Украiнська дiаспора як iсторичне i соцiально-полiтичне явище
Информация - История
Другие материалы по предмету История
иiжджають за кордон для тимчасового працевлаштування або в торговельних справах (так звана човникова мiграцiя). Якщо в 1987 р. органами ВВРЖР Мiнiстерства внутрiшнiх справ Украiни було видано 85 тис. дозволiв на виiзд за кордон в особистих справах, то в 1991 р. 2 млн. 327 тис.
Тимчасовi поiздки за кордон здiйснюються в основному в сусiднi краiни, з якими зберiгаСФться безвiзовий режим та iснуСФ налагоджене транспортне сполучення. 3 1993 р. статистика тимчасових виiздiв не ведеться. Однак за даними прикордонникiв, дипломатичних представництв та результатами соцiологiчних дослiджень, iнтенсивнiсть руху громадян Украiни через кордон не зменшуСФться. Водночас розширюСФться географiя iхнiх поiздок. Певна частина з тих, хто виiжджаСФ за кордон для тимчасового працевлаштування чи в торговельних справах, осiдаСФ згодом у вiдповiдних краiнах на постiйне проживання.
Рiзнi нацiональнi й мiжнароднi, урядовi й неурядовi органiзацii вживають певних заходiв для приведення стихiйного процесу емiграцii з Украiни в певне, бодай частково органiзоване, русло. Це робиться для полегшення становища самих емiгрантiв, якi, потрапляючи в краiнi прибуття в зовсiм незнайому ситуацiю та не знаючи в своiй бiльшостi законiв, мови i традицiй мiiевого населення, часто-густо стають заручниками пiдпiльних торговцiв робочою силою, що всiляко ошукують iх.
Наприклад, зважаючи на добру славу, якою користуються украiнцi в Аргентинi, iммiграцiйнi органи цiСФi краiни стали видавати громадянам Украiни вiзи термiном на один рiк iз правом працевлаштування. Строк дii такоi вiзи може бути продовжено за умови доведення наявностi легальних джерел iснування. Протягом короткого часу за такими вiзами до Аргентини прибуло близько 4 тис. украiнських переселенцiв. Проте у звязку зi значним безробiттям, спричиненим реформами в аргентинськiй економiцi, приватизацiСФю великих державних пiдприСФмств енергетики, нафто- й газовидобутку тощо, лише одиницi з них мають роботу за фахом. Матерiальнi труднощi та невисокий рiвень етнiчноi самоiдентифiкацii представникiв четвертоi хвилi не сприяють ii iнтеграцii в суспiльне життя "староi" емiграцii. Органiзацii украiнськоi дiаспори в рiзних краiнах надають посильну допомогу в облаштуваннi новоприбулих, зокрема, в оформленнi необхiдних документiв, вивченнi мiiевоi мови, навчаннi дiтей у школi тощо. Проте дiаспорнi громадськi структури можуть лише частково посприяти розвязанню низки складних проблем, з якими вiдразу ж зiштовхуються новоприбулi. Багато чого залежить вiд зусиль самих емiгрантiв четвертоi хвилi, яка нараховуСФ вже понад 100 тис. осiб. Загалом для цих новiтнiх емiгрантiв питання "нацiонального самовизначення" маСФ ситуативний, значною мiрою випадковий характер i залежить вiд мiiя роботи, мiiя проживання, кола людей, з якими вони спiлкуються, рiвня знання мiiевоi мови тощо. Така конюнктурна позицiя емiгрантiв четвертоi хвилi далеко неоднозначно сприймаСФться в середовищi давнiших украiнських поселенцiв. У. Дячук розяснюСФ новiтнiм емiгрантам "якщо ви не вступите до якоiсь органiзацii й не почнете в нiй працювати, може, своiм способом, ви розминетеся в морi американськiм, а вашi дiти скоро перестануть говорити по-украiнськи".
2. Типологiя основних дiаспорних поселень украiнцiв
Вченi, полiтики i публiцисти всю украiнську дiаспору подiляють на захiдну (краiни Пiвнiчноi i Пiвденноi Америки, РДвропи, Австралiя. Нова Зеландiя, Близький i Далекий схiд) та схiдну (держави колишнього СРСР).
З розпадом СРСР i утворенням на його колишнiй територii нових суверенних держав вiдбулося не тiльки рiзке збiльшення чисельностi украiнськоi дiаспори, а й досить значнi якiснi змiни в ii середовищi.
Водночас постали непростi проблеми в науковому осмисленнi iсторичного i соцiально-полiтичного явища дiаспори. Зокрема, зясувалося, що ознаки та критерii, якими описувалося поняття "украiнська дiаспора", насправдi повною мiрою стосуються тiльки поняття "захiдна украiнська дiаспора" й не в усьому пiдходять для характеристики того, що отримало назву "схiдна украiнська дiаспора". Так, захiдна дiаспора впродовж проживання у вiдповiдних краiнах кiлькох поколiнь украiнцiв розбудувала широку мережу власних етнiчних органiзацiй та установ, що створило iй широкi можливостi для збереження украiнськоi iдентичностi й продовження свого iснування власне як дiаспори, незважаючи на свою майже суцiльну iнтегрованiсть у суспiльне життя краiн проживання. Що ж до украiнцiв у краiнах колишнього СРСР, то вони перейшли на становище зарубiжних практично неорганiзованими. Це зумовило великi труднощi не тiльки для iх етнiчноi самоiдентифiкацii, а й для взаСФмодii з Украiною. Адже забезпечення потреб та iнтересiв дiаспори, а також ii ефективна взаСФмодiя з краiною походження можуть бути забезпеченi тiльки на груповому рiвнi, тобто, коли громадськi органiзацii дiаспори спiвпрацюють iз вiдповiдними громадськими чи державними органiзацiями та установами Украiни.
Таким чином, украiнська дiаспора, як iсторичне i соцiально-полiтичне явище, характеризуСФться такими рисами:
стрижневим моментом поняття "украiнська дiаспора" СФ фiксацiя факту перебування частини украiнського етносу за межами територii його ядра Украiни;
термiн "дiаспора" пiдкреслюСФ факт переважно недобровiльного розсiяння людей одного етнiчного (в нашому випадку украiнського) походження;
за невеликими винятками, вся украiнська д