Украiнськi космогонiчнi легенди та перекази про хрiн, часник та тютюн
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
Реферат на тему:
Украiнськi космогонiчнi легенди та перекази про хрiн, часник та тютюн.
1. Легенди про хрiн та часник
Оскiльки в украiнськiй культурнiй традицii СФ велика кiлькiсть рiзного роду легенд та переказiв про рiзнi трави, квiти, городнi культури, то я вирiшив звернути сьогоднi увагу на такi культури як хрiн, часник та тютюн.
З городини СФ короткi легенди лише про хрiн i часник.
Про хрiн у Старобiльському повiтi кажуть, що до Рiздва Спасителя вiн був дуже отруйним. Жиди замислили було отруiти Христа, для чого приготували хрону й залили Його; але Спаситель благословив хрiн, знищив цим усю його отруйнiсть i звелiв християнам iсти хрiн цiлком безбоязно. Ото через те люди i вживають хрiн у iжу, особливо ж iдять його на Украiнi (з буряковим квасом) в жилавий понедiлок (понедiлок першого тижня Великого посту), щоб закрементуватися (змiцнитися) на весь пiст.
Часник походить iз зубiв баби-чаклунки. Коли померла ця баба, розповiдають у тому ж Старобiльському повiтi, i ii поховали, й коли згодом у неi випали зуби в могилi, то з цих зубiв i вирiiасник, через що його грiх iсти. Хто наiсться часнику, тому впродовж дванадцяти днiв грiх ходити до церкви: вiн молитиметься не Богу, а лукавому, i вiд цiСФi людини вiдступиться янгол його на дванадцять днiв (а хто наiсться цибулi, вiд того янгол вiдступиться на десять днiв). Особливо не годиться iсти часник проти ночi: хату, в якiй хто-небудь наiсться часнику, янгол обминатиме за дванадцять дворiв.
2. Легенди про тютюн
Доволi багато збереглося легенд на Украiнi про походження тютюну. Слiд зауважити, що курiння проникло сюди незрiвнянно ранiше, нiж у Великоросiю, й прищепилося тут з разючою силою. Люлька здавна вважалася ознакою гарного тону й молодецтва, бо була для козака часто СФдиною розвагою у степовiй самотинi на вартi, на пасовищi тощо. Вона СФ начеб неодмiнною приналежнiстю козацькоi ясноi зброi, за неi, за словами однiСФi народноi украiнськоi пiснi, козак готовий без вагання промiняти жiнку, а гоголiвський Тарас Бульба через люльку накладаСФ навiть головою.
Наскiльки мiцно вкорiнилася на Украiнi серед народу жага до курiння, свiдчить такий досить сумний факт. 4 сiчня 1907 року був повiшений за наказом Киiвського вiйськово-окружного суду вiд 16 листопада 1906 року на Лисiй горi, неподалiк КиСФва, козак Юхим Голобородько, вiком девятнадцять рокiв, за вбивство одного i замах на вбивство другого стражника в селi Хорошках Лубенського повiту. На пропозицiю священика висповiдатися й причаститися Голобородько вiдповiв вiдмовою i перед самою стратою попросив лише дозволу... покурити.
До всього того, специфiчна збуджувальна дiя тютюну, як i горiлки, мимоволi, мабуть, навела народ на думку про надприродне походження тютюну, а визнання грiховним задоволення, яке вiн даСФ, змусило визнати й первiсне джерело тютюну нечистим.
Легенда, записана в Чернiгiвському повiтi, розповiдаСФ, що коли Бог розгнiвався на чортiв i почав скидати iх з неба, то один чорт летiв-летiв та й нахромився в Рудичевiм гаю, що пiд Вертiiвкою, на суховерхий дуб. Висiв на ньому чорт доти, доки почала з нього порохня сипатися. Стала падати порохня на землю, а з тiСФi порохнi почала рости тютюнова розсада. Люди ii стали брати там та палити й нюхати, а потiм i в себе на городах розвели.
У Чигиринському повiтi записано таку легенду (записана чи переказана у першiй своiй половинi доволi плутано) про походження тютюну з серii Обходiв апостольських. Колись святих було всього лиш троСФ: Бог, Петро та Павло, а бiльше святих не було на свiтi. Ходили вони собi завжди втрьох, товаришували. Ось i замислили вони побудувати церкву: ЗбудуСФмо, кажуть, церкву на показ людям (тодi вiра була жидiвська, було в розбродi: знаСФ кожен, що Бог СФ, а де вiн СФ того не знаСФ); дзвонитимемо, молитимемося Богу, а люди ходитимуть до нас, дивитимуться на нас i навертатимуться до нашоi вiри. Дерева з лiсу для спорудження церкви вони не возили, а носили на плечах; та що вони наносять за день, те за нiч чорти й порозкидають геть усе. Пiшли вони тодi й зайшли до одного ченця; вiн i не вiдаСФ, що то Бог i святий Петро, а думаСФ, що простi люди. Гомонять вони помiж собою. Ось, кажуть, пiдрядилися ми одному чоловiковi збудувати церкву на горi, аби було де Богу молитися, але демони щоразу скидають дерево з гори. Чернець i каже: Можливо, я якось збудую ту церкву. А Бог на те: Ну, як збудуСФш, то Я тобi втричi бiльше заплачу.
Сидить собi чернець, Богу молиться, i як унадились до нього з того часу чорти! Стали вони всiляко спокушати його: набiжать до церкви та як насмердять, аби вiн хоч засмiявся... А чернець одне собi знаСФ весь час Боговi молиться. Настав у тiй краiнi голод нi в кого немаСФ хлiба, Чернець став перемелювати тодi попiл на жорнах, пече з нього проскурки й роздаСФ людям. А чорти весь час лазять до нього та не дають йому Богу молитися. Задзвонив вiн одного разу до церкви, накадив ладаном у капличцi позбiгались чорти, заважають молитися... Чернець ну тодi ганятися за ними i спiймав-таки, нарештi, одного. Чорт благаСФ: Пусти, каже, бiльше я вже не пiду, не пiду й край! Нi, вiдповiдаСФ чернець, не пущу. Наносиш менi он на ту гору дерева на церкву, тодi пущу. Тiльки дивись якщо не наносиш, то я тебе все одно знову спiймаю! Дочекався чорт вечора, зiбрав решту чортiв, i наносили вони стiльки дерева,