Бiографiя та полiтичнi погляди Арiстотеля
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
Бiографiя та полiтичнi погляди Арiстотеля
Змiст
1. Коротка бiографiя Арiстотеля
2. Полiтика й обСФкти полiтики
3. Держава по Арiстотелю
3.1. Чоловiк у державi
3.2 Приватна власнiсть
3.3 Форми правлiння державою
4. Суспiльнi вiдносини
5. Полiтичне право i закон
Висновок
Список використаноi лiтератури
1. Коротка бiографiя Арiстотеля
Подальший розвиток i поглиблення античноi полiтико-правовоi думки пiсля Платона звязано з iмям його учня i критика Арiстотеля (384-322 р. до н.е.), якому належать крилатi слова: Платон менi друг, але бiльший друг - iстина. Арiстотель - один iз самих унiверсальних мислителiв в iсторii.
Арiстотель народився в невеликому еллiнському мiстi Стагiре, у звязку з чим його в лiтературi нерiдко iменують Стагiритом. Сiмнадцятилiтнiм юнаком вiн прибув в Афiни (у 367 р. до н.е.), де учився, а потiм i викладав у платонiвськiй академii до смертi ii засновника. Залишивши Афiни (у 347 р. до н.е.), Арiстотель протягом ряду рокiв жив в iнших грецьких державах, а в 342-340 р. до н э. за запрошенням македонського царя Пилипа II займався вихованням його сина Олександра.
З 335 р. до н.е. Арiстотель знову в Афiнах. Тут вiн заснував свою фiлософську школу - Лiкей (лiцей) i керував нею майже до кiнця життя.
Арiстотель був плiдним автором, але багато хто з його добуткiв загубленi. Полiтико-правова тематика докладно висвiтлюСФться в таких збережених його роботах, як Полiтика, Афiнська полиття i Етика.
2. Полiтика й обСФкти полiтики
Арiстотель почав спробу всебiчноi розробки науки про полiтика. Полiтика як наука в нього тiсно звязана з етикою. Наукове розумiння полiтики припускаСФ, по Арiстотелю, розвитi представлення про моральнiсть (чеснотах), знання етики (удач).
ОбСФктами полiтичноi науки СФ прекрасне i справедливе, але тi ж обСФкти як чесноти вивчаються й в етицi. Етика зявляСФться як початок полiтики, уведення до неi.
Арiстотель розрiзняСФ два види справедливостi: що зрiвнюСФ i розподiляСФ. КритерiСФм справедливостi, що зрiвнюСФ, СФ арифметична рiвнiсть, сферою застосування цього принципу - область цивiльно-правових угод, вiдшкодування збитку, покарання i т.д. справедливiсть, Що РозподiляСФ, виходить iз принципу геометричноi рiвностi i означаСФ розподiл загальних благ по достоiнству, пропорцiйно внеску i внеску того чи iншого члена спiлкування. Тут можливо як рiвне, так i нерiвне надiлення вiдповiдними благами (владою, почестю, грошима).
Основним пiдсумком етичних дослiджень, iстотним для полiтики, СФ положення про те, що полiтична справедливiсть можлива лише мiж вiльними i рiвними людьми, що належать до одного спiвтовариства, i маСФ на метi iхня самозадоволенiсть (автаркiю).
3. Держава по Арiстотелю
У Полiтику Арiстотеля суспiльство i держава власне кажучи не розрiзняються. Звiдси чималi труднощi розумiння його навчання. Так, вiн визначаСФ людину як zoon politikon - полiтична тварина. Але що це означаСФ? РД чи людина тваринне суспiльне чи державне? Рiзниця чимала, оскiльки може iснувати суспiльство i без держави... Але для Стагiрита це неможливо. Держава зявляСФться в його творi як природний i необхiдний спосiб iснування людей - спiлкування подiбних один одному людей з метою можливо кращого iснування (Политий., VII, 7, 1328а). Але для такого спiлкування необхiднi дозвiлля, зовнiшнi блага, такi як багатство i влада, а також визначенi особистi якостi - здоровя, справедливiсть, мужнiсть i т.д. У державу, як рiвноправних громадян, входять тiльки вiльнi. Та й то Арiстотель часто заперечуСФ права громадянства за тими з них, хто не самодостатнiй i не маСФ дозвiлля для того, щоб вести блаженне життя, - ремiсниками, селянами...
Для Арiстотеля, як i для Платона, держава являСФ собою деяке цiле i СФднiсть складових його елементiв, але вiн критикуСФ платонiвську спробу зробити державу надмiрно СФдиним. Держава складаСФться з безлiчi елементiв, i надмiрне прагнення до iхньоi СФдностi, наприклад пропонована Платоном спiльнiсть майна, дружин i дiтей, приводить до знищення держави. З позицiй захисту приватноi власностi, родини i прав iндивiда Арiстотель докладно критикував обидва проекти платонiвськоi держави .
Держава, зауважуСФ Арiстотель, поняття складне. За своСФю формою воно являСФ собою вiдомого роду органiзацiю i поСФднуСФ визначену сукупнiсть громадян. З цього кута зору мова йде вже не про такi первиннi елементи держави, як iндивiд, родина i т.д., а про громадянина. Визначення держави як форми залежить вiд того, кого ж вважати громадянином, тобто вiд поняття громадянина. Громадянин, по Арiстотелю, це той, хто може брати участь у законопорядчоi i судовоi влади даноi держави. Держава же СФ достатня для самодостатнього iснування сукупнiсть громадян.
3.1 Чоловiк у державi
По Арiстотелю, людина - полiтична iстота, тобто соцiальне, i вiн несе в собi iнстинктивне прагнення до спiльного спiвжиття (Арiстотель ще не вiдокремлював iдею суспiльства вiд iдеi держави). Людини вiдрiзняСФ здатнiсть до iнтелектуального i морального життя. Тiльки людина здатна до сприйняття таких понять, як добро i зло, справедливiсть i несправедливiсть. Першим результатом соцiального життя вiн вважав утворення родини - чоловiк i дружина, батьки i дiти... Потреба у взаСФмном