Управління активами та пасивами підприємства
Дипломная работа - Экономика
Другие дипломы по предмету Экономика
ить від бажання аналітика.
У загальному виді програма заглибленого аналізу діяльності підприємства виглядає в такий спосіб.
1.Попередній огляд економічного і фінансового становища субєкта господарювання:
1.1. Характеристика загальної спрямованості хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності;
1.2. Виявлення “хворих” статей звітності;
2.Оцінка й аналіз економічного потенціалу субєкта господарювання:
2.1. Оцінка майнового положення:
2.1.1. Побудова аналітичного нетто;
2.1.2. Вертикальний аналіз балансу;
2.1.3. Горизонтальний аналіз балансу;
2.1.4. Аналіз якісних зрушень у майновому положенні;
2.2. Оцінка фінансового становища:
2.2.1. Оцінка ліквідності;
2.2.2. Оцінка фінансової стійкості;
3.Оцінка й аналіз результативності хазяйновитої-господарчої-фінансово-господарської діяльності і субєкта господарювання:
3.1. Оцінка виробничої (основний) діяльності;
3.2. Аналіз рентабельності;
3.3. Оцінка положення на ринку цінних паперів.
Сума господарських засобів, що знаходяться в розпорядженні підприємства дає узагальнену вартісну оцінку активів, що числяться на балансі підприємства. Це облікова оцінка, що не збігається із сумарною ринковою оцінкою активів підприємства. Ріст цього показника свідчить про нарощування майнового потенціалу підприємства. При аналізі балансів в оцінці брутто цей показник розраховується вирахуванням регулюючих статей з підсумку балансу.
Частка активної частини основних засобів. Відповідно до нормативних документів під активною частиною основних засобів розуміють машини, устаткування і транспортні засоби. Ріст цього показника в динаміку звичайно розцінюється як сприятлива тенденція.
Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних засобів, що залишилася до списання на витрати в наступних періодах. Звичайно використовується в аналізі як характеристика становища основних засобів. Доповненням цього показника до 100% (або одиниці) є коефіцієнт придатності.
Коефіцієнт відновлення показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду основних засобів складають нові основні засоби.
Коефіцієнт вибуття показує, яка частина основних засобів, з якими підприємство початок діяльність у звітному періоді, вибула через старість і з інших причин.
Величина власних оборотних коштів характеризує ту частину власного капіталу підприємства, що є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, що мають оборотність менш одного року). Це розрахунковий показник, що залежить як від структури активів, так і від структури джерел засобів. Показник має особливо важливе значення для підприємств, що займаються комерційною діяльністю й іншими посередницькими операціями. За інших рівних умов ріст цього показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.
Не слід змішувати поняття “оборотні кошти” і “власні оборотні кошти”. Перший показник характеризує активи підприємства, другий джерела засобів, а саме частина власного капіталу підприємства, розглянуту як джерело покриття поточних активів.
Величина власних оборотних коштів чисельно дорівнює перевищенню поточних активів над поточними зобовязаннями. Теоретично (іноді і практично) можлива ситуація, коли величина поточних зобовязань перевищує величину поточних активів. З позиції теорії така ситуація аномальна, оскільки в, цьому випадку одним із джерел покриття основних засобів і необоротних активів є короткострокова кредиторська заборгованість. Фінансове становище підприємства в цьому випадку розглядається як хитливе, потрібні негайні заходи для його виправлення.
Маневреність функціонуючого капіталу характеризує ту частину власних оборотних коштів, що знаходиться у формі коштів, тобто засобів, що мають абсолютну ліквідність. Для нормально функціонуючого підприємства цей показник міняється в межах від нуля до одиниці. За інших рівних умов ріст показника в динаміку розглядається як позитивна тенденція. Прийнятне орієнтоване значення показника встановлюється підприємством самостійно і залежить, наприклад, від того, наскільки висока щоденна потреба підприємства у вільних грошових ресурсах.
Коефіцієнт покриття (загальний) дає загальну оцінку ліквідності активів, показуючи, скільки гривень поточних активів підприємства приходиться на одну гривню поточних зобовязань. Логіка вирахування даного показника полягає в тім, що підприємство погашає короткострокові зобовязання в основному за рахунок поточних активів; отже, якщо поточні активи перевищують по величині поточні зобовязання, підприємство може розглядатися як успішно функціонуюче (але крайній мері теоретично). Розмір перевищення і задається коефіцієнтом покриття. Значення показника може значно варіюватися по галузях і видам діяльності, а його розумний ріст у динаміку звичайно розглядається як сприятлива тенденція. У західній обліково-аналітичній практиці приводиться критичне нижнє значення показника 2; однак це лише орієнтоване значення, що вказує на порядок показника, але не на його точне нормативне значення.
Коефіцієнт швидкої ліквідності аналогічний коефіцієнтові покриття; однак обчислюється по більш вузькому колу поточних активів, коли з розрахунку виключена найменш ліквідна їхня частина виробничі запаси. Логіка такого виключення складається не тільки в значно меншій ліквідності