Уявлення про еволюцiю первiсноi людини
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
Сучаснi уявлення про морфологiчну й соцiальну еволюцiю первiсноi людини
Донедавна вважалося, що першi люди зявилися на Землi бiля мiльйона рокiв тому. Кiстки таких людей були знайденi на сходi й пiвднi Африканського континенту, звiдки, як думали багато палеонтологiв, цi iстоти, названi австралопiтеками, поширилися й по iнших частинах свiтла. Зовнi вони мало вiдрiзнялися вiд вищих мавп, але вже були ходячими прямо. Були знайденi слiди пiтекантропа, що жив у ранньому палеолiтi (вiд 600 тис. до 100 тис. рокiв тому), неандертальця (вiд 100 тис. до 40 тис. рокiв тому - середнiй палеолiт).
Кроманьйонець уже в досконалостi володiв технiкою обробки каменю, з якого робив досить тонкi й гострi знаряддя для полювання. Кроманьйонцi використовували пастки, застосовували луки, кiстянi гачки й гарпуни. Уже iснував подiл працi залежно вiд статi, вiку й здатностей кожного: визнавався особливий вплив старiйшин, чаклунiв, шаманiв i самих спритних i смiливих мисливцiв. Ця епоха характеризуСФться появою мистецтва - наскального живопису, жiночих статуеток, тiсно повязаних з магiСФю, тому що вважалося, що вони приносять удачу мисливцям i сприяють розмноженню тварин. Таким чином, мистецтво й магiя вiдiгравали важливу роль у життi первiсноi людини, допомагаючи йому добувати iжу: вони були настiльки ж необхiднi, як лук, спис або пастка на звiра.
За 10 тис. рокiв до нашоi ери закiнчилася льодовикова епоха, змiнилися клiмат i навколишнСФ середовище, а разом з ними - фауна й флора. Зникли деякi великi ссавцi. Подальша адаптацiя людини до природного оточення привела до великого зрушення в способi життя перших людей - вони навчилися робити продукти харчування. Численнi палеонтологiчнi знахiдки дозволили уточнити подання про хiд еволюцii перших людей: скорення вогню, прямоходiння, виготовлення перших знарядь працi, виробництво продуктiв харчування - весь цей ланцюг досягнень в областi життСФзабезпечення людини реально вiдбувалася в iсторii, а ii логiка укладалася в парадигму вiд простого до складного.
З появою молекулярноi бiологii викладена картина трохи змiнилася. РЖз часiв Дарвiна антропологи зрозумiли, що лiнiя, що веде до Homo Sapiens, i та, що сходить до нинiшнiх людиноподiбних мавп, мали загальний корiнь. Передбачалося, що цей гiпотетичний предок жив 15-20 млн. рокiв тому. Бiологи зрiвняли бiлки кровi нинiшнiх людиноподiбних мавп iз людськими й виявили разючу подiбнiсть. Було показано, що цi двi лiнii не могли розщепитися ранiше 4-6 млн. рокiв тому. Гола й волосата мавпи, що зявилися при цьому (до речi, можливiсть знаходження в розкопках першоi людиноподiбноi iстоти, i притiм самки, бiологи назвали гiпотезою РДви), повиннi були мати дуже близьку генеалогiчна подiбнiсть, що й було пiдтверджено виявленням в Ефiопii окамянiлих останкiв, що належать самому древньому з вiдомих нам прямих предкiв людини, що жили 4,4 млн. рокiв тому. Дорослi особини повиннi були б важити кiлограмiв 30 i бути ростом 1 метр 20 сантиметрiв - iстоти iз цими даними укладаються мiж людиною й мавпою. Так була почата спроба знайти вiдсутню ланку в теоретичнiй схемi Дарвiна.
Отже, нова, бiльше доказова схема появи й еволюцii перших людей наступна; iснував гiпотетичний загальний предок людини й мавпи: Afarensis (обсяг мозку 400-500 милi лiтрiв, ходячий прямо, жив сiмейними групами на всiй територii Схiдноi Африки, наукова кличка - Люсi); пiсля нього - Africanus - нащадок Люсi (обсяг мозку 400-500 мл., довгi руки, спритний i рухливий, жив суспiльними групами); Robustus - кузен африкануса (обсяг мозку 530 мл, потомства не залишив); Homo Habilis - перший вiдомий вид, що ставиться до сiмейства Homo, вiн першим став використовувати знаряддя працi (обсяг мозку 600-800 мл.); Homo Erectus - перший вид, що вийшов за межi Африки, колонiзував Ближнiй i Середнiй Схiд аж до Китаю (обсяг мозку 750-1250 мл., жив 1,5 млн. рокiв тому); Homo Sapiens (сучасна людина), обсяг мозку - 1200-1700 мл., кроманьонец. Знайдений в 1868 р. у Кроманьоне, Францiя. Зявився близько 40 тис. рокiв тому.
Цi данi добутi антропологiчною палеонтологiСФю i являють собою картину прогресивноi бiологii й морфологiчноi еволюцii людини. Але яка природна сила сприяла такiй еволюцii? В 1860 р. у Лондонi зявилася книга Ч. Дарвiна Походження видiв шляхом природного добору, або збереження порiд у боротьбi за життя. Книга викликала гострi дискусii, що не змовкають дотепер. Атаки на неi йдуть по двох напрямках. Релiгiйний напрямок, вiдстоюючи тезу про божественне походження людини (Бог створив людину по своСФму образу й подобi), уважаСФ, що наука принижуСФ людину, повiдомляючи його продуктом еволюцii тваринного миру. Цей напрямок пiд тиском всi зростаючого числа наукових фактiв поступово йде в минуле. РЖнший напрямок, навпаки, час вiд часу надзвичайно активiзуСФться. Пiсля виходу книги Дарвiна у свiтло деякi соцiологи-теоретики вхопилися за iдею природного добору й у своiх схемах суспiльного устрою оголосили, що в умовах конкуренцii перемагають найбiльш пристосованi, що домоглися успiху в боротьбi за iснування, i що природний добiр СФ двигуном суспiльного прогресу. Отже, класи, вища й нижчi, суть продукти природного суспiльного розвитку. Пiзнiше таке перенесення iдей Дарвiна на людське суспiльство було названо соцiал-дарвiнiзмом.
Дiйсно, на перший погляд, порiвняння пристрою спiльного життя таких соцiальних комах, як мурахи, термiти, бджоли, з людським суспiльством даСФ картину зовнiшньоi подiбностi. Економiсти наших днiв, неосвiченi в соцiальному планi, оголосили, що спекулянти - це найбiльш талановитi люди й що якщо хтось