Украiна в сучасному геополiтичному просторi
Информация - Политология
Другие материалы по предмету Политология
демократii. Цьому пiдпорядкованi зовнiшньополiтичнi прiоритети, налагодження принципово нових дво- та багатостороннiх вiдносин, а також вiдповiдна внутрiшня трансформацiя. Нарiжним каменем цього процесу СФ положення Пiдсумкового акта про вiдсутнiсть територiальних претензiй один до одного всiх учасникiв ОБСРД, а також про непорушнiсть кордонiв, що склалися iсторично. На вiдмiну вiд деяких iнших краiн, Украiна не заперечуСФ легiтимностi своiх кордонiв, жодна полiтична сила не висуваСФ територiальних претензiй до наших сусiдiв. Розширення вiдносин КиСФва з бiльшiстю СФвропейських i мiжнародних органiзацiй маСФ не лише дружнiй, а й передбачуваний характер.
Принципово важливим новим вимiром геополiтичного становища в Центральнiй i Схiднiй РДвропi та в ширших межах стало добровiльно взяте перед мiжнародним спiвтовариством Украiною i виконане нею зобовязання про безядерний статус держави. Вивезення i знищення в 1996 р. третього за розмiрами ядерного арсеналу свiту, що був успадкований вiд СРСР, значно пiдвищуСФ межу безпеки всiх краiн континенту. Це безпрецедентне явище свiтовоi практики, воно СФ внеском Украiни в безпеку кожноi держави, людськоi спiльноти взагалi.
У серединi 90-х рр. наш континент став безпечнiшим, нiж ранiше, оскiльки зник ризик великоi глобальноi вiйни. Але тепер вiн СФ менш стабiльним. Подолання конфронтацii комунiзм капiталiзм змiнилося локальним протистоянням полiтичних сил, мiжнацiональним суперництвом i етнiчною напруженiстю в регiонах РДвропи з однiСФю суттСФвою рiзницею: на Сходi вони мають загрозливий характер, на Заходi кидають виклик СФвропейськiй економiчнiй i полiтичнiй iнтеграцii.
Вiйни, що спалахнули в колишнiй Югославii та на теренах колишнього СРСР, нестабiльнiсть у РДвропi це вияв антидемократичноi, антизахiдноi iдеологii, заперечення ii цiнностей. Тому iнтересам прискорення перехiдного перiоду повинен прислужитися, власне, демократичний характер розвитку.
Чинником, що ускладнюСФ взаСФмодiю, СФ збiльшення числа субСФктiв зовнiшньополiтичноi дiяльностi у Центральнiй та Схiднiй РДвропi. Це поряд з iншими чинниками привело до порушення балансу сил краiн регiону, посилило позицii провiдних держав Заходу. Не дивно, що загальною спрямованiстю бiльшостi краiн, якi постали на руiнах схiдного блоку, СФ потяг до взаСФмодii з РДвропейським Союзом, намагання якомога швидше прикритися парасолькою НАТО. Цю прагматичнiсть можна зрозумiти адже в Захiднiй РДвропi знаходяться такi впливовi економiчнi й вiйськово-полiтичнi органiзацii, як РДС, НАТО, Рада РДвропи та iн.
Держави Заходу схвалюють бажання схiдноСФвропейських краiн брати участь в СФвропейських iнтеграцiйних процесах, але пiдтримують не пряму участь, а перехiднi форми. Так, спецiальна угода про асоцiацiю з РДС 1991 р. передбачаСФ пiльги Польщi, Угорщинi й тодiшнiй Чехо-Словаччинi в торгiвлi. Згодом такий статус отримали Болгарiя, Румунiя та iншi краiни. В 1994 р. було пiдписано угоду про спiвробiтництво з Украiною. Хоча ця угода й не надаСФ статусу асоцiйованого членства, вона сприяСФ розширенню взаСФмодii обох сторiн.
Щоправда, перспектива iнтеграцii схiдноСФвропейських краiн до захiдних структур не настiльки близька, як сподiвалися ранiше. Для вступу до РДвропейського Союзу доведеться подолати дуже високий порiг, який буде ще вищим для пострадянських держав. Один iз перехiдних варiантiв створення шецiальних структур, наближених до захiдних органiзацiй, що уможливлюСФ ведення дiалогу, консультацiй без негайного прийняття повноправними членами схiдних держав. До таких структур належить, зокрема. Рада пiвнiчноатлантичного спiвробiтництва, створена наприкiнцi 1991 р. Практика регулярних консультацiй у рамках РДС передбачаСФ проведення зустрiчей на рiвнi його керiвництва та мiнiстрiв закордонних справ i оборони краiн молодоi демократii.
Для сучасноi Украiни особливо важливим СФ регiон Центральноi та Схiдноi РДвропи, вiдповiднi обСФднання краiн цiСФi частини континенту. Вже кiлька рокiв Украiнська держаю докладаСФ чимало зусиль для розширення стосункiв у рамках ЦентральноСФвропейськоi iнiцiативи (ЦРДРЖ). Важливим зрушенням на цьому напрямi стало набуття нашою державою 1996 р. статусу повноправного члена ЦРДРЖ. Це пiдсумок чотирьох рокiв напруженоi роботи нашоi дипломатii, вiдчутний крок до реалiзацii стратегiчноi мети вступу до РДС, iнтегрування Украiни в СФвропейський економiчний простiр, оскiльки учасниками цього обСФднання СФ члени РДС та асоцiйованi держави. Саме тому 19961997 рр. характеризувалися активною участю Украiни в мiжурядових заходах, що вiдбувалися в рамках ЦРДРЖ.
Останнiми роками чiткiше визначилася позицiя Украiни у стосунках з СНД. СуттСФвим для самоi Спiвдружностi та РДвропи в цiлому СФ те, що Украiна заперечуСФ надання СНД статусу субСФкта мiжнародного права. Це, як вiдомо, не зовсiм влаштовувало Москву. Одначе такий пiдхiд, власне, i вирiзняСФ позицiю КиСФва.
Привабливою, на думку багатьох схiдноСФвропейських полiтикiв, СФ концепцiя розширення блоку НАТО на Схiд, насамперед за рахунок Польщi, Угорщини й Чехii. Таким планам чинився опiр iз рiзних напрямiв. Так, у Парижi не погоджувалися, щоб парасолька НАТО прикривала Угорщину та iгнорувала Румунiю. РЖталiя наполягала на включеннi до НАТО Словенii. Для Туреччини перспектива членства Болгарii в Пiвнiчноатлантичному блоцi, на додачу до традицiйно недружньоi православноi Грецii, теж не СФ привабливою. У США та Росii спершу досить несхвальне поставилися до цих пропозицiй. А