Украiна в сучасному геополiтичному просторi
Информация - Политология
Другие материалы по предмету Политология
Бонн побоювався, що розширення НАТО може навiть зруйнувати блок.
За останнi роки у сферi взаСФмин краiн молодоi демократii з НАТО сталася значна еволюцiя. У НАТО вже схвалено рiшення про розширення альянсу на схiд, з урахуванням позицiй Вашингтона i Москви. Керiвництво блоку вирiшило паралельно з розширенням союзу встановити тiснi стосунки з РосiСФю.
За останнi шiсть рокiв НАТО зосередив дiяльнiсть на запобiганнi конфлiктам i врегулюваннi криз, а не на пiдготовцi можливих широкомасштабних воСФнних операцiй. Головний напрям змiн Пiвнiчноатлантичного альянсу визначаСФться посиленням його полiтичноi ролi та зростанням внеску разом з iншими мiжнародними органiзацiями у справу збереження безпеки i стабiльностi, вiд яких залежить майбутнСФ НАТО.
Надто важливим i показовим, пiд кутом зору трансформацii НАТО, СФ пiдвищення ролi альянсу в подоланнi кризових ситуацiй та миротворча дiяльнiсть. Це було яскраво продемонстровано пiдтримкою зусиль ООН з боку альянсу щодо приборкання агресii РЖраку в 1990 р., а також дiями НАТО i краiн не членiв альянсу з налагодження миру в колишнiй Югославii. В миротворчих операцiях брали участь i вiйськовослужбовцi украiнського батальйону. Завдяки мiжнароднiй спiвпрацi, згiдно з мандатом ООН, було досягнуто миру в Боснii та Герцеговинi.
Практика 90-х рокiв свiдчить, що Пiвнiчноатлантичний альянс зацiкавлений у спiвробiтництвi з РосiСФю, Украiною та iншими державами СНД.
Украiна, зi свого боку, може обстоювати умови приСФднання до НАТО нових членiв, наприклад, нерозмiщенням ядерних арсеналiв на нових територiях чи навiть розширенням безядерного коридору. За таких пiдходiв можна апелювати до держав Заходу, до безпосереднiх сусiдiв. "асне, у НАТО такий пiдхiд знаходить розумiння. Це пiдтверджено в заявi НАТО про вiдсутнiсть планiв i намiрiв та причин розмiщення в краiнах-претендентах ядерноi зброi.
Важлива подiя у вiдносинах Украiна НАТО сталася 7 травня 1997 р. У КиСФвi було вiдкрито РЖнформацiйний центр НАТО. До речi, це перший такий центр у краiнi, що не входить до альянсу. Вiн покликаний оперативно надавати достовiрну поточну та узагальнюючу iнформацiю про справи в НАТО.
З вiдкриттям РЖнформацiйного центру НАТО почалася струк-туризацiя вiдносин по лiнii Киiв Брюссель. Зацiкавленiсть сторiн формуватиме стосунки, що iх офiцiйнi особи називають особливим партнерством, яке визнаСФ мiжнародну вагомiсть Украiни та ii безперечний потенцiал у СФвропейськiй безпецi. Пiдготовка пiдписання майбутнього документа Украiна НАТО перейшло у практичну площину. 29 травня 1997 р. в Сiнтерi (Португалiя) парафовано Хартiю про особливе партнерство НАТО з Украiною. На цiй церемонii були присутнi мiнiстри всiх 16 краiн членiв НАТО, якi брали участь у засiданнi Пiвнiчноатлантичноi Ради. Президент Украiни та глави держав i урядiв блоку пiдписали Хартiю про особливе партнерство на самiтi НАТО в Мадридi в липнi того ж року. НАТО обстоюСФ принципи стабiльностi й недоторканностi
кордонiв держав-членiв, гарантуСФ iм територiальну цiлiснiсть. Такi засади альянсу дуже вагомi для нашоi краiни. Адже з боку окремих полiтичних сил сусiднiх держав неодноразово висувалися певнi територiальнi претензii до Украiни. Натомiсть НАТО визнаСФ територiальну цiлiснiсть, кордони Украiни та ii демократичний вибiр.
Украiна, займаючи важливе мiiе в РДвропi, СФ одним iз визначальних чинникiв нового геополiтичного становища в цьому регiонi. Конкретний вклад нашоi держави у справу безпеки полягаСФ в тому, що вона не успадкувала ядерного менталiтету СРСР, вiдмовилася вiд конфронтацiйних пiдходiв, усвiдомила власну вiдповiдальнiсть за мiжнародну безпеку. Цей виважений пiдхiд засвiдчили такi полiтико-правовi акти, як Декларацiя 1990 р. про державний суверенiтет, Основнi напрями зовнiшньоi полiтики, схваленi 1993 р. Верховною Радою, а також Концепцiя нацiональноi безпеки Украiни, прийнята на початку 1997 р.
Надзвичайно важливу роль для змiцнення стабiльностi та безпеки в регiонi вiдiграють Конституцiя Украiни та пiдписання нових полiтико-правових документiв нашоi держави з безпосереднiми сусiднiми краiнами. Основний Закон держави стаСФ важелем консолiдацii суспiльства, нарощування демократичних перетворень i ствердження територiальноi цiлiсностi Украiни. Так, якщо впродовж досить тривалого часу вiдносини Украiни з РосiСФю лишалися центральним питанням полiтичного життя КиСФва i невирiшеною проблемою нацiональноi зовнiшньоi полiтики, то пiдписання у травнi 1997 р. широкомасштабного украiнсько-росiйського договору та iнших документiв знаменуСФ формування якiсно нових полiтико-правових засад вiдносин мiж двома найпотужнiшими краiнами на пострадянських теренах. Досягнутi домовленостi унеможливлюють конфронтацiю в мiждержавних вiдносинах, пiднiмають рiвень безпеки в регiонi та стабiлiзують новий геополiтичний простiр.
Украiна впевнено розвиваСФ вiдносини i з iншими колишнiми республiками СРСР, а нинi незалежними державами. Водночас Киiв послiдовно виступаСФ проти перетворення СНД на конфедерацiю чи федерацiю нового типу, розглядаючи ii як мiждержавний форум для активного дво- та багатостороннього спiвробiтництва, передусiм економiчного характеру. Украiна тут виходить з iсторичних звязкiв, що склалися в колишньому Радянському Союзi, вбачаСФ за доцiльне переводити РЗх на належну ^полiтико-правову основу.
Не менш важливими для геополiтичного становища СФ спiльнi заходи Украiни з iншими безпосереднiми сусiдами: надан