Фактори, що визначають еволюцiю людини
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
Фактори, що визначають еволюцiю людини
Сучасна людина вiнчаСФ собою ряд еволюцiйних напрямкiв, джерела яких можна виявити ще в приматiв. Загальновизнано, що еволюцiя людини складаСФться iз двох процесiв - органiчноi еволюцii й культурноi еволюцii. Ми знаСФмо, що ключову роль у напрямках органiчноi еволюцii граСФ добiр. Культурна еволюцiя маСФ власнi рушiйнi сили, що дозволяють пояснити поступове нагромадження культурноi спадщини. Це питання не викликаСФ розбiжностей.
Проблеми виникають у той момент, коли ми намагаСФмося пiти далi цих дуже загальних висновкiв. Перша з них - визначити способи добору, що беруть участь в еволюцii. Друга - дослiджувати механiзм культурноi еволюцii. Третя - визначити залежнiсть мiж природним добором i напрямками органiчноi еволюцii, з одного боку, i культурною еволюцiСФю - з iншоi.
Залежнiсть мiж органiчною й культурною еволюцiСФю
Що стосуСФться третьоi з перерахованих вище проблем, те найпростiшим i iсторично самою старою вiдповiддю на це питання служить положення про те, що органiчна еволюцiя довела филетичний ряд людини до вiдомого порога - до того рiвня, на якому стала можливоi культурна еволюцiя. РЖз цього моменту фiлогенiя людини пiшла по шляху культурноi еволюцii, що i забезпечила весь наступний розвиток. Органiчна й культурна еволюцiя вважаються роздiленими в часi й незалежними у своiй дii. Подiбна точка зору характерна для робiт старих антропологiв (наприклад, Briffault) i усе ще висловлюСФться в деяких сучасних дослiдженнях (наприклад, Karaus).
Значний розвиток як еволюцiйноi бiологii, так i антропологii, що вiдбулося за останнi десятилiття, а також зрослi звязки мiж цими двома колись вiдособленими галузями науки привели до появи бiльше сучасноi точки зору. Вiдповiдно до цiСФi крапки зору, в епоху культурноi еволюцii природний добiр продовжував дiяти й органiчна еволюцiя не припинялася. Просто результати культурноi еволюцii бiльше помiтнi, чим результати триваючоi органiчноi еволюцii.
Подальше вдосконалення являСФ собою концепцiя безперервноi взаСФмодii мiж органiчною й культурною еволюцiСФю. Важливим ефектом такоi взаСФмодii може бути добiр на здатнiсть до научання й сприйняття культури. При цьому органiчна й культурна еволюцiя як би йдуть рука об руку. Велику увагу цiСФi концепцii придiляв Добржанський.
Ламсден i Уiлсон (Lumsden, Wilson) провели частково математичне дослiдження генно-культурноi коеволюцii, а Каваллi-Сфорца й Фельдман (Cavalli-Sforza, Feldman, 1981) вивчали ii головним чином математичними методами. Пiдхiд цих учених у коренi вiдрiзняСФться вiд прийнятого в данiй книзi й у моiй колишнiй публiкацii.
Типи добору
Усi, хто вивчаСФ цю тему, очевидно, згоднi з тим, що органiчна еволюцiя людини направляСФться добором. Складнiсть тут полягаСФ в тому, що добiр - не СФдиний процес, а цiлий набiр процесiв, i тому такий висновок носить занадто загальний характер.
Антропологiв, що вивчають еволюцiю людини, загалом кажучи, цiкавить головним чином фiлогенiя антропоiдiв, потiм такi фактори еволюцii, як мiiеперебування, використання руки й т.п. i лише iнодi рушiйнi сили еволюцii. Що ж стосуСФться цих сил, те вченi звичайно обмежуються посиланнями на природний добiр у загальному значеннi й на цьому зупиняються.
Популяцiйних генетикiв, що займаються еволюцiСФю людини, як i слiд було сподiватися, бiльше цiкавлять сили, що беруть участь у нiй, i вони ретельно розробляють рiзнi способи дii iндивiдуального добору й дрейфу генiв стосовно до популяцiй людини. Однак у цих дослiдженнях деякi типи добору звичайно залишаються без уваги.
Корисно вказати тому, що СФ данi про вплив на популяцii людини численних типiв добору, а саме спрямованого; стабiлiзуючого; що врiвноважуСФ; сполучення добору - дрейфу; добору, спрямованого на створення турботи про потомство; полового добору; добору по дивергуючих лiнiях у рiзних областях, спрямованого на створення географiчних рас; соцiально-групового добору; мiжвидового добору. Вибiрки даних по бiльшостi iз цих типiв добору були наведенi в попереднiх главах.
Важливо мати на увазi, що рiзнi типи добору часто дiють спiльно. Так, поводження людини являСФ собою сумiш iндивiдуалiзму, батькiвського альтруiзму й солiдарностi iндивiдуума з його або ii групою. Цi тенденцii в поводженнi свiдчать про дiю звичайного iндивiдуального добору, добору, спрямованого на розвиток турботи про потомство, i соцiально-групового добору вiдповiдно.
У деяких популяцiях людини, мабуть, iнодi вiдбуваСФться дрейф генiв. Деякi автори йдуть далi, думаючи, що закрiплення селективне нейтральних мутантних генiв у результатi дрейфу вiдбуваСФться в широкому масштабi. Можливо, що це так. У кожному разi, яким би не було остаточне рiшення цього питання, можна, iмовiрно, заздалегiдь сказати, що один лише дрейф генiв не створюСФ нiяких iстотних ознак у людини.
Соцiально-груповий добiр
Череда або група в приматiв, у тому числi в людини, - це бiльш-менш звязна одиниця органiзацii. Це одиниця, що забезпечуСФ збереження групи й розмноження.
У приматiв, ведучих суспiльний спосiб життя, у тому числi в людини, iснують всi умови для ефективноi дii групового добору. НагадаСФмо, що термiн соцiально-груповий добiр використовуСФться для позначення особливоi форми междемового добору, при якому як конкуруючi популяц?/p>