Украiно-польськi суперечностi та iх вплив на етнологичну ситуацiю Правобережноi Украiни (перша третина ХРЖХ ст.)
Информация - История
Другие материалы по предмету История
на Правобережжi був iсторично обумовлений. У 1569 роцi внаслiдок укладання Люблiнськоi унii цей регiон переходить з-пiд литовськоi влади пiд польську зверхнiсть. У другiй половинi ХVРЖ на початку ХVРЖРЖРЖ столiття Правобережжя стало територiСФю запеклих i кривавих польсько-украiно-росiйсько-турецьких воСФн.
Значнi втрати та припинення iснування польськоi держави в результатi ii подiлiв змусило польських магнатiв розпочати колонiзацiю цього регiону, який у результатi другого подiлу Польщi перейшов до Росiйськоi iмперii. Уряд Росii намагався скасувати основнi права i привiлеi польських землевласникiв. Але водночас вiн змушений був iти на компромiс, визнаючи соцiальне i культурне домiнування польського дворянства. Адмiнiстративний i вiйськовий контроль росiйськi можновладцi залишили за собою. Аж до польського повстання 1830-1831 рокiв цi територii перебували пiд польським полiтичним i культурним впливом. Польський елемент домiнував на територii Правобережжя, перебуваючи у виразнiй меншостi (5%) серед мiiевого населення. Наплив же росiян на територiю Правобережжя став масовим пiсля придушення польського повстання. Вiн мав сприяти закрiпленню сильноi росiйськоi присутностi у цьому стратегiчно важливому регiонi12.
Отже, воСФнно-полiтичне протистояння кiнця ХVРЖРЖРЖ столiття (подiли Польщi), що його здiйснили Австрiя, Прусiя, Росiя створило нову геополiтичну реальнiсть, яка впливала на регiон Правобережноi Украiни як на такий, що був стратегiчно важливим для Росiйськоi iмперii та полiтично i культурно важливим для польського дворянства. ОстаннСФ не полишало надiй стосовно вiдродження польськоi державностi.
Таким чином, геополiтичне розташування Правобережжя було до певноi мiри специфiчним, оскiльки призводило до поширення на його теренах росiйських, украiнських, польських полiтичних, культурних та iдеологiчних впливiв.
Тепер спробуСФмо розглянути економiчнi передумови конфлiкту, вдаючись до схеми "центр периферiя".
Вiдвiвши Правобережжю роль колонii i розмiстивши в ньому численнi вiйська, росiяни здiйснювали апробовану в Лiвобережнiй Украiнi iнкорпорацiйну полiтику13. Посилювалася експлуатацiя селян, яка в умовах занепаду феодально-крiпосницькоi системи наражалася на протидiю пригнiчених народних мас, для яких не iснувало рiзницi мiж росiйськими помiщиками i польською шляхтою. Нобiлiтацiя шляхетського стану Правобережноi Украiни до стану росiйського дворянства мало негативнi соцiально-матерiальнi наслiдки для украiнського простолюду14.
Помiщики Правобережноi Украiни категорично виступали проти найменших обмежень феодальних привiлеiв, i це призводило до антипольських виступiв селян, що переросли в антиповстанськi рухи 1830-1831 рокiв. Це трапилось саме тодi, коли зазнало поразки польське повстання15. Польське шляхетство розцiнювалося украiнськими селянами як союзник росiйських помiщикiв.
Наступним чинником ризику ймовiрноi появи конфлiкту була релiгiйна вiдмiннiсть. Сутнiсть ii зводилася до особливостей релiгiйного культу та вiровчення, здатнiсть до вiротерпимостi одного етносу стосовно iншого на певнiй територii.
РЖсторiя Правобережноi Украiни ХVРЖРЖРЖ столiття це iсторiя тривалого, iнколи дуже жорстокого протистояння украiнськоi православних традицiй наростаючiй польсько-католицькiй експансii. Посилення польського впливу на Правобережжi у ХVРЖРЖРЖ столiттi означало створення такого iдеологiчно-духовного режиму, який би сприяв бiльшiй полонiзацii та унiзацii православноi спiльноти. В 1717 роцi на польському сеймi було розглянуто проект знищення православ`я шляхом запровадження обмежень прав його вiруючих у галузi освiти та позбавлення доступу останнiх до державних посад.
У цей же час польський уряд взяв курс на покращення стосункiв мiж унiатською i католицькою церквами в Украiнi. Пiсля Замостського собору (1720 року) унiатська церква зазнавала дедалi бiльшого впливу латинського обряду. Наступ греко-католикiв на традицiйну православну вiру украiнцiв призвiв до активноi протидii, що знайшла свiй вияв, зокрема, у повстаннi 1768-1769 рокiв. Воно охопило всю Правобережну Украiну. РЖдеологiСФю повстанцiв було православ`я16.
Зрозумiло, що релiгiйний конфлiкт на теренах дослiджуваного регiону мав iсторичнi передумови своСФi появи.
У першiй третинi ХРЖХ столiття пiд впливом просвiтительських iдеалiв починають поширюватися iдеi стосовно рiвностi вiросповiдань та терпимостi до православних.
Релiгiйне суперництво в цей час набувало латентного характеру. Воно досягалося шляхом пропагування рiвностi вiросповiдання та терпимостi полякiв до православноi вiри, до якоi належала бiльшiсть мешканцiв Правобережжя. Тертя на релiгiйному ТСрунтi поступалося за ступенем активностi суперечкам на соцiально-побутовому ТСрунтi з елементами конфронтацiйноi поведiнки, що виливалося в масовий селянський спротив.
Польську шляхту не цiкавили думки украiнського населення щодо вирiшення iхньоi долi. Взагалi прагнення вiтчизняноi iнтелiгенцii вiдродити культуру та лiтературну мову польська шляхта вважала тАЬнепотрiбними забаганкамитАЭ, а питання про полiтичну самостiйнiсть вона розглядала як тАЬдику фантазiютАЭ гарячих голiв17.
Саме це i вказувало на реальне iснування конфлiкту, який в межах даного чинника мав трагiчне iсторичне пiдТСрунтя. Просвiтительськi iдеали польськоi iнтелiгенцii, якi виношувала польська шляхта, мали вибiрковий характер i не стосувалися украiнського, бiлоруського та литовського народiв.