Фактори, що визначають еволюцiю людини
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
?i виступають соцiальнi групи.
Рiзнi череди або групи, як у примiтивних антропоiдiв, так i в iнших приматiв, iмовiрно, нерiдко вступають у конкуренцiю за кормову територiю або який-небудь iнший необхiдний ресурс. Успiх або невдача даноi череди або групи при конкурентних сутичках або боротьбi за територiю iз суперниками визначаСФться, поряд з iншими факторами, рiвнем розумових здатностей членiв i (або) ватажкiв групи, розвитком технологiчних навичок i способiв спiлкування, а також чисельнiстю. У тих випадках, коли мiж конкуруючими чередами або групами iснують генетичнi розходження по цих ознаках, може вступати в дiю груповий добiр.
З бiологiчноi точки зору розумно припускати, що як у людини, так i в iнших вищих приматiв розходження мiж групами вiдносно iнтелекту i його похiдних - технологiчних навичок i способiв спiлкування - частково визначаються генетичними розходженнями.
Генетична частина цього припущення в його застосуваннi до людини (але не до iнших приматiв) iнодi викликаСФ заперечення по iдеологiчних мотивах. Тут необхiдно зробити деякий вiдступ. Ми знаСФмо, що в мiж груповоi i накрито мiнливостi фiзичних ознак у людини СФ генетичний компонент. Вiдомо, що iндивiдуальна мiнливiсть поведiнкових ознак людини також мiстить генетичний компонент. Виявлено деякi накрито розходження поведiнкового фенотипу. З бiологiчноi точки зору розумно допустити, що в основi цих розходжень також лежать генетичнi фактори й фактори середовища. Даних, якi б суперечили такому допущенню, немаСФ. Зате СФ деякi вiдомостi, що пiдтверджують його правильнiсть (Wilson, 1978). РЖ нарештi, бiологiчну ситуацiю можна й треба вiдокремлювати вiд соцiальноi полiтики в сучасних суспiльствах. Тому, для того щоб мати можливiсть продовжувати нашi мiркування, ми тут приймемо бiологiчно реалiстичне допущення про iснування генетичних розходжень по розумових i поведiнкових ознаках мiж деякими групами як людини, так i iнших приматiв.
Варто очiкувати, що при безперервному груповому доборi в приматiв, у тому числi в антропоiдiв, соцiальнi групи з найбiльш високорозвиненими розумовими здатностями, координацiСФю й технологiСФю в середньому будуть мати перевагу, i iх генетично детермiнованi здатностi будуть поширюватися в межах даного виду. Тривалий груповий добiр викличе поступове пiдвищення рiвня розвитку iнтелекту, язика й технологiчних навичок у кожноi лiнii, що вижила. Груповий добiр даСФ можливiсть пояснити походження ряду чорт громадського життя приматiв.
Одна з таких рис - це язик. Варто пiдкреслити, що ми використовуСФмо тут термiн язик у широкому змiстi, що включаСФ i язик тварин. Обмiн iнформацiСФю являСФ собою коштовний в адаптивному вiдношеннi ознака череди або групи, причому це групова ознака. Досить iмовiрно, що мовнi здатностi приматiв, включаючи людини, розвилися пiд дiСФю групового добору.
РЖнтелект - адаптивна корисна ознака як для окремоi тварини, так i для спiвтовариства. Очевидно, iндивiдуальний добiр вiдiграСФ важливу роль у його розвитку, однак це не виключаСФ додатковоi дii соцiально-групового добору. Череда, що складаСФться головним чином з тямущих мавп або антропоiдiв, iмовiрно, буде краще справлятися iз проблемами, що виникають у його життi, чим сусiднСФ конкуруюче з ним череда дурних особин.
Навiть чисельнiсть групи, що представляСФ собою один з факторiв, вiд яких залежить ii благополуччя, може певною мiрою регулюватися груповим добором. Утворення бiльше численних черiд у напiвназемних i наземних приматiв корелюСФ зi зменшенням нетерпимостi самцiв друг до друга. Бiльшi розмiри групи адаптивнi вигiднi напiвназемним i наземним приматам, полегшуючи захист, конкуренцiю й колективне полювання. Якщо нетерпимiсть самцiв; друг до друга перешкоджала розширенню дрiбних черiд i якщо в деяких чередах самцi мали бiльше високою генетично детермiновану терпимiсть до себе подiбним, чим в iншi, то такi череди й гени, що обумовлюють терпимiсть самцiв, одержували б перевагу.
У декiлькох опублiкованi недавно книгах по еволюцii людини груповий або соцiально-груповий добiр взагалi не обговорюСФться. Деякi автори коротенько згадують про добiр цього типу у звязку з еволюцiСФю людини, але, мабуть, не надають йому значення. Деякi iншi тiСФю чи iншою мiрою залучають концепцiю кин-отбора. Це вже ближче до мети. Термiн кин-добiр iнодi застосовують як синонiм термiна соцiально-груповий добiр, але вiн використовуСФться й в iнших змiстах, що робить його постiйним джерелом плутанини. Для обговорюваного тут процесу бiльше пiдходить термiн соцiально-груповий добiр.
В iсторичному планi цiкаво нагадати, що Дарвiн в Походженнi видiв надавав великого значення тому, що ми тепер називаСФмо соцiально-груповим добором.
У своСФму дослiдженнi, початому в пiсля дарвiнiвську епоху, але написаному й опублiкованому набагато пiзнiше, Кейт (Keith, 1948) розвивав концепцiю про те, що спiвтовариство, зокрема невелика група в примiтивноi людини, являСФ собою основну еволюцiйну одиницю в еволюцii людини. На його думку, еволюцiя людини - результат конкурентних взаСФмодiй мiж маленькими перехресними усерединi, себе соцiальними групами. Кейт створив навколо цiСФi iдеi еволюцiйну теорiю, що здавалася застарiлоi навiть в 1948 р., не говорячи вже про сьогоднiшнiй день. Це, безсумнiвно, почасти послужило причиною того, що книга Кейта не цитуСФться в бiльшостi сучасних робiт на цю тему. Незважаючи на недолiки цiСФi книги, слiд зазначити заслугу ii автора, першого соцiально-групового д?/p>