Фізична реабілітація при хронічному бронхіті у дітей
Курсовой проект - Медицина, физкультура, здравоохранение
Другие курсовые по предмету Медицина, физкультура, здравоохранение
ає сильно бактерицидно діючі фітонциди цієї рослини в значній частині виділяються через легені.
Рослини, що володіють бронхолітичною дією, можна застосовувати як заспокійливі лікарські засоби при лікуванні хронічного бронхіту та при кашлюку, такі: чебрець повзучий (Thymus serpillum L.), майоран (материнка) (Origanum vulgare L.), дрозера (Drosera rotundifolia L), плющ (Hedera helix L.).
До протикашльових заспокійливих лікарських рослин відносяться : глауціум жовтий (Glaucium flavum Crantz), що містить апоморфіновий алкалоїд глауцин, мак польовий (Papaver roeas L.), який не містить морфіну, але до складу, якого входять невеликі кількості інших алкалоїдів, що володіють заспокійливою дією на кашель. Чистотіл великий (Chelidonium majus L.) надає протикашльову дію, як завдяки своїй центральній, так і периферичній спазмолітичній дії.
Деякого зниження тяжкості нападів задухи при хронічному затяжному бронхіті можна досягти рослинами, для яких характерна сильна спазмолітична дія, що містять тропанові алкалоїди (беладона - Atropa belladonna L., дурман - Datura stramonium L. А білена - Hyoscyamus niger), а також і ефедра (Ephedra dystachia L. ).
2.2 ЛФК, як засіб фізичної реабілітації хворих дітей на хронічний бронхіт
ЛФК призначають при стиханні гострого процесу при хронічному бронхіті у дітей. Методика проведення заняття складається з урахуванням функціонального стану системи органів дихання, зокрема, враховується характер порушення легеневої вентиляції (наявність обструкції) за даними спирографії, пневмотахометрії і ступені легеневої недостатності.
Субфебрільна температура не є протипоказанням до призначення ЛФК в комплексі лікувальних заходів.
ЛФК сприяє:
1) посиленню крово- і лимфообігу;
2) зменшенню або ліквідації запальних змін в бронхах;
3) відновленню дренажної функції бронхів;
4) профілактиці хронічного бронхіту, пневмонії;
5) підвищенню місцевої і загальної резистентності бронхіального дерева, опірності організму до простудних захворювань.
Вивчення фізіології дихальних вправ показало, що в основі їх дії лежать нервові впливи. Довільна зміна дихання під час виконання вправ здійснюється по механізму умовного рефлексу і виробляється на основі словесних подразників. Чим раніше дихальні вправи включаються в методику занять, тим довше їх ефект. Пристосована перебудова дихання, компенсація дихальної недостатності, що розвивається, під впливом засобів лікувальної фізкультури використовуються в гострій стадії дихальних розладів шляхом застосування деяких видів масажу і гімнастичних вправ за принципами рефлекторної терапії. В той же час необхідно враховувати і безпосередній вплив мязової роботи на вентиляцію і газообмін, що виявляється поліпшенням альвеолярної вентиляції, підвищенням коефіцієнта використовування кисню і т.д.
Найважливішу роль в лікувальному ефекті фізичних вправ, масажу поліпшення умов лімфо і кровопостачання легеневої тканини, поліпшення репаративних процесів в трахеї, бронхах і бронхіолах, зменшення застійних явищ і набряку, розсмоктування патологічних інфільтратів і т.д. Засоби лікувальної фізкультури сприяють відновленню рівномірності вентиляції, покращують альвеолярно-капілярні взаємостосунки, відновлюють відповідність легеневої вентиляції і легеневого кровотоку, призводять до поліпшення дифузії газів в легенях.
Фізичні вправи, адекватні можливостям хворої дитини, викликають деяке поліпшення бронхіальної прохідності, що особливо посилюється під впливом спеціальних вправ. Ряд засобів лікувальної фізкультури при особливій методиці їх застосування викликають поліпшення дренажної функції бронхів і евакуацію патологічного вмісту.
Важливим моментом, що робить вплив на ефективність вживаних при захворюваннях органів дихання засобів лікувальної фізкультури, є початкові положення. Для активізації дихання в уражених відділах легенів використовується початкове положення на здоровому боці. Навпаки, для зменшення вентиляції ураженої сторони дитину укладають на хворий бік. При необхідності посилення екскурсії верхніх відділів легенів застосовуються початкові положення з перемиканням тяжкості пояса верхніх кінцівок на тазовий (руки в упорі на стегнах) або на опору (руки в упорі на стільці або ліжку). Часта зміна початкових положень доцільна при поширених осередкових процесах і для посилення дренажної функції бронхіального дерева. В останньому випадку також застосовуються і спеціальні (дренажні) початкові положення.
При захворюваннях органів дихання, що супроводжуються значними порушеннями функції ряду органів і систем, відхиленнями і затримкою розвитку, зниженням рівня неспецифічної опірності, більше значення має стимулюючий ефект засобів лікувальної фізкультури, правильне використовування якого в комплексному лікуванні найактуальніша проблема сучасної педіатрії. Добрі перспективи для вирішення задач відновного лікування, реабілітація при захворюваннях органів дихання повязані з своєчасним включенням спеціальних і загальних засобів лікувальної фізкультури, що обумовлюють нормалізацію функціональної системи дихання в її високу адаптацію до природного для здорової дитини діапазону вимог навколишнього середовища.
Протягом перших 710 днів хворим рекомендуються спочатку дихальні вправи статичного, а потім і динамічного характеру. Надалі включають загальнозміцнюючі фізичні вправи. Щоб попередити загострення бронхіту, рекомендують регулярне загартовування організму (обливання водою з поступовим зниженням її