Фізіологія фізичних вправ
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
?х стереотипних рухів оцінюються якісно. Наприклад, в спортивній і художній гімнастиці, фігурному катанні, стрибках у воду - в балах.
За характером виконуваної роботи вона поділяється на три групи: силова робота (наприклад піднімання тягарів), швидкісна робота (спринтерський біг) і робота на витривалість (марафонський біг). В звязку з цим виділяють чотири основні рухові якості: силу, швидкість, витривалість, спритність. Інколи до рухових якостей відносять ще й гнучкість.
2.4 Фізіологічна характеристика статичних зусиль
Пози тіла і мязова діяльність. Із попередніх розділів відомо, що мязова діяльність поділяється на два типи: позиційну і фазну. У людини і ссавців щодо механізму роботи мязів і рухових одиниць позиційна діяльність майже нічим не відрізняється від фазної. Якщо і існує цей поділ, то тільки за ознакою координаційного завдання. Обидва типи діяльності мязів проходять паралельно один одному. Загальним для них є те, що в них бере участь велика кількість мязів і що в їхній роботі повинна бути повна узгодженість.
Позиційна діяльність мязів спрямована на підтримання псиного положення тіла або його окремих частин. Основним завданням позиційної діяльності мязів є утримання в певному положенні суглобів, на які діють моменти сили тяжіння тіла або фіксація тих суглобів, які не беруть участі в рухах. У позиційній діяльності здебільшого беруть участь тонічні мязові волокна, але виконують її і повільні фазні мязові волокна. Переважна більшість поз людини являє собою протидію мязів земному тяжінню. Ці пози називають антигравітаційними.
Позами людського тіла можуть бути: лежання, сидіння, стояння, виси, упори, стойка на кистях та ін. Усі вони мають місце н спортивній діяльності, здебільшого є вихідними положеннями фізичних вправ, за яких відбувається фазна діяльність мязів.
Лежання. Ця поза є найпростішою. Під час лежання тонус мязів-розгиначів і згиначів тулуба і кінцівок визначається і положенням тіла на площині. Методом електроміографії показано, що повне розслаблення всіх мязів тіла спостерігається лише при лежанні на боці з трохи зігнутими верхніми і нижніми кінцівками. Якщо людина лежить на спині з витягнутими вздовж тіла кінцівками, то тонус згиначів менший, ніж розгиначів. В даному випадку мязи-згиначі будуть розтягнутими, а розгиначі скороченими і напруженими. Коли людина лежить спиною на воді, то мязи її повністю не розслаблені. При цій позі напруженими будуть мязи-розгиначі, які протидіють розтягу мязів-згиначів.
Сидіння. Під час сидіння тонус мязів розподіляється так: мязи-розгиначі тулуба і шиї дещо напружені, завдяки чому підтримується вертикальне положення тулуба, а мязи нижніх кінцівок -розслаблені. Поза сидіння в спортивній практиці зустрічається часто: при їзді на велосипеді, гоночному автомобілі, на коні, при греблі. Але в цих видах спорту поза, як правило, обтяжена додатковими напруженнями мязів як тулуба, так і кінцівок.
Стояння. Поза стояння в спорті найпоширеніша. Під час стояння напруженими стають не лише мязи-розгиначі тулуба і шиї, а й розгиначі нижніх кінцівок. Особливо напруженими виявляються такі мязи, як передній великогомілковий, довгий малогомілковийі литковий. Найменш активними є мязи спини. Щоб голова весь час утримувалась у вертикальному положенні, повинні бути напруженими мязи шиї. У дітей 6-7 років виробляється нормальна поза стояння, але вони ще не можуть довго стояти. Стійкість тіла під час стояння у дітей стає такою, як у дорослих, лише після 13-14 років. У дітей 7-8 років поза прямостояння при зміщенні опори зберігається краще, ніж у підлітків.
При стоянні на нерухомій горизонтальній опорі коливання таза у фронтальній і сагитальній площинах у дітей 7-15 років більші, ніж коливання голови і тулуба. Причому у юнаків коливання тулуба і голови більші, ніж у дівчаток. Це повязано з тим, що в останніх нижчий ріст і нижче розташований загальний центр тяжіння, ніж у юнаків.
У спорті спостерігаються різні пози стояння, визначаються вони розмірами опорної площі. Поза фехтувальника характеризується широким розставленням ніг. Така поза більш стійка, оскільки загальний центр тяжіння тіла знаходиться нижче, ніж при стоянні "струнко" або стоянні на ковзанах, на носках чи на колоді. Менш стійка поза стояння на одній нозі і ще менше - при стоянні на одному носку.
Учитель фізичного виховання повинен систематично стежити на уроках фізкультури, особливо в молодших класах, за правильною поставою тіла учнів під час сидіння, стояння й ходіння. Ознаками неправильної постави с: сутулість, збільшення природного вигину хребетного стовпа в грудному відділі (кифотична постава) і в поперековому (лордотична постава), або так званий сколіоз (бокове викривлення хребетного стовпа).
Нормальна постава тіла характеризується помірним розвитком природних вигинів хребетного стовпа, симетрично розташованими лопатками, розвернутими плечима, прямими ногами і нормальним склепінням стопи. Діти з хорошою поставою тіла стрункі, голову тримають прямо, їхні мязи тверді, живіт підтягнутий, рухи зібрані й чіткі.
Порушенню постави в дитячому віці сприяють тривале сидіння на одному місці, особливо тоді, коли робоче місце не відповідає зросту дітей. Дітям не дозволяється лежати або спати в дуже мякому ліжку.
Вис і упор. Ці пози тіла значно складніші, ніж поза стояння. ()6идві вони повязані з опорою тіла на руки. Вис, порівнюючи з у