Украiнцi в iсторii Кракiвськоi академii мистецтв
Информация - Культура и искусство
Другие материалы по предмету Культура и искусство
жi) звичайно мали суттСФве значення у виборi студентами його майстернi, але i неабияку роль вiдiгравав нетрадицiйний метод навчання та цiкавi, оригiнальнi постановки: тАЬтАж Паутч створив свою власну методику ставлення моделiтАж частину ставив у тiнь, частину на свiтло, то були чудовi композицiiтАжпереважно напiвоголена модельтАж то був такий собi театртАЭ . РЖз классу професора Ф. Паутча вийшли такi украiнськi митцi, як РД. Божик, В. Гаврилюк, М. Гарасовська, Д. РЖванцiв, М. Кмiт, В. Продан, В. Савуляк та iншi. РЖнший професор малярства КАМ Теодор Аксентович у своiй творчостi надавав перевагу портретному та побутовому жанрам. Вiдомi його твори тАЬСвято ЙорданутАЭ (1893), кiлька версiй тАЬКоломийкитАЭ (напр. 1895), тАЬУ студнiтАЭ (1901) та iншi були взiрцем для багатьох украiнських студентiв. У нього навчалися: П. Обаль, В. Савуляк, Л. Турчин, Ю. КирiСФнко, Д. Горняткевич.
Важливою частиною навчання на вiддiлi малярства було малювання пейзажу на пленерi. Першi три мiсяцi студii вiдбувалися у майстернях, а потiм школа виiжджала в околицi Кракова, найчастiше в пiдгiрськi райони. У 1930 р. академiя з iнiцiативи керiвника кафедри пейзажу В. Яроцького8 купила будинок бiля Закопаного на Гарендi i з того часу бiльшiсть пленерiв вiдбувались там. Окрiм мальовничих пейзажiв, багатий фольклорний колорит мiiевого населення давав можливiсть студентам зображувати в пейзажах i iени сiльського побуту. тАЬтАж.на заняттях не аналiзувалось будову картини, хотiлось щоб адепт вiдчув вартостi, якi вiдкривались наочно, в пленерiтАж.тАЭ. Такий пiдхiд передбачав творчу свободу. У 1934 р. спецiальна школа пейзажу була перейменована на головну, до якоi записатися могли тiльки студенти вiддiлу малярства пiсля закiнчення трьох рокiв навчання. Цю школу очолив вiдомий художник i педагог професор В. Камоцький. тАЬВiн провадив студiю пейзажного малярства, дiлянку, яку не так легко можна було опанувати як своiм широким змiстом, так i своСФрiдними засобами. Та Камоцький мав наскрiзь винятковi досягнення: впродовж двох рокiв вiн зумiв впроваджувати своiх студентiв у всi найскладнiшi мистецькi проблеми i подавав iх найвiрнiше розвязаннятАж учнiв критикував немилосердно, але завжди доброзичливо, адже виховував iх на справжнiх артистiвтАЭ. У "адислава Камоцького пейзажу навчалися тiльки декiлька украiнських студентiв КАМ Д. РЖванцев, Д. Горняткевич, В. Продан, М. Бiлинський та М. АнастазiСФвський.
Не обходили увагою студенти академii i спецiальну школу монументального малярства, де навчання здiйснювалося у двох напрямах: настiнне малярство i театрально-декорацiйне. Молодi митцi мали можливiсть, окрiм навчальних робiт, виконувати пiд керiвництвом професора фресковi розписи, вiтражi на реальних обСФктах. Така практика була надзвичайно корисною. Набутий досвiд студенти часто використовували для пiдробiтку на лiтнiх канiкулах, оформляючи церкви.
Важливо, що вивчення театрально-декорацiйного мистецтва не обмежувалось, наприклад, тiльки створенням декорацiй. Студенти вивчали i конструкцiю iени, i iенiчну пластику, i постановку свiтла на iенi, працювали над ескiзами костюмiв.
Виконували проекти в макетi на експериментальнiй iенi, постiйно вiдвiдували театри Кракова, з якими К. Фритч як керiвник курсу мав тiснi контакти. Серед студентiв К. Фритча були такi украiнськi митцi, як О. Касараб, Ю. Кульчицький, В. Продан, Б. Стебельський, Л. Хмiль та iншi.
У 1923 р. в КАМ створено спецiальну школу графiки (до того часу графiка вивчалась як допомiжний предмет). РЗi очолив професор Ян Войнарський, який запровадив нове розумiння графiки як окремого виду мистецтва, а також ширше використання можливостей верстату. Навчальна програма з графiки передбачала передусiм виконання мiдьоритiв за зразками старих майстрiв або ж за власними рисунками. Вивчались й такi технiки, як суха голка, дереворит, лiтографiя. Пiд час практичних занять вiдбувалися лекцii з iсторii графiки. У 1932 р. старшим асистентом на вiддiлi графiки працював митець украiнського походження Андрiй Юркевич. Наприкiнцi тридцятих рокiв вiн написав i видав власним коштом тАЬПiдручник методiв художньоi графiкитАЭ, де особливу увагу присвятив детальному аналiзу графiчних технiк та способам створення графiчних творiв. Змiст пiдручника вiдповiдав програмi навчання.
Важливого значення, окрiм малярства та графiки, надавалося звичайно i скульптурi. 1920 р. в академii iснували двi окремi майстернi рiзьби Костянтина Лящки та Ксаверiя Дунiковського. Загальна програма передбачала моделювання в глинi, навчання скульптурного портрету та композицii. РЖснували також майстернi гiпсових вiдливiв, рiзьби у твердому матерiалi та керамiки. Запровадження до програми обробки таких матерiалiв, як камiнь, мармур, дерево, а також вiдокремлення керамiки, було заслугою К. Лящки, який поривав з академiзмом, впроваджував iнновацii, творив не тiльки сам у новому дусi, але й передавав його своiм студентам. Творчiсть К. Лащки позначалася впливом А. Родена, що особливо помiтно у його скульптурах початку ХХ ст. Цей вплив, а також тематика творiв жiночi акти, портрети, жанровi сiльськi iени, з яскраво вираженим народним типом зображення, перейняли i його учнi. Серед них Г. Крук, С. Литвиненко та Н. Мiлян. Учнем К. Лящки був Ксаверiй Дунiковський, який у 1923 р. став профессором КАМ. Одним iз його асистентiв був Василь Требушний, керамiст з Полтавщини, якого запросили до Академii в 1926 р. як iнструктора керамiчного вiддiлу. Хоча В. Требушний мав повну квалiфiкацiю на професора керамiки, але ним так i не став. Головною перешкод