першим джерелом iнформацii про життя (разом з археологiчними знахiдками) суспiльства - так звана ведична лiтература. Мова йде про великий набiр текстiв, якi складалися протягом приблизно девяти сторiч (1500-600 рокiв до н.е.). Однак i в бiльше пiзнiй перiод створюються добутки, якi по своСФму змiстi ставляться до цiСФi лiтератури. Ведичнi тексти - це лiтература переважно релiгiйного змiсту, хоча Ведичнi памятники не тiльки СФ коштовним джерелом iнформацii про духовне життя свого часу, але й мiстять багато вiдомостей про економiчний розвиток, класову й соцiальну структури суспiльства, про ступiнь пiзнання навколишнього свiту й багато про що iншому.
Ведична релiгiя - це складний, що поступово розвиваСФться комплекс релiгiйних i мiфологiчних подань i вiдповiдних iм ритуалiв i культових обрядiв. У ньому прослизають частково архаiчнi iндоСФвропейськi уявлення (що сходять до тих часiв, коли арii задовго до приходу в РЖндiю жили разом з iншими iндоСФвропейськими племенами на загальнiй територii) iндоiранського культурного шару (загального iндiйськiй i iранськiй арiям). ЗавершуСФться формування цього комплексу на тлi мiфологii й культiв тубiльних (не iндоСФвропейських) мешканцiв РЖндii. Ведична релiгiя СФ полiтеiстичноi, для неi характерний антропоморфiзм, причому iСФрархiя богiв не СФ закритоi, тi самi властивостi й атрибути поперемiнно приписуються рiзним богам. У Ригведi важливу роль граСФ РЖндра - бог грози й воiн, що знищуСФ ворогiв арiiв. Значне мiiе займаСФ Агни - бог вогню, за допомогою якого iндус, що сповiдаСФ Веди, приносить жертви й у такий спосiб звертаСФться до iнших богiв. Продовжують список божеств пантеону Сурья (бог сонця), Сома (бог однойменного опяняючого напою, використовуваного при ритуалах), Ушас (богиня ранковоi зорi), Дьяус (бог небес), Ваю (бог вiтрiв) i багато хто iншi. Деякi божества, як, наприклад, Вишну, Шива або Брахма, пробиваються в першi ряди божеств тiльки в бiльше пiзнiх ведичних текстах. Мир надприродних iстот доповнюють рiзнi парфуми - вороги богiв i людей (ракшаси й асури).
У деяких ведичних гiмнах ми зустрiчаСФмося з прагненням знайти загальний принцип, що мiг би пояснити окремi явища й процеси навколишнього свiту. Цим принципом СФ унiверсальний космiчний порядок (рота), що пануСФ над усiм, йому пiдлеглi й боги. Завдяки дii рота рухаСФться сонце, свiтанок проганяСФ тьму, перемiняються пори року; рота - це принцип, що керуСФ плином людського життя: народженням i смертю, щастям i нещастям. РЖ хоча рота - безособовий принцип, iнодi його носiСФм i хоронителем виступаСФ бог Варуна, надiлений величезною й необмеженою силою, що помiстив сонце на небо.
Основою ведичного культу СФ жертва, за допомогою якоi послiдовник Вед звертаСФться до богiв, щоб забезпечити виконання своiх бажань. Жертва всемогутня, i якщо правильно принесена, то позитивний результат забезпечений, тому що у ритуалi працюСФ принцип даю, щоб ти дав. Ритуальнiй практицi присвячена iстотна частина ведичних текстiв, зокрема брахмани, де окремi. аспекти розробленi до дрiбних деталей. Вибухобезпечний ритуалiзм, що стосуСФться практично всiх сфер життя людей, гарантуСФ особливе положення брахманам, що були виконавцям культу.
Деструкцiя традицiйноi мiфологii й ведичного ритуализму проявляСФться, зокрема, у космологiчному гiмнi, називаному Насадил, що належить до бiльше пiзнiх частин Ригведи. Вiдповiдно до цього гiмну, спочатку не було нi сущого (сат), нi не-сущого (асат), не було повiтряного простору й неба, не було смертi й безсмертя, дня й ночi. Було тiльки те СФдине (тад екам), що розумiСФться як щось аморфне, нерозчленоване й позбавлене конкретного змiсту, що саме по собi дихало. Крiм цього, нiчого iншого не було, тьма була спочатку, тьма, покрита тьмою, надiленоi принципом змiни самоi себе на бiльше високому рiвнi безособовою силою, що стимулюСФ подальший процес генезису, що у текстi тiльки позначений. Беруть участь у ньому, зокрема, тапас (тепло) i кама (прагнення, бажання) як сила життя, первинний iмпульс буття. Скептицизм, а частково й спекулятивний характер тексту проявляються у висновку, де автор запитуСФ:
Хто може сказати, звiдки виник цей утвiр? Боги зявилися [тiльки] зi створенням цього [миру]... Звiдки все виникло, звiдки все утворилося? Виникло саме чи нi? Той, хто на найвищому небi стежить за цим [миром], той знаСФ. Виразно вiн [це] знаСФ або не знаСФ? Гiмн не СФ цiлiсним викладом генезису миру, багато чого вiн лише позначаСФ й формулюСФ питання, на якi не вiдповiдаСФ. Це вiдкривало широкi можливостi для пiзнiших спекуляцiй i iнтерпретацiй; рiзним образом тлумачать цей гiмн i сучаснi дослiдники.
РЖ в бiльше пiзнiх ведичних текстах - брахманах - зустрiчаСФться висловлення про походження й виникнення миру. У деяких мiiях розвиваються старi положення про воду як першоi субстанцii, на основi якоi виникають окремi стихii, боги й увесь свiт. Процес генезиiасто супроводжуСФться спекуляцiями про вплив Праджапати, що розумiСФться як абстрактна творча сила, що стимулюСФ процес виникнення, миру, а його образ позбавлений антропоморфних рис. Крiм того, у брахманах зустрiчаються положення, що вказують на рiзнi, форми подиху (прана ) як первиннi прояви буття. Тут мова йде про уявлення, спочатку повязаних з безпосе