Украiна в умовах перебудови. Проголошення незалежностi
Информация - История
Другие материалы по предмету История
я перебудовi (НССП), Меморiал та iн., якi своiми енергiйними дiями завойовували все бiльший авторитет у народi.
РЖдея створення Демократичного фронту в 1988р. у Львовi, спроби створити подiбнi обСФднання в iнших регiонах республiки (Народна спiлка сприяння перебудовi у КиСФвi, Народний фронт Украiни сприяння перебудовi на Вiнниччинi та Хмельниччинi) створили передумови i дали можливiсть у вереснi 1989р. провести установчий зiзд Народного руху Украiни (НРУ). З 1109 делегатiв зiзду робiтникiв було 109, представникiв села 16. Переважна бiльшiсть делегатiв були представниками iнтелiгенцii. В цiлому ж делегати репрезентували близько 280 тис. активних учасникiв НРУ. Головою Руху було обрано вiдомого поета РЖ. Драча.
Поглиблення полiтичного плюралiзму сприяло розгортанню в республiцi багатопартiйностi. Першою формально задекларованою полiтичною партiСФю стала створена у жовтнi 1989р. у м. Львовi Украiнська нацiональна партiя (УНП) на чолi з багаторiчним полiтвязнем Г.Приходьком.
На кiнець 1990р. полiтична палiтра партiй розширювалась хоч i була досить строкатою. Поступово партii починають дiяти, визначаються своiми цiлями, програмними завданнями i на якi соцiальнi версти вони розраховували. До правого флангу вiдносились Украiнська християнсько-демократична партiя (УХДП), Украiнська народно-демократична партiя (УНДП), Украiнська республiканська партiя (УРП); до центру Партiя зелених Украiни (ПЗУ), Партiя демократичного вiдродження Украiни (ПДВУ); до лiвого флангу Спiлка трудящих Украiни за соцiалiстичну перебудову (СТУ).
На хвилi демократизацii виникають десятки громадських органiзацiй. Так, було створено екологiчну асоцiацiю Зелений свiт, активiзуСФться студентський рух. Зокрема в цей перiод виникають Спiлка незалежноi украiнськоi молодi (СНУМ), Украiнська студентська спiлка (УСС), Студентське братство (СБ) та iн.
З 1989р. активiзувалися робiтники. Як говорилось, реформи в економiцi серйозно ускладнили соцiально-економiчнi проблеми робiтництва. Особливо складним становище було у вугiльнiй промисловостi. Зокрема, через хронiчну нестачу технiки, частка ручноi працi в Донбасi досягала 57,9%, температура у вибоях досягала до +30 градусiв i вище. Тiльки в Донецькiй областi в таких умовах працювало понад 20 тис. гiрникiв. Вибух невдоволення був неминучим. СвоСФрiдним сигналом стали виступи шахтарiв Кузбасу.
Першими в Украiнi застрайкували 15 липня 1989р. гiрники шахти Ясинуватська-Глибока в Макiiвцi. Потiм центр подiй перемiстився у Донецьк. Через кiлька днiв страйк став масовим. Припинили роботу колективи 182 шахт. Гiрники вимагали економiчноi самостiйностi шахт, пiдвищення заробiтноi платнi, вирiшення в шахтарських мiстах i селищах соцiальних i житлово-побутових проблем. Зявився i новий акцент. У Стахановi, Червоноградi, Павлоградi висувалися i полiтичнi вимоги. Цей страйк фактично започаткував самостiйний робiтничий рух в Украiнi, надав iмпульсу його самоорганiзацii.
В серпнi 1989р. на конференцii представникiв страйкових комiтетiв шахт, обСФднань i мiст Днiпропетровськоi, Донецькоi, Ворошиловградськоi областей було утворено Регiональну спiлку страйкових комiтетiв Донецького вугiльного басейну (РССКД).
Полiтичне життя в Украiнi у 1990р. продовжуСФ активiзуватись. Тон було задано 21 сiчня 1990р. у день вiдзначення роковин злуки УНР i ЗУНР, коли органiзований Рухом людський ланцюг, що включав за даним МВС УРСР приблизно 450 тис. чоловiк (за твердженням одного з дiячiв Руху М. Поровського 5 млн. осiб), протягнувся вiд КиСФва до Львова.
Однак безперечно центральною подiСФю у суспiльному життi республiки в цей перiод було проведення виборiв народних депутатiв до Верховноi Ради Украiни, обласних, мiських, районних та сiльських Рад народних депутатiв, що вiдбулись у березнi 1990р.
Вихiд на полiтичну iену нових громадських формувань i партiй суттСФво змiнив сам характер виборiв. Новим стаСФ широка iх альтернативнiсть (на 450 депутатських мiiь до Верховноi Ради УРСР претендувало близько 3 тис. кандидатiв). Для бiльшостi нових полiтичних обСФднань та угрупувань вибори стали не тiльки пробою сил, а й серйозним показником вiдношення до них широких народних мас.
15 травня 1990р. вперше в iсторii Украiни Верховна Рада республiки почала працювати у парламентському режимi (сесiя тривала не 12 днi, як ранiше, а 60 робочих днiв). В нiй бiльшiсть (група 239 депутатiв) складали представники Компартii Украiни. Серед них поряд з прагматиками, що адекватно реагували на змiни обставин, було чимало вiдвертих прямолiнiйних консерваторiв. Одночасно сформувалась парламентська опозицiя Народна рада, до складу якоi увiйшли 125 чоловiк прихильникiв як помiркованих й толерантних, так i радикальних та безкомпромiсних поглядiв, рiшень i дiй.
Першим головою Верховноi Ради було обрано В.РЖвашка, який до цього змiнив В.Щербицького на посадi першого секретаря ЦК КПУ. Слiд пiдкреслити, що опозицiя з перших днiв роботи Верховноi Ради починаСФ в нiй вiдiгравати досить активну роль. Так, представники опозицii, зокрема РЖ. Юхновський, О.РДмець, Д.Павличко, Л.Танюк, В. Яворiвський та iншi, очолили 7 з 28 комiсiй Верховноi Ради. З iнiцiативи опозицii 16 липня 1990р. була прийнята Декларацiя про державний суверенiтет Украiни. РЖз 386 депутатiв, присутнiх у цей день на засiданнi парламенту, за Декларацiю проголосували 355, проти чотири, не взяли участi в голосуваннi 26 (однак 18 з них пiзнiше звернулися до секретарiату з проханням приСФднати своi голоси до за). Декларацiя це знаменн