Утворення Украiнськоi Центральноi Ради i ii I та II Унiверсали
Информация - История
Другие материалы по предмету История
люрою. Отже, зiзд пiдтримав вимогу ЦР про надання автономii, разом з тим став важливим етапом у процесi переходу вiйськових частин на бiк ЦР, про що свiдчить широка украiнiзацiя вiйськових частин, створення вiйськового украiнського клубу iм. П. Полуботка, створення украiнського полку iм. Б. Хмельницького.
Отже, спираючись на рiшення Всеукраiнського нацiонального конгресу, Украiнського вiйськового зiзду з метою схвалення автономii Украiни у травнi 1917 р. до Петрограда прибула украiнська делегацiя членiв ЦР, яку очолив В. Винниченко. Висловивши свою прихильнiсть до Тимчасового уряду, запропонувала надати широку автономiю Украiнi в складi федеративноi Росii. Тимчасовий уряд вiдхилив вимоги щодо автономii, мотивуючи це тим, що ЦР не обрана шляхом всенародного голосування, вона не може висловлювати солю всього украiнського народу, по-друге, питання про адмiнiстративний устрiй майбутньоi Росiйськоi федеративноi республiки мають вирiшувати тiльки Всеросiйськi установчi збори, скликання яких планувалось на кiнець року. Таке рiшення загострило украiнсько-росiйськi вiдносини. На Всеукраiнському селянському зiздi у КиСФвi було ухвалено не чекати призначених на кiнець року Всеросiйських установчих зборiв, а ранiше скликати Украiнськi установчi збори, доручивши iм вирiшити питання про самоврядування Украiни. Потiм, до ЦР приСФдналися представники Всеукраiнського робiтничого зiзду.
В умовах загострення росiйського-украiнських вiдносин потрiбно було таке рiшення, яке, з одного боку, не давало пiдстав Тимчасовому урядi втрутитися в украiнськi справи i придушити опозицiю, оскiльки на боцi Тимчасового уряду були державна i вiйськова сили, а на боцi ЦР лише пiдтримка неорганiзованих народних мас, з iншого пiдняти нацiонально-визвольнi змагання на вищий щабель (так званий принцип нi бунту, нi покiрностi). ЦР знайшла таке рiшення.
23 червня 1917 р. ЦР видала Перший Унiверсал, у якому проголошувалась автономiя Украiни i те, що украiнський народ сам творитиме своСФ життя. Головне призначення Першого унiверсалу полягало в безпосередньому зверненнi до украiнського народу iз закликом у важкi часи самостiйно органiзуватися i приступити до негайного закладення пiдвалин автономного ладу. Закликав до згоди й порозумiння з демократiСФю iнших нацiональностей.
Вслiд за унiверсалом було утворено генеральний секретарiат ЦР виконавчий орган, уряд автономноi Украiни, який очолив В. Винниченко. До складу уряду увiйшли також С. РДфремов, С. Петлюра, а генеральним писарем став П. Христюк. Бiльшiсть мiiь займали УСДРП (5 мiiь), УПСР 2 мiiя, а соцiалiсти-федералiсти одне.
Прийняття унiверсалу викликала занепокоСФння у Петроградi. Однак уряд не мiг дiяти силовими методами, оскiльки на захист ЦР могли стати фронтовi украiнськi частини та бiльшiсть населення Украiни, крiм того, збройних конфлiкт з ЦР мiг спричинити розкол у таборi росiйськоi демократii. Саме тому Тимчасовий уряд направляСФ делегацiю на чолi з О. Керенського на переговори з ЦР. У результатi було укладено угоду, положення якоi лягли в основу Другого Унiверсалу. Мiнiстри Тимчасового уряду визнавали право Украiни на автономiю та погодилися з тим, щоб ЦР i Генеральний секретарiат у свою чергу визнала майбутнi Всеросiйськi установчi збори. Було також вирiшено проблему представництва в ЦР нацiональних меншин. Неукраiнським партiям видiляли 30% мiiь У ЦР та Генеральному секретарiатi.
Таким чином, Тимчасовий уряд пiшов на поступки, вiдступивши вiд своСФi непримиренноi позицii щодо Украiни. Але i ЦР змушена була. Пiд тиском Тимчасового уряду вiдступити вiд проголошених у Першому Унiверсалi принципiв.
Члени Центральноi ради 16 липня отримали постанову Тимчасового уряду про затвердження Генерального секретарiату. Пiсля ii оголошення згiдно з попередньою домовленiстю 16 липня було ухвалено II Унiверсал. Цей документ, по сутi, не мав розбiжностей з положеннями постанови, однак виразнiше окреслював полiтичну роль i правову позицiю Центральноi ради та ii представницького органу. В Унiверсалi, на вiдмiну вiд постанови, було визначено завдання та намiри Центральноi ради: Прямуючи до автономного ладу на Украiнi, Центральна Рада, в згодi з нацiональними меншостями Украiни, пiдготовлятиме проект законiв про автономний устрiй Украiни для внесення iх на затвердження Установчих зборiв.
На засiданнi Центральноi ради докладно обговорювалося також питання про необхiднiсть порозумiння з нацiональними меншинами та доповнення складу Ради iх представниками. На початку липня було створено Малу раду, яка мала дiяти мiж сесiями Центральноi ради. До новообраного складу президii ввiйшли М. Грушевський голова, М. Шраг, С. Веселовський, А. Нiковський, Ф. Крижанiвський заступники та секретарi А. Постоловський, Я. Левченко, Л. Чикаленко, М. Чечель i РД. Онацький.
До Малоi ради входили 8 делегатiв вiд Украiнських соцiалiстiв-революцiонерiв (УПСР), 8 вiд Украiнських соцiал-демократiв (УСДРП), З вiд Украiнських соцiалiстiв-федералiстiв (УПСФ) i по одному вiд украiнських трудовикiв, народних соцiалiстiв i безпартiйних, а також по 3 делегати вiд Рад селянських, вiйськових i робiтничих депутатiв. Представники неукраiнських органiзацiй (18 осiб) уперше взяли участь у засiданнi Малоi ради у серпнi 1917 р.
Досягнутий компромiс мiж Тимчасовим урядом i Украiнською центральною радою та, як результат, появу II Унiверсалу неоднозначно оцiнили дiячi самоi Ради. М. Грушевський розглядав його як великий акт, котрим закл?/p>