Фізична реабілітація при хронічному бронхіті у дітей
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
Міністерство освіти і науки України
Вищий приватний навчальний заклад
Міжнародний економіко-гуманітарний університет
ім. С. Демянчука
Інститут педагогічної освіти
Кафедра ЗФКіС
Курсова робота
на тему:
„Фізична реабілітація при
хронічному бронхіті у дітей”
Рівне 2009
Зміст
Вступ
Розділ 1. Визначення хвороби і клінічні симптоми
1.1 Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму та їх звязок з хворобами дихальної системи
1.2 Визначення хвороби, епідеміологія, етіологія, патогенез, клінічні симптоми та методи дослідження хронічного бронхіту у дітей
1.3 Лікування та диспансеризація хворих дітей на хронічний бронхіт
Розділ 2. Фізична реабілітація хворих дітей на хронічний бронхіт
2.1 Фітотерапія при захворюваннях дихальних шляхів
2.2 ЛФК, як засіб фізичної реабілітації хворих дітей на хронічний бронхіт
2.3 Фізіотерапевтичні методи лікування хворих дітей на хронічний бронхіт
2.4 Лікувальний масаж, як засіб фізичної реабілітації хворих дітей на хронічний бронхіт
Висновки і рекомендації
Використана література
Вступ
Турбота про здоровя дітей в нашій державі складає одну з найважливіших сторін діяльності органів охорони здоровя і суспільних організацій. Усюди на варті здоровя дітей стоять лікарі-педіатри, в руках яких всі сучасні засоби і способи для надання найефективнішої допомоги в боротьбі із захворюваннями дітей різного віку, починаючи з періоду новонародженості, для підвищення опірності їх організму несприятливим умовам зовнішнього фізичного середовища, для гартування організму. В числі засобів і методів боротьби з хворобами дітей на ранніх стадіях патологічних процесів, методів підвищення функції захисних механізмів організму проти хвороби, тренування цих механізмів значне місце займають фізичні методи лікування і профілактики. Вони вельми різноманітні і різносторонні по своїй дії. Починаючи від короткочасного оголення новонародженого в процесі гігієнічної обробки і проведення таким чином перших повітряних ванн в комфортних умовах температури приміщення, від методик якнайлегшого масажу і послідовного формування рухів до застосування з лікувальною метою природних і преформованних чинників фізичної терапії всі ці процедури складають велику і складну гамму дій на різні фізіологічні системи організму дитини. При правильному використовуванні фізичних методів терапії і профілактики лікар-педіатр може з високою ефективністю впливати цими чинниками на організм хворої дитини або підвищити його опірність хвороботворним чинникам. Отже, крім знання педіатричної науки, сучасний лікар-педіатр повинен добре розбиратися не тільки у фармакологічних засобах лікування, але і у фізичних методах лікування і профілактики. Це знання не повинне обмежуватися загальними відомостями про неспецифічну дію фізичних чинників, як про це нерідко пишуть в різних підручниках і керівництві. Лікар повинен добре знати специфічні особливості кожного фізичного чинника, щоб мати нагоду використовувати саме ці особливості дії на організм, вплинути на патогенез хворобливого процесу у бік його зворотного розвитку. Тому або іншому патологічному процесу властиві особливі специфічні риси. Впливати саме на ці специфічні риси відповідно підібраним фізичним чинником з його специфічними фізичними властивостями і значить реалізувати на практиці принцип патогенетичної фізичної терапії.
Відповідальна роль фізичних чинників в боротьбі організму з патологічним процесом полягає в тому, що їх енергія надходить в тій або іншій кількості і якості в організм і підкріплює його власні енергетичні ресурси, що витрачаються на боротьбу з патологічним процесом і недостатні для перемоги над ним. На фоні загальної неспецифічної дії будь-якого з фізичних чинників, впливаючого на підтримку загальних механізмів гомеостазу, кожному фізичному чиннику властиві тільки йому фізичні якості, дія яких може бути направлена на формування в організмі специфічних, физико-хімічних, біохімічних або фізіологічних процесів як відповіді на дану дію.
В пропонованій роботі містяться основні положення, що стосуються правильного підходу до оцінки стану дитини хворої на хронічний бронхіт і до вибору використання фізичних чинників з лікувальною і профілактичною метою.
В першому розділі роботи розглядаються клініко-діагностичні особливості хронічного бронхіту та принципові підходи до лікування та диспансеризації хворих дітей.
В другому розділі роботи розглядаються принципи застосування фізичних чинників для лікування і зміцнення організму дитини хворої хронічним бронхітом.
Знання висловлюваних в цих розділах особливо важливо реабілітологу та педіатру, оскільки вони дають правильне орієнтування в підходах до вибору і застосування фізичних чинників в дитячій практиці.
Розділ 1. Визначення хвороби і клінічні симптоми
1.1 Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму та їх звязок з хворобами дихальної системи
Хвороби дихальної системи займають одне з провідних місць в патології дитячого віку. Це повязано як з анатомо-фізіологічними особливостями, так і з своєрідністю реактивності організму дитини. Найважливіші з морфологічних особливос?/p>