Утворення Украiнськоi Центральноi Ради i ii I та II Унiверсали
Информация - История
Другие материалы по предмету История
В°даються вже не якiсь приготовчi пiдстави, а сама автономiя Украiни. Дещо по-iншому пiдходили до оцiнки Унiверсалу Д. Дорошенко та його однодумцi. Вони наголошували на тому, що II Унiверсал порiвняно з РЖ СФ iстотним кроком назад. Д. Дорошенко вважав, що це був момент трiумфу для полiтики М. Грушевського i Центральна Рада зробила свойому провiднику цiлком заслужену овацiю.
РЖсторiя назве II Унiверсал ганебним прихилянням Ради перед москалями. Не вдаючись до аналiзу змiсту Унiверсалу, варто зазначити, що в порозумiннi мiж Тимчасовим урядом i Центральною радою чiтко проглядалися взаСФмовiдносини мiж паном i пiдлеглим, який робить спробу здобути волю.
Те, що Украiна отримала вiд Петрограда згоду на автономiю, визнання Центральноi ради та Генерального секретарiату, украiнцi вже мали i до згоди росiйського уряду. Йдучи на цей компромiс, Центральна рада сама себе поставила в залежнiсть вiд росiйського уряду, вiдмовилася вiд певноi спроби дiй принаймнi у двох вимiрах: по-перше, погодилася не вдаватися до самовiльних дiй стосовно проголошення автономii Украiни до скликання Всеросiйських установчих зборiв; по-друге, добровiльно вiддала право затвердження складу Генерального секретарiату уряду Росii.
3 II Унiверсал Центральноi Ради й реакцiя Тимчасового уряду
Отже, компромiс з Тимчасовим урядом у полiтичному вiдношеннi був кроком назад. Щоб зрозумiти чому, варто проаналiзувати полiтичне становище в Петроградi, згадати три кризи (квiтневу, червневу, липневу) Тимчасового уряду i дiйти висновку, що, незважаючи на перемогу над бiльшовиками, яку вiн здобув, розстрiлявши мирну демонстрацiю робiтникiв 1618 липня в Петроградi, уряд почував себе надзвичайно непевно. У свою чергу, Центральна рада не використала цього сприятливого моменту, щоб закрiпити свою владу на украiнських землях.
Виконуючи домовленiсть з Тимчасовим урядом, Центральна рада виробила конституцiю автономного устрою Украiни пiд назвою Статут вищого управлiння Украiни, який був ухвалений у серпнi 1917 р. Статут мiстив 21 параграф i мав стати основою дiяльностi адмiнiстрацii краю та регулювати вiдносини з Тимчасовим урядом.
У вступнiй частинi Статуту Центральна рада визначалася як орган революцiйноi демократii всiх народiв Украiни. Наголошувалося також, що головна мета ii дiяльностi полягаСФ в тому, щоб пiдготувати Украiну до остаточного здiйснення автономного ладу i довести ii до Украiнських Установчих Зборiв i Росiйського Учредительного зiбрання. Центральна рада утворюСФ Генеральний Секретарiат, який СФ вищим органом управлiння на Украiнi. Були також сформульованi положення, що регламентували роботу Генерального секретарiату, визначали межi його компетенцii, права та обовязки. Генеральний секретарiат мав формуватися Центральною радою, бути вiдповiдальним перед нею й затверджуватись Тимчасовим урядом.
В Украiнi всi урядовi органи мали пiдлягати владi Генерального секретарiату. Вiн зобовязувався передавати на затвердження Тимчасового уряду всi законопроекти, ухваленi Центральною радою.
Такi масштабнi повноваження мiiевого урядового органу значно перевищували загальноприйнятi до того часу межi компетенцii органiв управлiння автономних i крайових державних формацiй. Не важко було передбачити, що офiцiйний Петроград не погодиться з таким Статутом.
Для затвердження Статуту до Петрограда вiдбула делегацiя у складi В. Винниченка, X. Барановського i М. Рафеса. Делегацiя прибула до Петрограда в досить невдалий полiтичний момент. Тiльки-но Тимчасовий уряд розстрiляв липневу демонстрацiю робiтникiв та солдатiв, як розпочався заколот Корнiлова.
Пiд час обговорення документа Тимчасовий уряд одностайно виступив проти Статуту. Голова уряду заявив: Вироблений у КиСФвi Статут порушуСФ укладену у КиСФвi угоду... i його треба докорiнно переробити. Пiсля тривалих дискусiй Тимчасовий уряд затвердив 17 серпня Тимчасову iнструкцiю для Генерального Секретарiату Тимчасового Правительства на Украiнi. РЖнструкцiя мiстила 9 пунктiв замiсть 21. Найважливiшими були 2-й i 3-й. Так, вiдповiдно до 2-го пункту компетенцiя Генерального секретарiату поширювалася тiльки на територiю пяти губернiй Киiвщини, Волинi, Подiлля, Полтавщини та частину Чернiгiвщини. Щодо автономii, то РЖнструкцiя передбачала лише шiстьох мiнiстрiв, якi мали дiяти при Тимчасовому урядi.
Генеральний секретарiат розглядався не як крайовий уряд, а як орган центрального уряду для мiiевоi адмiнiстрацii. Згiдно з РЖнструкцiСФю кiлькiсть генеральних секретарiатiв зменшувалася з 14 запропонованих до 9. За РЖнструкцiСФю можна було призначати спецiального комiсара Украiни при росiйському урядi. Крiм того, Тимчасовий уряд залишав за собою право передавати своi накази безпосередньо мiiевим органам влади без вiдома Генерального секретарiату.
Отже, О. Керенський думав не про дiйсну автономiю Украiни, а про генерал-губернаторство Росii зразка часiв Катерини II.
Обговоривши РЖнструкцiю на засiданнi Центральноi ради, де звучали суперечливi оцiнки, рiзнi заяви на адресу Тимчасового уряду, ii прийняли до вiдома. Водночас резолюцiя рiзко засудила РЖнструкцiю як вияв недовiри демократii Украiни. Проте бiльшiсть не пiдтримала пропозицii розриву з РосiСФю. РЖ все ж авторам РЖнструкцii не вдалося перетворити Украiну на провiнцiю Росii, а Генеральний секретарiат на орган, пiдпорядкований виключно Тимчасовому уряду. Тому Центральна рада й надалi продовжувала вес?/p>