Українсько-російські культурні відносини у 1991–2004рр.
Дипломная работа - История
Другие дипломы по предмету История
видавнича сфера на Україні довгий час залишалася поза увагою владних структур держави. Охарактеризувавши стан книговидавництва можна зазначити, що поки що українська книговидавнича спроможність не може знаходитися на одному рівні з книговидавництвом РФ.
Стан інформаційно-бібліотечного співробітництва України і РФ можна дійти висновків, що це співробітництво проходить на належному рівні.
Висновки
Українсько-російські культурні відносини мають велике значення як для України так і для Російської Федерації. Адже спільна, братня, побудована спорідненими традиціями та звичаями культури тримала і ще довгий час буде тримати ці країни в тісних звязках.
Відносини України і Російської Федерації в області культури пройшли певний період у своєму розвитку. З розпадом Радянського Союзу та утвердження та утвердженням суверенних України і Російської Федерації, утворилися і нові умови для міжнародних відносин. Так період з 1991 р. середини кінця 90-х рр. можна відверто назвати періодом конфронтації, яка проявляється в усіх сферах відносин, в тому числі і культурних. Основним вектором українсько-російських культурних відносин виступає розходження, а не зближення.
Проведення самостійної міжнародної політики, в тому числі і в області культури, поклало на "плечі" незалежної України великі труднощі. Єдину керівну систему вже не повернути, а починати все с початку довелося в дуже скрутних умовах. Реальне усамостійнення України як держави, як нації, як суспільства і культури змусила переглянути весь комплекс відносин з Росією. Так Україна починає новий процес взаємостосунків з Росією. Цей процес оснований на базі прийняття правових документів, які проголошували національним меншинам максимальні права. Серед таких правових документів: декларації, договори, угоди, постанови, які, нажаль, характеризуються наявністю в них протиріч та не реалізації їх на практиці.
Тому такий процес налагодження взаємин з РФ відбувається сповільнено і нерівномірно, що очевидно, свідчить про відсутність єдиного підходу, цілісного механізму контролю за виконанням угод, так і про не сформованість на даному етапі належної готовності до активної і зацікавленої розбудови українсько-російського гуманітарного співробітництва. Фактично починаючи з середини90-х рр. спостерігається певна диспропорція в галузі культурних обмінів між Україною і РФ на користь останньої.
Десь з середини, а точніше сказати, з кінця 90-х рр. ситуація в плані укрансько-російських культурних відносин поліпшується. Це повязано в першу чергу зі складанням системи міжвідомчих угод, якими передбачено створити постійно діючий механізми широких і різнобічних звязків та двосторонньої взаємодії в гуманітарній сфері, що в свою чергу, забезпечувало виконання міжурядової Угоди про співробітництво в галузі культури, науки і освіти (1995 р.) та позитивно впливали на формування сприятливішого загальнополітичного клімату в українсько-російських відносинах.
Значна заслуга в налагоджені взаємин паритетних відносин України з РФ належить (підписаному у 1997 р.) так званому "Великому договору". Саме цим договором визначені принципи дружби, співробітництва між українцями і росіянами і партнерства, які становлять правову основу для розгортання сучасної цивілізованої співпраці в етнокультурній сфері, подолання недовіри і неприязні між українцями і росіянами, які закладені трагічним багатовіковим минулим.
На початку ХХІ ст. українсько-російські відносини стають більш прагматичними толерантнішими. Вони ґрунтуються на обєктивному визнанні потреби подальшої гармонізації національно-культурних інтересів. Адже, щира дружба та взаємовигідне співробітництво між двома найбільшими східнословянськими народами не лише відповідають історичній традиції, а й є запорукою стабільності та миру в Євразії.
Українсько-російське культурне співробітництво, як і будь яке інше, має свої головні напрями. Це в першу чергу звязки в галузі освіти, науки, літератури, мистецтва та інформаційної сфери.
Розглядаючи українсько-російське культурне співробітництво у 1991 2004 рр. спостерігаємо більш інтенсивні (особливо на початку ХХІ ст.) звязки в області освіти та науки. Це обумовлено рядом факторів.
В галузі освіти:
- спадкоємність спільної радянської системи освіти;
- близькість підходів у реформуванні та модернізації освіти;
- усвідомлення обома державами необхідності переходу до нового шляху політичного, економічного, культурного розвитку заснованому на знаннях.
В галузі науки:
- наявність тісних звязків українських та російських вчених-науковців;
- стратегічність наукового партнерства обох країн;
- відновлення науково-технічного потенціалу;
- науково-технічна спроможність в умовах ринкової економіки.
Але не слід також забувати про значення таких галузей як літературу, мистецтво, інформаційна сфера, без яких неможливе повноцінне культурне співробітництво.
Завдяки основним формам здійснення звязків в цих галузях відбувається ефективне культурне співробітництво. До таких форм належать.
В галузі освіти:
- взаємообмін студентами, навчальними програмами,підручниками тощо;
- проведення спільних учнівських конференцій, олімпіад.
В галузі науки: