Уявлення про еволюцiю первiсноi людини
Информация - Биология
Другие материалы по предмету Биология
зумiв швидко розбагатiти, то, виходить, вiн заповзятлива, розумна людина поза залежнiстю вiд моральних, а те й кримiнальних моментiв.
РЖз приводу примiтивного перенесення законiв розвитку тваринного миру на людське суспiльство Ч. Дарвiн визнавався, що, мабуть, вiн сам не СФ дарвiнiстом. Навiть розглядаючи тваринний мир, вiн змякшував дiю механiзмiв природного добору такими вiчними властивостями живих органiзмiв, як - самозабутня любов матерiв до дитинчат, самопожертва особини заради блага спiвтовариства, феномен взаСФмодопомоги, додаючи, що природний добiр був головним, але не винятковим засобом, що викликаСФ змiни. Н.Я. Данилевський рiзко критикував абсолютизацiю закону природного добору при поясненнi еволюцii людського суспiльства, уважаючи, що добiр - це замiна розуму випадковiстю. П.А. Кропоткiн доводив, що взаСФмна допомога - такий же природний закон, як i взаСФмна боротьба, i що для прогресивного розвитку виду перша незрiвнянно важливiше другий.
Розвиток екологii як науки показав, що гармонiя екологiчних систем можлива лише там, де маСФ мiiе врiвноваженiсть взаСФмно протилежних по спрямованостi сил. У цьому випадку - це закони природного добору й взаСФмноi допомоги. Останнiй пiдсилюСФться в людському суспiльствi, оскiльки воно iснуСФ й розвиваСФться, тобто це не випадковий добiр усього того, що сприяСФ виживанню людини i як iндивiда, i як народу, i як спiвтовариства. Закони природного й штучного добору взаСФмно врiвноважуються за рахунок розуму, рацiонального ставлення мети, властивоi людинi як iстотi розумноi.
Звiдси треба й природний принцип життСФзабезпечення сучасного суспiльства: покладаючись на iнiцiативнiсть, заповзятливiсть i створюючи умови для пiдвищення економiчноi активностi деяких груп населення, необхiдно органiзувати державну допомогу соцiально уразливим верствам населення. Так, шведський соцiалiзм заснований на принципi, вiдповiдно до якого максимальна рiзниця в доходах мiж самими бiдними й самими багатими не повинна бути бiльше, нiж в 10 разiв. У США ця рiзниця досягаСФ 100 i бiльше раз i СФ одним з факторiв безперервного зростання злочинностi в суспiльствi, оскiльки в основi багатьох злочинiв лежать економiчнi мотиви, прагнення будь-що-будь i будь-яким шляхом мати грошовий успiх.
Вiддаючи належне теорii Дарвiна природного добору у формуваннi виду Homo Sapiens, ми повиннi вiдзначити i ii уразливi аспекти. Принципове заперечення полягаСФ в тому, що не можна ототожнювати людини з його зовнiшнiм, анатомiчним виглядом - адже тодi непоясненим залишаСФться походження його розуму. Судячи з величини мозку, ii змiнам, можна зробити висновок про те, що розум людини складався поступово, що саме праця, причому спiльний, був основою формування свiдомостi людини. Але це лише непрямий показник, що маСФ зовнiшнiй характер i залишаСФ в тiнi процеси iсторичного розвитку внутрiшнього миру людини. А саме iз цим звязане становлення людськоi культури.
Сьогоднi СФ принаймнi три пiдходи до цiСФi теми. По-перше, iснуСФ iдея сходження духу на бiологiчну субстанцiю й перетворення пiд його впливом тiла мавпи в тiло людини (Ф. Шелiнг). Тут багато чого треба приймати на вiру. По-друге, СФ культурологiчна iдея, що трактуСФ походження людини не як процес поступового розвитку свiдомостi людини, а як процес, сутнiсть якого задаСФться ззовнi, проектом людини даноi культури, i стверджуюча, що не можна говорити про людину взагалi. По-третСФ, походження свiдомостi людини пояснюСФться впливом знакiв, язика, спiлкування. Сучасна семiотика встановила, що звязок зовнiшнього й внутрiшнього планiв людини здiйснюСФться через знак, що маСФ значення (внутрiшнiй план), i його втручання у дiяльнiсть людини як ii знакове знаряддя й засiб (зовнiшнiй план). РД ще один пiдхiд - гiпотеза про прибульцiв - представниках позаземних цивiлiзацiй. Тут, як i у випадку з релiгiйним рiшенням цього питання, для прийняття такоi позицii потрiбнi неабияка фантазiя й вiра в надприродне.
ОбСФднаСФмо другий i третiй пiдходи, тому що в обох випадках головним фактором походження свiдомостi людини виступаСФ культура (адже кожна культура маСФ свiй космос, систему). Така культурологiчна позицiя в поясненнi людини - на вiдмiну вiд погляду на нього як на бiологiчний вид, характерного для антропологiчноi палеонтологii.
Можна спробувати пояснити походження свiдомостi, а отже, i поява в людини здатностi до штучного (розумному) добору зi свого досвiду взаСФмодii.
Для городянина, який тисячi разiв у своСФму життi переходить вулицю, заповнену транспортом, що рухаСФться, знак свiтлофора у виглядi крокуючоi зеленоi людини СФ саме собою символ, що розумiСФ, переходу через вулицю. Але яку складну еволюцiю повинне було пройти людська свiдомiсть, щоб освоiти навiть цю найпростiшу знакову систему iз природним i людським оточенням лише того, що його захищаСФ, рятуСФ й т.д. Така здатнiсть, природно, зявляСФться лише з формуванням у людини абстрактного мислення, умiння виходити за межi конкретноi ситуацii, з появою надситуацiйноi фази в процесi самоiдентифiкацii людини зi своiм оточенням (первiсним злиттям людини iз природою й соцiумом). Сучаснi дослiдження дозволяють затверджувати, що в iсторii людини виживали лише тi особини, якi змогли виробити в себе так зване парадоксальне поводження. В.М. Розин приводить епiзод з розповiдi РД. Сетон-Томпсона Тито. Самку койота переслiдували хортицi. Вони вже доганяли ii. Але раптом Тито зупинилася й пiшла назустрiч собакам, привiтно помахуючи хвостом. Хортицi - зовсiм особливi со?/p>