Управління ліквідністю в комерційному банку
Дипломная работа - Банковское дело
Другие дипломы по предмету Банковское дело
?абуває особливої актуальності в умовах масового вилучення коштів вкладниками банківських установ. Якщо банківська установа не забезпечить рівня зберігання належної частини коштів у ліквідній формі (готівка та кошти, що мають бути повернуті через короткий термін часу), вона не зможе забезпечити виконання своїх фінансових зобовязань
Ефективна система управління має постійно забезпечувати достатній рівень ліквідності за мінімальних витрат, тому важливе значення має застосовуваний банком інструментарій управління ліквідністю, зокрема методи оцінювання потреби в ліквідних коштах, доступність джерел їх поповнення для кожного банку, стратегії управління ліквідною позицією. В сучасній практиці використовується досить великий арсенал різноманітних методів аналізу та управління ліквідністю. (Додаток А)
У сучасних умовах розвитку банківської системи України актуальною проблемою є визначення оптимального рівня ліквідності банків.
Усі методи аналізу та визначення потреби банку в ліквідних коштах засновані на певних припущеннях і дають тільки приблизну оцінку розміру необхідних ліквідних коштів у будь-який момент часу. Основними серед них є:
-метод структурування фондів;
-метод коефіцієнтів ліквідності;
метод залучення і використання ресурсів. [30, с. 420]
Метод структурування фондів полягає у зіставленні обсягу необхідних резервів ліквідності та заявок на стандартні кредити з обсягом наявних ліквідних активів. Головним недоліком цього методу є прогнозування ліквідності без урахування строків закінчення окремих депозитів і кредитів.
У разі використання методу структурування фондів необхідно:
-на першому етапі розподілити всі ресурси за джерелами формування залежно від оборотності за рахунками;
-на другому етапі за кожним із джерел установити вимоги збереження фіксованої частки ресурсів у ліквідній формі;
на третьому етапі розподілити кошти з кожного джерела на фінансування відповідної групи активів.
Потреба банку в ліквідних коштах оцінюється встановленням для кожної категорії джерел фінансування вимоги збереження певної частки коштів у ліквідній формі. Для стабільних джерел ця частка може бути незначною - 10-15 %, для мінливих вкладів і недепозитних зобовязань - 25-30 %, для зобовязань за "гарячими грошима" -80-90 %. Конкретні обсяги резервування ліквідних коштів визначаються субєктивно, здебільшого на основі міркувань, припущень та досвіду менеджерів кожного банку.
Метод коефіцієнтів ліквідності передбачає обчислення обсягів різного роду активів у відповідно згрупованих пасивів. Складність застосування цього методу повязана з визначенням критеріального рівня, з яким слід порівнювати обчислені індикатори ліквідності: нормативами НБУ, середньогалузеві показники або показники визначені банками на базі практичного досвіду. Такі порівняння дозволяють виявити загальні тенденції зміни ліквідності банку та імовірності виникнення проблемних ситуацій, а також вжити відповідних заходів щодо поповнення ліквідних активів або реструктуризації балансу.
Практика управління ліквідністю за методом показників діє і в Україні. У процесі аналізу ліквідності банк може додатково використовувати й інші коефіцієнти:
а) коефіцієнт високоліквідних активів, який розраховується за формулою:
К1=Авл/Ар, (1.4)
де Авл-високоліквідні активи;
Ар-робочі активи;
Рекомендоване значення не менше 20%.
б) коефіцієнт загальної ліквідності, який розраховується за формулою:
К2=Аз/Зз,(1.5)
де Аз-загальні активи;
Зз-загальні зобовязання;
Рекомендоване значення даного показника не менше 100%.
в) коефіцієнт співвідношення ліквідних та загальних активів. Рекомендоване значення показника знаходиться в межах 20-30%;
г) коефіцієнт співвідношення позик і депозитів-відношення всіх активів з нормальним ризиком (включаючи позики, авізо, дисконти) до основних депозитів. Рекомендоване значення показника знаходиться в межах 70-80%;
д) коефіцієнт ліквідних цінних паперів-відношення цінних паперів уряду країни, які перебувають у портфелі банку до сукупних активів;
е) коефіцієнт структурного співвідношення вкладів-відношення депозитів до запитання до строкових депозитів;
ж) генеральний коефіцієнт ліквідності-співвідношення суми захищеного капіталу (вкладення у нерухомість, цінності, устаткування) та ліквідних активів до суми загальних зобовязань. Оптимальне значення 10%.
Метод залучення і використання полягає в обчислені обсягів ліквідних активів на основі вивчення грошових потоків за всіма угодами банку.
Метод структури ресурсів і метод коефіцієнтів використовується при управлінні миттєвою ліквідністю, а метод залучення і використання дає можливість спрогнозувати динаміку ліквідності на тривалі проміжки часу. Загалом управління ліквідністю є складовою процесу управління активами і пасивами банку, тому вибір інструментів насамперед залежіть від прийнятої в конкретному банку стратегії управління активами і пасивами та моделі організації роботи казначейства.
Отже, методи аналізу потреби банку в ліквідних коштах є субєктивними. Насправді ліквідність банку визначається ринком і перебуває під впливом багатьох чинників, повне врахування яких на практиці практично неможливе. Завдання менеджменту полягає в розробці підходів які дадуть змогу максимально врахувати фактори впливу на ліквідну позицію з метою ефективного управління