Украiнськi космогонiчнi легенди та перекази про хрiн, часник та тютюн
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
що не одну, а двi церкви можна було збудувати. Приходять Бог i святий Петро. Бог i каже до ченця: Скiльки ж дати тобi за твiй труд, що ти навозив дерева? Я, вiдповiдаСФ чернець, нiчого не хочу, а тiльки нехай дасть менi Бог, щоб я знав усе, що робиться на свiтi. Нi, каже Бог, так не годиться, щоб ти все знав; ну, хiба, каже, третину. РЖ дав Бог ченцевi тому так, що вiн знав третину того, що робиться на свiтi. Збудували вони церкву, i лишився чернець у тiй церквi Богу молитися. Почали туди люди ходити, приставать у вiру, а чернець iх наставляСФ. Чорти бачать, що вже багато стало тих, хто увiрував, прийшли до ченця й давай його спокушати: танцювали, грали на рiзних музичних iнструментах... Чернець не звертаСФ нi на що жодноi уваги. Тодi один чорт обернувся на такого ж достоту коня, який був у ченця, прийшов i став у нього пiд вiкном. Глянув чернець у вiкно його кiнь. Хто це, каже, коня мого випустив? Вiн цi днi застоявся, треба буде проiздити. Тiльки-но подумав це, а кiнь уже стоiть осiдланий. Коли б ти вже, думаСФ чорт, скорiше сiдав! Бачить чернець кiнь осiдланий, i вирiшив, що це, певно послушник осiдлав, а до стайнi, де стояв у цей час його справжнiй кiнь, i не зазирнув. Сiв на чорта i iде. Щойно виiхав на двiр, а чорт так одразу i шугонув угору. Пiдлетiв ледь не пiд самi небеса та й питаСФ тодi ченця: Ну, що з тобою зробити: чи кинути тебе звiдси так, щоб сам ти забився, чи аби iншого забив? (А чортовi байдуже чи сам чернець забСФться, чи забСФ кого iншого аби лиш спогрiшив). Вiдпусти, каже чернець, мене: я тобi не те що одного, а десятьох людей забю, аби лиш менi ще пожити на свiтi.
Чорт не кинув ченця, бо повiрив, що той забСФ десятьох людей, опустив на землю i вiдпустив його. Прийшов чернець у свою келiю, а там сидять послушники й журяться де ото вiн подiвся? Побачивши його, вони вельми зрадiли. РЖ став чернець знову, як i ранiш, Боговi молитися. Чорт чекав-чекав, поки вiн забСФ десятьох людей, та так i не дочекався. ЯвляСФться до нього i не даСФ молитися. Знову стали чорти спокушати ченця, та нiчого не можуть удiяти. Ось старший чорт i каже рештi: Давайте приймемо на себе образ богiв i влетимо до нього в келiю, коли вiн молитиметься. Вiн озирнеться, погляне до нас, бо ми йому осяСФмо келiю, задивиться, кине Боговi молитися, почне з нами пити й гуляти й тодi наша воля чинити з ним усе, що забажаСФмо. Осяяли вони келiю. Чернець подумав, що це янголи i дуже зрадiв. Чорти йому забили памороки, вiн кинув читати книжку, пiдвiвся, а вони й кажуть: Годi вже тобi читати, сiдай з нами погуляСФш. Ми до тебе прийшли в гостi. Чернець зрадiв, пiдвiвся, привiтався з ними подав одному руку, другому... коли став подавати третьому, дивиться, а в них в усiх пазурi такi, як у пiвнiв! Чернець упав i зуби вишкiрив, а чорти так i загули з келii: думали, що тепер уже чернець дуба врiзав. Слуги ченця почули, що в келii щось загуркотiло. Прибiгли, дивляться, а чернець лежить зовсiм як неживий. Вони ножем розтулили йому рота, влили в рот води, а тодi почали його вiдливати. Очумався нарештi чернець, пiдвiвся: ох, каже, лукавi! Що накоiли! Вмився, помолився Богу й сiв читати книжку. Бiля келii рiс дуплястий дуб. Чорти пiдпалили того дуба спокушають, щоб чернець вийшов гасити. Побачив чернець, що горить дуб, узяв та й закляв у ньому одного чорта; дуб раптом почав зростатися, i чорта розчавило в ньому так, що з нього потекла кров. Чорти й мiркують: Що б таке зробити з цiСФi кровi, щоб вона не пропала. Поробили вони кочерги й почали розгрiбати листя; одну частину в один бiк, а другу в iнший. РЖ порiс на тому мiii бурян з величезним листям. Стали приходити туди пани й почали рвати те листя, i воно iм видалося таким духмяним! Ось стали вони рiзати листя, палити й нюхати. Оскiльки чорти розгрiбали листя на два боки, то й тютюн порiс неоднаковий: з одного боку порiс льохкий, а з другого корiнцi, мархотка, листатий.Оскiльки тютюн виник iз чортовоi кровi, то його й не годиться палити... Нинi вже весь свiт засмердiвся ним, а коли якась душа i СФ, можливо, праведною, то й та не пiде в рай через тютюн.
Легенда, записана в с. Литвяках, виводить тютюн також з самоi, так би мовити, сутностi чорта. Нечистий звичайно спокушаСФ кожного християнина, й тiльки-но в церквi йде богослужiння, вiн уже там, i виходить з неi лише тодi, коли спiвають Херувима (Херувимський спiв). Ось батюшки якось i велiли понавiшувать на всiх вiкнах во iмя ГосподнСФ, щоб нечистий не мав змоги вискочити з Божого храму. Заспiвали Херувима; чорт хотiв було вискочити з церкви, та вже нiяк не мiг. Прибiг до дверей нема як вискочити; вiн тодi стрибнув було у вiкно, впав з усього розгону назад, заревiв i здеревянiв. Нехай собi лежить, кажуть батюшки, поки завершиться служба. Пiсля служiння пiдняли одубiлого чорта, винесли його з церкви й мiркують: Що з ним робити? Закопати? Нi, краще спалити, щоб не лишилося по ньому й слiду! Зiбрались пани дивитися. Спалили чорта i раптом на тому мiii, де згорiв дощенту чорт, виявили не попiл, а насiння. Що за насiння таке? радяться помiж себе пани. Ось один пан забрав його й посiяв у себе вдома, щоб подивитися, що виросте з того насiння. Зорали великi такi грядки й засiяли iх. Поросла трава. Зiхались усi пани, дивляться поросла якась трава, а хтозна, для чого вона придатна! Коли пiдiздить до них чужий пан. Здоровi були, панове! Чого ви тут ходите? Та ось нiяк не втямимо, що це за трава така? Трава ця дуже гарна, дуже корисна для людей: ii добре палити кожнiй