Украiнська дiаспора як iсторичне i соцiально-полiтичне явище
Информация - История
Другие материалы по предмету История
?ь етнiчнi й соцiально-психологiчнi чинники.
Новоутворенi держави, що стали на шлях демократичного розвитку, мали б бути, вiдповiдно до мiжнародних норм i стандартiв, вiдкритими для iммiгрантiв. Тим бiльше у випадках, коли йдеться про повернення людей на свою iсторичну батькiвщину або в мiiевостi свого попереднього традицiйного проживання.
Протягом перших рокiв iснування незалежноi Украiни значна кiлькiсть украiнцiв iз краiн Балтii (Литви, Латвii, Естонii) та СНД виявила бажання повернутися на свою iсторичну батькiвщину. Наприклад, широкомасштабне соцiологiчне дослiдження 1992 р. засвiдчило, що такi намiри мали близько 2 млн. украiнцiв у Росiйськiй Федерацii.
Полiтика украiнськоi держави щодо етнiчних украiнцiв, якi через рiзнi причини опинилися за ii межами та бажають повернутися, передбачаСФ сприяння процесовi iх репатрiацii, гарантii поза квотноi iммiграцii, вiдновлення украiнського громадянства, культурну та мовну адаптацiю переселенцiв тощо.
Процес репатрiацii охопив передусiм тi категорii украiнськоi людностi, мiграцiя яких з Украiни мала тимчасовий характер i якi ранiше чи пiзнiше планували повернутися до рiдного краю. Утворення незалежноi Украiнськоi держави стимулювало в них нацiональнi почуття, викликало бажання прислужитися ii духовному вiдродженню й економiчному розвитковi. Певним каталiзатором репатрiацii стало прийняття 13 листопада 1991 р. Закону Украiни "Про громадянство", який у першiй своiй версii передбачав рiчний термiн пiдтвердження громадянства Украiни. В цiлому за 1992 -1996 рр. вiзд в Украiну етнiчних украiнцiв з нових незалежних держав, якi виникли на мiii колишнього СРСР, перевищив iх виiзд у цi держави на 203,4 тис. чоловiк.
Мiграцiйнi процеси в першi два та в наступнi роки незалежностi мають суттСФвi вiдмiнностi. 1992 р. був роком найбiльш масового припливу в Украiну населення з нових незалежних держав, зокрема етнiчних украiнцiв, якi становили близько половини (46%) усiх прибулих. Позитивне сальдо мiграцii з цими державами по групi украiнцiв досягло 168,3 тис. чоловiк. Наступного року кiлькiсть тих, хто прибув, була майже вдвiчi меншою, а кiлькiсть вибулих зросла. У пiдсумку позитивне сальдо мiграцii по украiнцях у 1933 р. становило лише 68,6 тис. чоловiк.
Погiршення економiчноi ситуацii в Украiнi та зниження в нiй життСФвого рiвня проти деяких iнших пострадянських держав, передусiм Росii, в якiй проживаСФ найбiльша кiлькiсть зарубiжних украiнцiв, призвело спочатку до суттСФвого уповiльнення процесiв репатрiацii украiнського населення, а потiм i до переважання виiзду з краiни над вiздом до неi. З 1994 р. по групi украiнцiв спостерiгаСФться негативне сальдо мiграцii з державами СНД i Балтii, причому воно маСФ тенденцiю до зростання: вiд 11,3 тис. чоловiк у 1994 р. до 17,0 тис. чоловiк у 1996.
На вiдмiну вiд мiграцii з краiнами СНД й Балтii, з якими вiдбуваСФться бiльш-менш адекватний за обсягом обмiн населенням, мiграцiя мiж Украiною та краiнами "старого" зарубiжжя однозначно маСФ характер емiграцii. Обсяги ii в цi краiни стали зростати в перiод "перебудови" з лiбералiзацiСФю громадського життя взагалi та режиму кордонiв зокрема. Найбiльшими вони були в 1990 р., коли в цьому напрямi виiхало 95 тис. осiб. Слiд зазначити, що емiграцiя цього перiоду мала виразний етнiчний характер. Основною краiною призначення був РЖзраiль. У1989 р. сюди прямував 91% емiгрантiв з Украiни, у 1990 92%. Абсолютну бiльшiсть емiгрантiв становили особи СФврейського походження. Двi третини емiгрантiв основною причиною виiзду назвали родиннi обставини.
Пiсля проголошення незалежностi емiграцiя спочатку зменшилася до 44,4 тис. чоловiк у 1992 р., потiм зросла до 58,7 тис. у 1994 й знову стала зменшуватися, становлячи в 1995 р. 54,0 тис, у 1996 р. 53,0 тис. чоловiк.
Одночасно зменшилася питома вага виiзду в РЖзраiль, яка становила в 1994 1996 рр. приблизно третину всього виiзду. Потiк емiгрантiв в iншi краiни, передусiм США та Нiмеччину, навпаки, зростав. У 1992 -1996 рр. на цi двi краiни припадаСФ майже половина емiгрантiв.
Характерною рисою виiзду з Украiни в роки ii незалежностi до краiн "старого" зарубiжжя стало поступове замiщення етнiчноi емiграцii економiчною. Ця тенденцiя виявляСФться як у зменшеннi частки тих, хто виiжджаСФ в РЖзраiль, так i в скороченнi серед емiгрантiв питомоi ваги СФвреiв. Так, якщо частка СФвреiв серед емiгрантiв упродовж 1995 - 1996 рр. зменшилася з 41,2 до 37,0%, то украiнцiв i росiян, навпаки, зросла: украiнцiв з 26,0 до 30,0%, росiян з 16,0 до 20,0%.
У серединi 1990-х рр. найбiльший потiк емiгрантiв з Украiни спрямовувався до Росiйськоi Федерацii (69%), в РЖзраiль (8%), США (6%), Нiмеччину (4%), Бiлорусь (3%).
Серед тих, хто вибув у цей перiод до краiн СНД й Балтii, найбiльшi групи становили росiяни та украiнцi (вiдповiдно 53,9 i 33,9% за першу половину 1996 р.).
Усього впродовж 1987 -1996 рр. у краiни так званого "старого" зарубiжжя емiгрувало майже пiвмiльйона жителiв Украiни, з них близько 260 тис. чоловiк виiхало протягом 1992 -1996 рр. Найбiльше емiгрантiв попрямувало в РЖзраiль 290,4 тис, США 100,7 тис. i Нiмеччину 49,8 тис. До iнших краiн за цей час виiхало 56,5 тис. чоловiк.
Якщо кiлькiсно емiграцiя в краiни "старого" зарубiжжя за останнi пять рокiв зросла ненабагато, то ii напрями й, структура змiнилася суттСФвим чином. Бiльш як удвiчi зменшилася частка виiзду в РЖзраiль i водночас рiзко збiльшилася питома вага емiгрантiв, якi виiжджають до США в 4 рази, до Нiмеччини в 7 разiв, до iнших краiн бiльш як у 3 рази.
На початку 1990-х рр. у десятки разiв зросла чисельнiсть украiнцiв, якi в