Бiографiя та полiтичнi погляди Арiстотеля
Информация - Философия
Другие материалы по предмету Философия
у обмiнi привела до спiлкування родин i селищ. Так виникла держава. Ототожнивши суспiльство з державою, Арiстотель був змушений зайнятися пошуками елементiв держави. Вiн розумiв залежнiсть цiлей, iнтересiв i характеру дiяльностi людей вiд iхнього майнового положення i використовував цей критерiй при характеристицi рiзних шарiв суспiльства. По думцi Арiстотеля, бiднi i багатi виявляються в державi елементами, дiаметрально протилежними один одному, так що в залежностi вiд переваги того чи iншого з елементiв встановлюСФться i вiдповiдна форма державного ладу . Вiн видiлив три головних шари громадян: дуже заможних, украй незаможних i середнiх, що коштують мiж тими й iншими . Арiстотель вороже вiдносився до першого двох соцiальним групам. Вiн вважав, що в основi життя людей, що володiють надмiрним багатством, лежить протиприродний рiд наживи майна. У цьому, по Арiстотелю, виявляСФться не прагнення до благого життя, а лише прагнення до життя взагалi. Оскiльки спрага життя невгамовна, те безугавно i прагнення до засобiв угамування цiСФi спраги. Ставлячи усi на службу надмiрноi особистоi наживи, люди першоi категорii зневажають ногами суспiльнi традицii i закони. Прагнучи до влади, вони самi не можуть пiдкорятися, порушуючи цим спокiй державного життя. Майже усi вони зарозумiлi i гордовитi, схильнi до розкошi i хвастощiв. Держава ж створюСФться не заради того, щоб жити взагалi, але переважно для того, щоб жити щасливо. Вiдповiдно до Арiстотеля, держава виникаСФ тiльки тодi, коли створюСФться спiлкування заради благого життя мiж сiмействами i родами, заради зробленоi i достатньоi для самоi себе життя. Досконалiстю же людини передбачаСФться зроблений громадянин, а досконалiстю громадянина у свою чергу - вдосконалiсть держави. При цьому природа держави коштуСФ перед родини й iндивiда. Ця глибока iдея характеризуСФться так: досконалiсть громадянина обумовлюСФться якiстю суспiльства, якому вiн належить: хто бажаСФ створити зроблених людей, повинний створити зроблених громадян, а хто хоче створити зроблених громадян, повинний створити зроблену державу.
3.2 Приватна власнiсть
Арiстотель досить гнучкий мислитель, щоб не визначати однозначно приналежнiсть до держави саме тих, а не iнших облич. Вiн прекрасно розумiСФ, що положення людини в суспiльствi визначаСФться власнiстю. Тому вiн критикуСФ Платона, що у своiй утопii знищуСФ приватну власнiсть у вищих класiв, спецiально пiдкреслюючи, що спiльнiсть майна неможлива. Вона викликаСФ невдоволення i сварки, знижуСФ зацiкавленiсть у працi, позбавляСФ людини природного насолоди володiнням, i т.д. Таким чином, вiн вiдстоюСФ приватну власнiсть, що представлялася йому, та й дiйсно була в його час СФдино можливоi i прогресивний, забезпечуючи своiм розвитком подолання останнiх пережиткiв общинного соцiального пристрою, тим бiльше що розвиток приватноi власностi означав i подолання полiсноi обмеженостi, що встало на порядок денний у звязку з кризою усього полiсного пристрою Еллади. Правда, при всiм цьому, Арiстотель говорить i про необхiднiсть щедростi, що вимагаСФ пiдтримувати незаможних, а дружбу, тобто солiдарнiсть вiльних мiж собою, повiдомляСФ однiСФi з вищих полiтичних чеснот.
Цi обмеження приватноi власностi спрямованi на досягнення тiСФi ж мети, яку переслiдував i платонiвськi вiдмовлення вiд приватноi власностi взагалi, - зробити так, щоб вiльнi не роздiлялися на ворогуючi табори. Те ж i у власне полiтичнiй дiяльностi - збереження сталого ладу залежить вiд того, наскiльки держава зможе забезпечити перевагу своiх прихильникiв над тими, хто не бажаСФ сохранения iснуючого порядку.
3.3 Форми правлiння державою
Форму держави Арiстотель характеризував також як полiтичну систему, що уособлюСФться верховною владою в державi. У цьому планi державна форма визначаСФться числом пануючих (один, деякi, бiльшiсть). Крiм того, iм розрiзняються правильнi i неправильнi форми держави: у правильних формах правителi мають на увазi загальну користь, при неправильних - тiльки своСФ особисте благо. Трьома правильними формами держави СФ монархiчне правлiння (царська влада), аристократiя i полиття, а вiдповiдними помилковими вiдхиленнями вiд них - тиранiя, олiгархiя i демократiя.
Кожна форма маСФ, у свою чергу, кiлька видiв, оскiльки можливi рiзнi комбiнацii формотворних елементiв.
Саму правильну форму держави Арiстотель називаСФ полiтiСФю. У политтi править бiльшiсть в iнтересах загальноi користi. Всi iншi форми являють собою те чи iнше вiдхилення вiд политтi. З iншого боку, сама полиття, по Арiстотелю, СФ як би змiшанням олiгархii i демократii. Цей елемент политтi (обСФднання iнтересiв заможнi i незаможних, багатства i волi) маСФться в бiльшiй частинi держав, тобто взагалi характерний для держави як полiтичного спiлкування.
З неправильних форм держави тиранiя - найгiрша. Рiзко критикуючи крайню демократiю, де верховна влада належить демосу, а не закону, Арiстотель зi схваленням характеризуСФ помiрну цензову демократiю, засновану на примиреннi багатому i бiдних i пануваннi закону. Звiдси - висока оцiнка iм реформ Солона.
Полиття як краща форма держави зСФднуСФ в собi кращi сторони олiгархii i демократii, але вiльна вiд iхнiх недолiкiв i крайностей. Полиття- середня форма держави, i середнiй елемент у нiй домiнуСФ в усьому: у вдачах - помiрнiсть, у майнi - середнiй статок, у володарюваннi - середнiй шар. Держава, що складаСФться з серед