Украiнськi легенди та перекази про комах, риб та ракiв
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
Реферат на тему
Украiнськi легенди та перекази про комах, риб та ракiв
1. Украiнськi легенди та перекази про комах
Свiт комах у цiлому знайшов собi доволi блiде вiдображення в украiнських народних легендах та переказах. Бiльшiсть iз них, являючи собою дрiбнi уламки загально-арiйських космогонiчних поглядiв, водночас набули порiвняно пiзнiше християнсько-апокрифiчного забарвлення: а деякi, дуже, втiм, небагато належать до галузi так званих "побрехеньок".
З-помiж усiх комах легенди особливим ореолом оточують бджолу, до якоi на Украiнi, як i у Великороси, додаСФться епiтет свята.
Бджола (звичайна Apis mellifica) вiдiграСФ досить помiтну роль у космогонiчних легендах рiзних народiв. У монгольських казках i в стислому виглядi у казках пiвденних словян, грекiв i румунiв (у останнiх як далеке вiдлуння монгольських космогонiчних переказiв) бджолi приписуСФться участь навiть у самому свiтотвореннi. Украiнськi космогонiчнi легенди не зберегли нiчого такого про бджолу. Вони вiдзначають лише наступний факт, що належить до цiСФi сфери. Бджола просила Бога, щоб помирав кожен, кого вона вжалить. "Та нехай краще сама ти помиратимеш", вiдповiдав iй Бог на це прохання... "Ти, бджiлко, вподiбнишся до свiчi й канону". Цей невиразний переказ доволi близько прилягаСФ до переказу кавказьких татар, де бджола поСФднуСФться iз змiСФю. Змiя й бджола звернулися до одного пророка з питанням: яка доля чекаСФ на них? Пророк вiдповiв, що змiя завжди страждатиме на головний бiль, та за це той, кого вона вкусить, помиратиме, тодi як сама вона залишатиметься живою; i навпаки, бджола не страждатиме на головнийзi кавказьких татар схильний бачити рештки давнього космогонiчного мiфа, що зберiгся в деяких схiдних казках i легендах. Така, примiром, монгольська казка, в якiй говориться, що цар-птиця Хан-гарудi послала двох птахiв ремеза й ластiвку i з ними бджолу на землю скуштувати, чиСФ мясо найсмачнiше. Коли вони повертались, iх зустрiв бурхан (монгольський iдол) i спитав, чиСФ мясо найсмачнiше. Вони вiдповiдали, що людське. Бурхан, аби врятувати людину, умовив iх не розповiдати цього цар-птицi Хан-гарудi. Ремез i ластiвка погодилися, i, не поклавшись на бджолу, вирiзали iй язик. Тодi, прилетiвши першими до Хан-гарудi, вони сказали, що найсмачнiше мясо у змii, як порадив iм сказати бурхан. Невдовзi прилетiла й бджола, та на питання Хан-гарудi могла вiдповiсти лише незрозумiлим бунчанням.
У монгольському варiантi роль бджоли граСФ оса (звичайна Vespa vulgaris). За монгольським повiрям, оса походить вiд чорта (шулмуса). Хан шулмусiв послав осу (дзю-гу) довiдатись, чиСФ мясо найсмачнiше. Вона жалила рiзних тварин i куштувала iхню кров; нарештi, вирiшила, що найсмачнiша кров людська, i з цим повiдомленням полетiла до хана шулмусiв. Зустрiла ii ластiвка, розпитала i, аби вiдвести вiд людини небезпеку, що iй загрожувала, вiдкусила язика в оси, й та нiчого не могла сказати хановi шулмусiв, а тiльки сичала.
В румунськiй космогонiчнiй казцi про бджолу говориться, що бджола була посланцем Бога, причому спочатку вона була вся бiлою. Одного разу Бог вагався, скiльки створити сонць одне або ж декiлька, й послав бджолу до сатани спитати його думку. Бджола сiла на голову сатани й дiзналась, що сатана думав. А думав вiн, що при багатьох сонцях спека на землi буде сильнiшою за пекельний жар, i ночi тодi зовсiм не може бути. Бджола полетiла до Бога, а сатана, помiтивши, що вона дiзналась про його потаСФмну думку, вдарив ii батогом, через що й вийшов тонкий розрiз на тiльцi бджоли, i замiсть чистого бiлого кольору вона набула жовтавого й подекуди чорного.
Надто рiзко виражений у цiй казцi дуалiзм мимоволi наводить на думку про можливiсть у даному разi несторiанського лiтературного впливу, який свого часу був доволi сильним у середнiй Азii.
П. Кулiш наводить ще такий, як вiн каже в пiдрядниковiй примiтцi, "безобразний уламок якоiсь легенди, що замiнюСФ для народу природну iсторiю тварин". Сокiл побратався з бджолою i одного разу каже iй: "Злетимо вгору. Ти далеко чуСФш, а я далеко бачу: я за сiм миль бачу, а ти за сiм миль чуСФш". Узяв сокiл людську волосинку, за яку вхопилась бджола, й пiднялися вони вгору. РЖ каже сокiл: "Лети, бджоло, за мною". ЗлiтаСФ щодалi вище сокiл, пiднiмаСФться за ним i бджола. "Ну, каже сокiл, дивись, бджоло, вниз, чи велика земля?" "Така, як дiжа, в якiй баби хлiб мiсять". Пiднiмаються вони пiсля того ще вище й вище. Знову каже сокiл: "А поглянь, каже, зараз, бджоло, чи велика земля?" "Вже, вiдповiдаСФ бджола, така, як тодi, коли баба вибере з дiжi тiсто й посадить маленький засадчичок (хлiбець з решток тiста, яке пристало до стiнок дiжi). "Ну, спускайся ж тепер донизу, бджоло, та пускай поперед себе й саму волосинку... Що чуСФш?" "Чую, немовби реве". "А я, каже сокiл, нiчого не чую. Ну, лети ж, каже, тепер та припади до землi й послухай, як удариться та волосинка... А що, бджоло, чула?" "Чую: аж гупнула й пiдскочила тодi вгору на 12 сажнiв". "Тож залишайся ти, бджоло, в тому краю й дiставай собi споживок за сiм миль довкола; а я полечу в такi краi, де тебе зовсiм не буде. Там я за 7 миль вбиватиму птахiв i годуватиму дiтей своiх".
Священне значення бджоли, з одного боку, ТСрунтуСФться на переказi, що вона спочатку жила в раю; з другого на легендi, в якiй мовиться про те, що