Украiнськi космогонiчнi легенди та перекази про хрiн, часник та тютюн
Информация - Туризм
Другие материалы по предмету Туризм
людинi зразу вiдчуСФ в собi особливу бадьорiсть. РЖ розповiв тодi той чужий пан, як треба доглядати за тютюном, як i пасинкувати його. По тому попрощався й каже до свого кучера: Не журись, брате: наша хвамилiя не пропала: не пiшла в нiщо скрiзь уживатимуть тепер тютюн. А той чужий пан та був сам чорт.
За легендою, записаною в Бiлгородському повiтi, про тютюн наснилось одному чоловiковi ввi снi. Ходив цей чоловiк по монастирях Богу молитися. Прийшов вiн раз до якогось монастиря, й побачив у тiй слободi чи в тому мiстi розквiтлий тютюн. РЖ сниться йому вночi: квiтне картопля, на картоплi ростуть яблука, i хтось каже до нього: Назбирай тих яблучок, закопай iх у гарячий гнiй виросте розсада; посади тодi розсаду на грядках i весь час поливай i поливай... Тодi виросте в тебе щось надзвичайне.
Той чоловiк так i зробив: нарвав яблучок, закопав iх у гарячий гнiй i щодня раз у раз ходить i дивиться, коли зявиться розсада. Приходить на дванадцятий день, а там сидить СФврей. Чого ти, чоловiче, весь час ходиш? питаСФ СФврей. Я тут одну штучку закопав. Яку? Вiн i давай розповiдати СФврею. Отож ти не ходи тепер шiсть днiв, каже СФврей, i розсада сама зявиться. Чоловiк той не ходив шiсть днiв, i розсада справдi сама зявилась. Скопав вiн тодi невеличку грядочку, висадив розсаду та весь час поливаСФ й поливаСФ. Бачать це люди i питають його, в чому .справа? Вам не питати, менi не вiдповiдати, вiдказав вiн. А одна дiвчина напевно, Свята Недiля й каже: Хiба ж це Бог дав? Це не Бог дав! Якому Богу молився, той i дав, а це не Боже! Що ж менi робити? Якщо хочеш порятунку своСФi душi, то вiдмовся вiд цього, а якщо хочеш стати багатiСФм, то продовжуй: кого просив, той тобi й дасть. А, що Бог дасть! Це не Бог. Бог на небесах, а твiй бог у свинячому хлiвi стоiть? Як би то не було, а я тебе не послухаюсь! мовив чоловiк i пiшов у свинячий хлiв поглянути, чи правду казала дiвчина. Справдi, у свинячому хлiвi стоiть лукавий, весь у золотi, й каже: РЖ ти, чоловiче, будеш увесь у золотi. Чого я хотiв, те менi Бог i дав! Тут Бога немаСФ. Будь менi товаришем, своСФi правив лукавий, нiкого не слухай, а весь час поливай i поливай розсаду. Як виросте, листя обламай, а насiння приберiгай будеш великим багатiСФм.
За iншими легендами, чорт даСФ людям тютюн уже в цiлком готовому виглядi, й сам навчаСФ iх палити й нюхати. Так, наприклад, за однiСФю мiiевою розповiддю, чорти заманюють селянина, який iшов до церкви, в лiс, дарують йому люльку й навчають палити.
Легенда, записана в Олександрiвському повiтi, повязуСФ початок палiння й нюхання з початком споживання горiлки й веде його вiд пустельника, якого спокусив на все це лукавий. Колись у Запорозьких пущах жив пустельник. Довго вiн там жив, i стало йому, нарештi, сумно самому: не iсть, не пСФ, не молиться. Ось лукавий прийняв на себе образ людини i являСФться до пустельника. Чому ти, пустельнику, питаСФ, зажурився? Тому, каже, що одним один у пущах: сумно. На тобi коробочку з порошком: понюхаСФш i здасться тобi, наче ти вдвох з кимось. Пiшов нечистий. Потягнув пустельник носом порошку раз, другий, третiй чхнув i йому стало весело. Другого дня знову приходить нечистий. А що, питаСФ, як? Весело, вiдповiдаСФ пустельник, наче вдвох. Та ось на тобi зiлля й люльку: запалиш i стане тобi так, немов утрьох. Запалив пустельник стало йому веселiше, нiж було. Приходить нечистий i третього дня. Ну, що, питаСФ, як? Весело, вiдповiдаСФ пустельник, немов утрьох. То на ось тобi посудину з краплями: як випСФш почуватимешся, наче вдесятьох. Щез лукавий. Випив пустельник i стало йому, наче вдесятьох: як заспiваСФ, як заграСФ, як пiднiме поли та як пуститься гопака навприсядки!..
РД на Украiнi ще один погляд на нечисте походження тютюну: вiн вирiс, кажуть, з тiла тоi блудницi, яка зняла Предтечi голову. Легенди, якi наводилися досi, наполягаючи на нечистому походженнi тютюну, тим самим гаряче протестують проти його палiння й нюхання. Однак i те й друге (останнСФ здебiльшого серед хлiборобiв-орачiв), як ми зазначили вже, ввiйшло мало не в плоть i кров украiнця, й нинi вже нiхто майже не витрушуСФ, йдучи до церкви, усе чисто з кишень всiлякi рештки й ознаки тютюну, а тим паче не вдягаСФ нових, не опоганених тютюном, штанiв, як це робилося курiями за давнiх часiв. Ось чому поряд з наведеними вище легендами на Украiнi СФ й такi про походження тютюну, з яких випливаСФ висновок, що в курiннi нема анi грiха, анi спасiння. Така, примiром, легенда, записана п. Катрухiним у залiзничному потягу зi слiв одного сивого дiда. Легенда ця являСФ собою своСФрiдну народну переробку вiдомого бiблiйного епiзоду про ганебне осквернення старшим сином Давида Амноном рiдноi своСФi сестри Тамари i про криваву помсту за сестру Авессалома (Друга книга царiв, роздiл 13). Ось ця найвищою мiрою оригiнальна легенда.
Було це дуже давно. Далеко не за памятi не лише батькiв чи дiдiв, а навiть i прадiдiв, царював у якiйсь землi цар Давид. Був у нього одним один син на iмя... (iменi оповiдач нiяк не мiг пригадати якесь чуже). Була в царя, з-помiж iншоi челядi, одна дiвчина, яка прислужувала царицi. Така з себе гарна, така брава, така краля, що й сказати не можна; кращоi за неi не було в усьому царствi тому нi помiж паннами, нi помiж простолюдинками. Тому нема нiчого дивного, що в неi дуже закохався царенко. Закохався вiн, i утнув дуже некрасиву штуку. Раптом захворiв нi з того нi з сього, але хвороба