Утворення Украiнськоi Центральноi Ради i ii I та II Унiверсали
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?и вiдносно самостiйну полiтику в Украiнi. Була подолана перша криза украiнського уряду, сформовано новий Генеральний секретарiат. Центральна рада затвердила новий уряд на чолi з В. Винниченком, хоча Тимчасовий уряд розглянув та затвердив його лише наприкiнцi вересня.
Вивчаючи й оцiнюючи дiяльнiсть Центральноi ради в цей перiод (вересень жовтень), варто зважати на всю сукупнiсть внутрiшнiх i зовнiшнiх обставин. Потрiбно враховувати, що хоча Тимчасовий уряд i захитався пiд натиском корнiловцiв, а бiльшовики набирали сил, посилилися анархiя й економiчна криза, досягти незалежностi Украiнi було важко.
У суперечливiй обстановцi, що склалася в Росii, Центральна рада непогано розiбралася i зрозумiла ситуацiю, але поставилась надзвичайно поверхово до проблеми державностi в Украiнi. Тому не слiд iдеалiзувати Центральну раду та ii практичнi кроки. Вона добре усвiдомлювала загрозу анархii, корнiловщини, бiльшовизму, загрозу застосування сили вiйськами Киiвського воСФнного округу, а також своСФ становище, яке полягало у вiдсутностi власних збройних сил, якi стали б на ii захист. Саме цi чинники були визначальними у вичiкувальнiй тактицi Центральноi ради стосовно проголошення самостiйностi Украiнськоi держави.
В iсторичнiй лiтературi радянських часiв дещо скупо йшлося про зiзд народiв, що вiдбувся в КиСФвi та мав широке представництво. Скликаючи 21 вересня 1917 р. цей зiзд, Центральна рада намагалася використати полiтичний момент для згуртування народiв Росii навколо проблеми демократичноi федерацii. Це вельми переконливо обТСрунтовано у виступi М. Грушевського на зiздi. Вiн закликав до братнього союзу народiв, в якому б не було мiiя нерiвностi мiж малими чи великими нацiями i який ТСрунтувався б виключно на рiвноправностi всiх народiв.
У прийнятих резолюцiях Про федеративний лад республiки, Про нацiонально-персональну автономiю, Про Установчi збори втiлились принципи федеративноi теорii М. Грушевського, iдеi нацiонально-персональноi автономii: Основне положення сучасноi демократii широка участь громадян у державному життi, тенденцiя регулювання ii законодавчим шляхом, а не адмiнiстративним, можливе тiльки при федеративному устроi. Резолюцiя Про загально-федеративну мову i мови крайовi мiстила новаторське розвязання мовноi проблеми: усi мови оголошувалися рiвними з росiйською. Цiкавий факт, що заключну промову М. Грушевський проголосив росiйською мовою, пiдкресливши, що встал твердо на принцип полного самоопределения народов и областей... В результате наших трудов, мы увидели то реальное, твердое, что объединяет нас, ... то великое здание... дворец народов.
Отже, Центральна рада розширювала соцiальну базу борцiв за автономно-федералiстичний, демократичний розвиток росiйського суспiльства й очiкувала найзручнiшого моменту для проголошення Украiнськоi Народноi Республiки.
Свiй iсторичний шанiентральна рада використала. До осенi 1917 р. у боротьбi за владу в Росii вiдбулася поляризацiя полiтичних сил. В активну полiтичну боротьбу вступили бiльшовики, соцiальною базою органiзацii яких було в основному робiтництво. Жовтневий переворот у Петроградi 7 листопада не залишав шансiв iншим полiтичним силам. Тимчасовий уряд, з яким Центральна рада вела дiалог на демократичних засадах про украiнську державнiсть у формi автономii, було повалено, i влада в Росii перейшла до бiльшовикiв, якi проголосили диктатуру пролетарiату.
В Украiнi бiльшовизм як полiтична сила був слабким. Вiн не мав за собою широкоi соцiальноi бази й спирався лише на росiйський i зрусифiкований украiнський пролетарiат. Тому перспектив на перемогу вiн тут не мав.
Чи розумiла це Центральна рада? Якщо так, то як поставилася вона до бiльшовицького перевороту в Петроградi? Уже 8 листопада на засiданнi Малоi ради спалахнули гарячi дебати щодо ставлення демократiв до подiй у Петроградi. Пiсля тривалих дискусiй Центральна рада винесла таку резолюцiю: Визнаючи, що влада, як у державi, так i в кожному краi, повинна перейти до рук усiСФi революцiйноi демократii, визнаючи недопустимим перехiд цiСФi влади до Рад робiтничих i солдатських депутатiв, якi СФ тiльки частиною з органiзованоi революцiйноi демократii, Украiнська Центральна Рада висловлюСФться проти повстання в Петроградi i буде енергiйно боротися з усякими спробами пiдтримувати бунти на Украiнi.
Це була чiтка заява проти монополii бiльшовикiв на владу. Вона була виявленням вимог нацiонально-визвольного руху. Щодо цього дуже виразно висловився III вiйськовий зiзд, який саме тодi вiдбувався в КиСФвi. Вiн ухвалив таку резолюцiю: Виходячи з принципу повного, нiчим не обмеженого самовизначення нацiй, вимагати вiд свого найвищого революцiйного органу Центральноi Ради, негайного оголошення украiнськоi демократичноi республiки в етнографiчних межах Украiни.
На вимогу вiйськового зiзду Центральна рада вiдповiла мудрим тактичним кроком. Проаналiзувавши ситуацiю в КиСФвi, скориставшись виступом бiльшовикiв, якi мобiлiзували й озброiли б тис. робiтникiв проти 10-тисячного гарнiзону Киiвського воСФнного округу, Центральна рада, спираючись на 8 тис. бiйцiв, скориставшись з капiтуляцii вiйськ Киiвського воСФнного округу й придушивши бiльшовицьке повстання, захопила владу в столицi Украiни. Це був справдi виважений полiтичний i тактичний маневр.
Висновки
Отже, стратегiя Центральноi ради з самого початку ii дiяльностi визнача