Украiнськi легенди та перекази про комах, риб та ракiв
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
начебто завдяки бджолi циган не вбив пятого цвяха в груди Спасителя, коли прибивав Його до хреста за наказом "жидiв"; нарештi, на вживаннi воскових свiчок при богослужiннi. Бджола просила в Бога дозволу брати для себе споживок з квiток. Бог вiддав у п розпорядження всi квiти "вiд моря до сходу: "Лiтай, сказав Господь, по свiту i з усiх рiчок, з усiх берегiв, збирай хвiру (офiру) Богу; i людям принось, i для себе припасай".
Священне значення присвоюСФться бджолам й багатьма iншими народами. У нiмцiв бджола маСФ назву божоi пташки.
За легендами чехiв, бджоли прилетiли до розiпятого Христа й пили пiт, що проступив на Його обличчi. За однiСФю пiвденнословянською легендою, Спаситель пiд час мандрiвки по землi був поранений однiСФю скнарою жiнкою. З його рани вийшло дещо подiбне до мухи. "Поглянь, Петре, сказав Спаситель, ця маленька iстота бджола. Вона завжди готуватиме вiск, без якого не обiйдеться жодне церковне богослужiння".
Легенда, подiбна до цiСФi, СФ й серед кальтицького населення Валлiса. Осетини-дигорцi вшановують бджiл й моляться iхньому покровителю Анiголу.
Бджiльництво й нинi становить на Украiнi улюблену й "благословенну" галузь сiльського господарства. За народним вiруванням, коли на Хрещення влаштовують "Йордань" на рiцi, то вбивають "у голову" хреста кiлка для того, щоб бджоли носили мед у вулики до самоi голови; хто потiм, по закiнченнi свячення води, витягне цього кiлка своiми руками, в того водитимуться бджоли. Таку ж силу мають й палички, на якi священик кладе хреста пiд час освячення води, внаслiдок чого буваСФ звичайно велика штовханина, тому що багато хто бажаСФ заволодiти цими паличками.
З усiх iнших комах на Украiнi ставляться з повагою ще до сонечка (бедрика, божоi корiвки). Це маленька комаха. В неi пiв-округлi червонi або жовто-червонi крильця з бiлими або чорними цяточками (дванадцяти-крапкове сонечко Мiсгазрiв сiиосiесiтрипсiаiа; семикрапкове Соссiпеiiа Берiетрипсiаiа; рябе; двокрапкове власне, украiнське сонечко (обл. бедрик) - рiзноманiтне, або мiнливе). Крильця сонечко щiльно складаСФ на спинцi, i тодi кругленький блискучий червоний або жовто-червоний вигляд його справдi дещо нагадуСФ собою сонце. Розчавити сонечко вважаСФться великим грiхом, i ось чому. За стародавнiх, вiддалених часiв жили, кажуть, велетнi, що звалися королями. Тодi Господь створив невелику людину, звичайну, таку, як ми. Виiхав цей невеличкий чоловiк з погоничами у поле й почав орати чотирма парами волiв. Прийшов великий чоловiк, "король", забрав людей i волiв у кишеню, пiшов до Бога й питаСФ: "Що це, Господи, за корiвки такi?" "Не займай iх, рече Господь, це люди такi будуть, а вам зараз смерть настане". Зокрема, щодо власне сонечка, то повiря про нього позначенi релiгiйно-мiфiчним характером, мають найтiснiший звязок iз сонцем, зумовлений, мабуть, зовнiшнiм виглядом i способом життя цiСФi комахи, й почасти з вирiСФм, краiною свiтла й тепла цiлком iмовiрно тому, що сонечко у великiй кiлькостi зявляСФться ще напровеснi й любить повзати на осоннi. Дiти беруть звичайно у руки сонечко, кладуть його на долоню й кажуть: "Сонечко, сонечко! Одсунь вiконечко та скажи менi: куди замiж йти?" (або: "де я буду жениться?"). В якому напрямку, розпрямивши крильця, полетить сонечко, там i живе суджений тiСФi, хто питаСФ, або суджена того, хто питаСФ. У Сербii в цiСФi комахи дiвчата питають про своСФ замiжжя. У Львовi й Перемишлi дiти, пiдкидаючи сонечко, питають: "Чи до неба, чи до, пекла?" i якщо комаха розгорне крильця й полетить, значить, той, хто питаСФ, пiде на небо; а якщо вона впаде, то той, хто питаСФ, потрапить до пекла. У деяких мiiевостях Галичини в сонечка питають про те, яка буде наступного дня погода i т.iн. У чехiв вважаСФться доброю прикметою знайти сонечко; а якщо хтось розчавить його ногою, навiть коли ненавмисне, то, за повiрям галичан, в родинi цiСФi людини хтось помре.
Заступництвом користуються також "комашки" мурахи, якi вважаються нешкiдливими, через що iх грiх убивати. Розрiзняють мурашок червоних (червона Formica sanguinea; руда Formica rufa) i чорних (чорна Lasius filiginosus; бура Lasius niger). Першi звуться "дiвчачими" й кусають нiбито тiльки дiвчат; а другi "хлопячими" й кусають нiбито тiльки хлопцiв. Якщо зруйнувати мурашник, то буде сильний вiтер. На тому мiii, де був мурашник, не можна зводити оселi: "хвороба i смертность буде"; а сараi i скотарнi можна будувати: "прибиток скотини буде".
Коли побачиш уперше навеснi мурашок, добре набрати iх у пригорщу й потерти себе по обличчю: не будеш з волами потрапляти у шкоду. Дiти, побачивши мурашник, устромляють в нього палички, змоченi слиною, примовляючи: "Комашка, комашка! На тобi медку, а менi дай сирiвчику (квасу)". Вийнята з мурашника паличка береться мурашиною кислотою, яку дiти облизують. Якщо мурашки роблять великi мурашники, то взимку треба чекати сильних морозiв.
Деякi селяни варять мурашок в окропi, цим вiдваром паряться вiд ломоти (гостця), а також парять волам хворi шиi.
А всi iншi комахи вважаються бiльш чи менш "нечистими" i часто притому шкiдливими, за винятком, щоправда, безневинного загалом цвiркуна (польовий Gryllus campestris; хатнiй Gryllus domesticus), який надворi цвiрiньчить на негоду, а в хатi на достаток.
Якщо пiзно ввечерi проти недiлi i святкових днiв прибирати в хатах, то, на кару, в них заводиться всяка погань: таргани, багатонiжка, рогатки, мокрицi тощо. Таргани (прусак Blatta germanica; чорний Periplaneta orientalis), зокрема, заводяться також i вiд то