Украiнськi легенди та перекази про комах, риб та ракiв
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
го, що пiдмiтають вiником припiчок. Якщо заведуться в хатi таргани, то треба чекати лиха.
В однiй хатi, де жила досить велика родина, розвелось якось багато тарганiв. Одного разу невiстка надвечiр принесла два вiдра води й поставила iх на вiдничку (полиця в кутку сiней). Вночi чули, що на горищi щось грюкало. Вранцi невiстка встала й пiшла брати воду, та обидва вiдра виявилися порожнiми, навколо було сухо, й нiхто з родини води не брав. Сусiди пояснили, що це перед "причиною" (лихом). РЖ справдi, через тиждень пiсля цього загадкового випадку втопилася в копанцi свекруха названоi невiстки; чоловiка ii, який пiшов було на Донщину, задавило в млинi; а невдовзi потому перевелася помалу й уся родина.
Щоб знищити тарганiв, треба знайти старий личак або черевик, привязати до нього двi нитки, посадити туди декiлькох тарганiв i, взявшись удвох за нитки, витягти личак або черевик на роздорiжжя i там кинуги. При цьому хтось маСФ супроводжувати тарганiв й жартома тужити за ними. Роблять ще й так: привязують таргана ниткою, за яку потiм береться вся родина, i якнайсерйознiше, без смiху й жартiв, тягнуть його нiбито насилу, надимаючись, скiльки СФ духу, з хати на перехрестя, де й кидають. Кажуть, що як у тому, так i в другому випадку таргани скочують з хати.
У народнiй медицинi чорних тарганiв вживають вiд зараження сказом (приймають iх усередину).
Вошi (головна Pediculus capitis; одежна Pediculus vestimenti) заводяться з тiла людини вiд журби, вiд клопоту, вiд поганоi води, а також у тих, хто пСФ сiк граба (Сагрiпш Betalus L.). У Проскурiвському повiтi вважають ознакою великого нещастя, якщо в когось зовсiм немаСФ вошей. Бити iх на столi й на вiкнi грiх, тому що стiл престол, а крiзь вiкно янголи лiтають. Щоб не заводились i не кусалися вошi, треба золити сорочку натщесерце (Старобiльський повiт).
Щодо первiсного походження блiх (звичайна Fulex irritans) у Харкiвському повiтi записано таку "побрехеньку". Жила собi дуже старезна баба, така старезна, що вже нiчого майже не могла робити, а все бiльше сидiла. А вiдомо, що сидiти без усякого дiла так нудно! Ось вона якось i молиться: "Гошподи! Хоч би Ти менi хоч манешеньку яку втiху пошлав!" Бог i вкинув iй у пазуху клубок блiх. Як почали вони ii кусати та стрибати! А стара знай своСФ весь час каже: "Гошподи! Яке втiшне! РЖ куша, i штриба, i плига!" Вiдтодi й повелись блохи на свiтi.
У Старобiльському повiтi кажуть, нiби блохи плодяться тому, що. розливають воду по хатi, коли вмиваються на Рiздво i на Великдень. РД, мiж iншим, повiря, що того лiта, коли буваСФ багато блiх, буде великий урожай гречки. Не слiд бити блiх на Рiздво, iнакше вони будуть дуже кусати влiтку.
Сарана (перелiтна Pachytylus migratorius; пiвденноафриканська Gryllus devastator) вважаСФться Божою карою, причому на крилах у неi СФ напис, щоразу новий, про те, за якi саме грiхи людськi цього разу послано Господом сарану. Як кара Божа, сарана жодними засобами не може буги винищена; навпаки, чим бiльше вбивати ii i гнати, тим бiльше завдасть вона шкоди. А звiльнитися вiд сарани можна тiльки молитвою (Старобiльський повiт).
Про комарiв (звичайний Culex pipiens) у Сумському повiтi записано таку космогонiчну оповiдь. Прикро стало комарам, що тiльки-но вкусить комар людину, так та враз вiзьме й розiтре його, i комара як не бувало на свiтi. Ось вони якось пiшли до Бога та й кажуть: "За вiщо Ти, Господи, образив нас? Тiльки-но комар вкусить людину, людина враз розчавить його, i комара як не бувало на свiтi! Зроби, Господи, так, щоб людина не могла розтерти наших кiсток, а щоб вони валялися по свiту, й чумаки вiдбивали б об них осi!" "А хто ви такi?" питаСФ Бог. "Ми пiвчi святого Петра". "Ну, то приходьте на Рiздво i проспiвайте Менi". "Е нi, Господи! Коли прийде Спас (свято Преображення Господнього, 6 серпня. за старим стилем. Ред.), половини не стане нас!" "Так нехай же все й залишиться, як СФ", вiдказав на це Господь.
Починаючи з травня, на Украiнi зявляються великi мухи ТСедзi яких народ називаСФ оводами, дроком. Дрок безумовно СФ лихом рогатоi худоби. Найбiльша кiлькiсть дрока буваСФ звичайно пiд час Петрового посту, i тодi переслiдувана ними рогата худоба зi страшним ревiнням скаче полями, городами, i нема рiшуче нiякоi змоги хоч якось впоратися з нею, коли вона дрочиться. Мiж тим говорить легенда, ранiше ж нiчого такого не було, нiхто не знав нiякоi дроковицi. Та ось одного разу Господь схотiв Сам особисто поглянути, як люди годують жебракiв. Одягся жебраком i вирушив (дiло було влiтку, на Петрiв пiст) мандрувати й спостерiгати помiж людей. Дивиться в полi пастухи худобу стережуть i якраз iдять хлiб. Бог i попросив у них хлiба, але пастухи не дали Йому. "Ну, сказав тодi Господь, якщо так, то нехай же ваша худоба мучиться вiд дроку!" З того часу й нападаСФ саме о цiй порi дрок на худобу (Нiжинський повiт).
Легенда, записана в Купянському повiтi, повязуСФ походження дроковицi з апостолом Петром мабуть, тому, що час появи найбiльшоi кiлькостi дрока збiгаСФться з Петровим постом. Колись, говорить легенда, було так, що вiвцi дрочились, а рогата худоба спокiйно стояла собi в гуртi, як тепер спокiйно стоять вкупi вiвцi в дроковицю. Та ось якось святий Петро йшов полем i страшенно схотiлося йому пити зовсiм у горлi пересохло. Пiдiйшов вiн до чередника, котрий пас рогату худобу. Чередник ледаче носить за собою ослiнця, всядеться на нього й сидить собi: худоба не бiгаСФ, стоiть на одному мiii, як укопана. Дiло було якраз у Петрiвку. Пiдiйшов оце святий Петро й каже: "Дай менi, чоловiче добрий, води напит