Фiлософiя древньоi РЖндii. Початок фiлософського мислення
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
?ово мислителi упанiшад у бiльшостi походили з варни кшатриiв, а iнодi й вайшьев. Це СФ наслiдком змiн в економiчному становищi окремих варн, якi завершили своСФ формування до кiнця ведичного перiоду.
Упанiшади мали великий вплив на розвиток наступного мислення в РЖндii. Насамперед вчення про самсаре й карму стаСФ вихiдним положенням для всiх наступних релiгiйних i фiлософських навчань, за винятком матерiалiстичних.
Навчання джайнiзму й буддизму
У серединi 1-го тисячорiччя до н.е. у iндiйському суспiльствi починають вiдбуватися бiльшi змiни. Значно розвиваСФться аграрне й ремiсниче виробництво, торгiвля, заглиблюються майновi розходження мiж членами окремих варн i каст, мiняСФться положення безпосереднiх виробникiв. Поступово пiдсилюСФться влада монархii, занепадаСФ й втрачаСФ свiй вплив iнститут племiнноi влади. Виникають першi бiльшi державнi утворення. В III в. до н.е. пiд владою Ашоки в рамках СФдиноi монархiчноi держави поСФднуСФться практично вся РЖндiя. Важливим компонентом соцiальноi й економiчноi системи залишаСФться громада, у якiй вiдбуваються, однак, деякi змiни. ЗаглиблюСФться майнова диференцiацiя мiж членами громад, i усе помiтнiше видiляСФться верхнiй шар, що зосереджуСФ у своiх руках економiчну й полiтичну силу; зростаСФ число залежних громадян i найманих робiтникiв.
Це також i час пошукiв у релiгiйно-фiлософськiй сферi. Традицiйний ведичний ритуалiзм i стара, часто примiтивна мiфологiя не вiдповiдають новим умовам. ВиникаСФ ряд нових доктрин, принципово незалежних вiд iдеологii ведичного брахманiзму, що вiдкидають привiлейоване положення брахманiв у культi й по-новому пiдходящих до питання про мiiе людини в суспiльствi. Навколо глашатаiв нових навчань поступово утворяться окремi напрямки й школи, природно з рiзним теоретичним пiдходом до пекучих питань. З безлiчi нових шкiл всеiндiйського значення набувають насамперед навчання джайнiзму й буддизму.
Джайнiзм. Засновником навчання вважаСФться Махавира Вардхамана (жив в VI в. до н.е., бiльше точноi дати немаСФ), походив з багатого кшатрийського роду у Видехе (нинiшнiй Бихар). У вiцi 28 рокiв вiн залишаСФ рiдний будинок, щоб пiсля 12 рокiв аскези й фiлософських мiркувань прийти до принципiв нового навчання. Потiм вiн займався проповiдницькою дiяльнiстю. Спочатку вiн знайшов учнiв i численних послiдовникiв у Бихаре, однак незабаром його навчання поширилося по всiй РЖндii. Вардхаману називають також Джина (Переможець - маСФться на увазi переможець над круговоротом перероджень i кармою). Згiдно традицii, вiн був тiльки останнiм з 24 учителiв - тиртхакаров (творцiв шляху), навчання яких виникло в давнiй давнинi. Джайнистське навчання тривалий час iснувало лише у виглядi усноi традицii, i порiвняно пiзно (в V в. н.е.) був складений канон. Тому не завжди легко вiдрiзнити споконвiчне ядро доктрини вiд пiзнiших iнтерпретацiй i доповнень.
Джайнистське навчання, у якому (як i в iнших iндiйських системах) релiгiйнi спекуляцii змiшуються з фiлософськими мiркуваннями, проголошуСФ дуалiзм. Сутнiсть особистостi людини двояка - матерiальна (аджива) i духовна (джива). Сполучною ланкою мiж ними СФ карма, що розумiСФться як тонка матерiя, що утворить тiло карми й даСФ можливiсть душi зСФднуватися iз грубою матерiСФю. ЗСФднання неживоi матерii з душею узами карми приводить до виникнення iндивiда, а карма постiйно супроводжуСФ душу в нескiнченному ланцюзi перероджень. Джайнисти докладно розробили концепцiю карми й розрiзняють вiсiм видiв рiзних карм, якi мають в основi двi фундаментальних якостi. Злi карми негативно впливають на головнi властивостi душi, якi вона, згiдно джайнистам, придбала, будучи зробленоi у своiй природнiй формi. Добрi карми втримують душу в круговоротi перероджень. РЖ лише коли людина поступово позбудеться вiд злих i добрих карм, вiдбудеться i його звiльнення вiд пута самсари. Джайнисти вiрять, що людина за допомогою своСФi духовноi сутi може контролювати матерiальну суть i управляти нею. Лише вiн сам вирiшуСФ, що добро й зло й до чого вiднести все те, що зустрiчаСФться йому в життi. Бог - це всього лише душу, що колись жила в матерiальному тiлi й звiльнилася з пута карми й ланцюга перероджень. У джайнистськоi концепцii бог не розглядаСФться як бог-творець або бог, що втручаСФться в людськi справи.
Звiльнення душi з-пiд впливу карми й самсари можливо лише за допомогою аскези й здiйснення благих дiянь. Тому джайнiзм придiляСФ велику увагу розробцi етики, традицiйно називаноi три коштовностi (триратна). У нiй говориться про правильне розумiння, обумовленому правильною вiрою, про правильне пiзнання й звiдси правильному знаннi, що випливаСФ, i, нарештi, про правильне життя. Першi два принципи стосуються насамперед вiри й знання джайнистського навчання. Правильне життя, у розумiннi джайнистiв, по сутi бiльший або менший ступiнь аскези. Принципам, рiзним щаблям i формам аскезы присвячуСФться багато мiiя в текстах. Шлях звiльнення душi вiд самсары - складний i багатофазний. Метою СФ особистий порятунок, тому що людина може звiльнитися лише сам i нiхто йому не може допомогти.
Буддизм. В VI в. до н.е. у Пiвнiчнiй РЖндii виникаСФ буддизм - навчання, засновником якого був Сиддхартха Гаутама (приблизно 583-483 до н.е.), син правителя роду Шакьев з Капилаваста (область Пiвденного Непалу). У вiцi 29 рокiв (незабаром пiсля того, як у нього народився син), не вдоволений життям, воно залишаСФ родину й iде в бездомнiсть. Пiсля багатьох лет марноi аскези вiн досягаСФ пробудження (бодхи ), тобто осягаСФ правиль?/p>