Украiна в системi сучасних мiжнародних вiдносин та свiтовому геополiтичному просторi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
Взехiя та Угорщина членами альянсу стали у 1999 р, у 2004 р. до його складу ввiйшли Литва, Латвiя, Естонiя, Словаччина, Словенiя, Болгарiя, Румунiя.
Вiдносини Украiни з НАТО здiйснюються на основi програми Партнерство заради миру, прийнятоi цiСФю органiзацiСФю i пiдписаноi вiдповiдними державами. У межах цiСФi програми нашi вiдносини мають характер особливого партнерства , яке визнаСФ мiжнародну вагомiсть Украiни та ii безперечний потенцiал у СФвропейськiй безпецi. У 1997 роцi було пiдписано Хартiю про особливе партнерство мiж НАТО й Украiною, в якiй, задекларованi гарантii безпеки Украiни в новiй системi СФвропейського порядку. ОднiСФю з форм спiвпрацi СФ проведення спiльних вiйськових навчань, у тому числi на територii Украiни.
Слiд однак наголосити, що у свiдомостi значноi частини населення Украiни, окремих полiтичних сил сформовано негативну думку про роль i мiiе НАТО в сучасному свiтi. Головними мотивами такого ставлення щодо вступу Украiни в НАТО СФ можливiсть погiршення вiдносин з РосiСФю i повязаних з цим наслiдкiв економiчного характеру. Вступ до НАТО повязують з тим, що Украiна буде змушена брати участь у воСФнних дiях i зазнаватиме вiдповiдних витрат. РД серйознi побоювання, що приСФднавшись до альянсу Украiна стане мiшенню для терористiв.
Для кiнцевого вирiшення питання щодо Украiни в НАТО потрiбен певний час i конкретнi дii з боку альянсу, щоб можна було розвiяти негативне ставлення до нього широкого украiнського загалу.
Привабливою мiжнародною регiональною органiзацiСФю в РДвропi СФ РДвропейський Союз (РДС) (1957р.), до складу якого входять 27 краiн: Австрiя, Бельгiя, Данiя, Фiнляндiя, Францiя, Нiмеччина, Грецiя, РЖрландiя, РЖталiя, Люксембург, Нiдерланди, Португалiя, РЖспанiя, Швецiя та ОбСФднане Королiвство. Пiсля тривалих переговорiв у 2004 р. до складу ЕС було прийнято 10 нових членiв: Кiпр, Чехiю, Естонiю, Угорщину, Латвiю, Литву, Мальту, Польщу, Словаччину, Словенiю. Болгарiю та Румунiю прийнято в 2007 р.
Членство у РДвропейському Союзi створюСФ сприятливi можливостi для мiжнародного подiлу працi, пiдвищення рiвня економiчного, соцiального i демократичного розвитку передових СФвропейських краiн.
Слiд вiдзначити, що нове розширення альянсу створило низку проблем для ЕС, передусiм через те, що кiлькiсть краiн членiв РДвропейськоi спiльноти збiльшуСФться неадекватно економiчному потенцiалу, який зростаСФ значно помiрнiшими темпами.
НагадаСФмо, що ще у 1994 р. мiж РДС та Украiною в Люксембурзi було пiдписано Угоду про Партнерство i Спiвробiтництво, якою передбачалось розвивати мiж собою тiснi полiтичнi стосунки шляхом постiйного дiалогу; сприяти торгiвлi та iнвестицiям i гармонiйним економiчним стосункам; забезпечити основу для взаСФмовигiдного економiчного, соцiального, фiнансового та культурного спiвробiтництва; пiдтримати Украiну в ii зусиллях змiцнювати демократiю та в завершеннi переходу до ринковоi економiки.
Виконання цих заходiв мало б наблизити нас до здобуття спочатку асоцiйованого, а згодом i повного члена РДвросоюзу. Однак невиконання бiльшостi умов Угоди призвело до закрiплення за КиСФвом iмiджу ненадiйного партнера i позбавило можливостi вступу Украiни до ЕС найближчi 10-15 рокiв.
Крiм Украiни, до списку тАЮбезнадiйнихтАЭ пошукачiв членства в альянсi, належать також Хорватiя, Сербiя, Македонiя, Албанiя, Росiя. Окремо видiлено Туреччину, яка ще з 1964 р. прагне членства в ЕС.
Свiй шлях вступу Украiни до РДвропейського Союзу маСФмо шукати не за допомогою принизливих умовлянь захiдноСФвропейцiв, а в наведеннi належного порядку, зростаннi економiчного та матерiального добробуту всерединi краiни, забезпеченнi соцiально-полiтичноi стабiльностi.
На цьому фонi не до кiнця вмотивованою СФ не сприйняття окремими полiтичними силами Украiни Угоди про формування РДдиного економiчного простору мiж Республiкою Бiлорусь, Республiкою Казахстан, Росiйською ФедерацiСФю та Украiною, реалiзацiя якоi дала б можливiсть сприяти економiчному i соцiальному прогресовi, пiдвищенню життСФвого рiвня наших народiв. Угода аж нiяк не протистояла б нашiй iнтеграцii до СФвропейських структур.
Актуальною проблемою для Украiни СФ ii вступ до Всесвiтньоi Органiзацii Торгiвлi, (ВТО) строки якого неодноразово змiнювалися, а доцiльнiсть перебування у нiй не вiдзначалася одностайнiстю.
8 грудня 1991 року у Бiловезькiй Пущi (Бiлорусь) на зустрiчi керiвникiв трьох республiк: Бiлорусi, Росii та Украiни вiдбулося пiдписання угоди про створення Спiвдружностi Незалежних Держав (СНД). Пiсля пiдписання алма-атинськоi Декларацii до новоствореного СНД ввiйшли також Азербайджан, Вiрменiя, Молдова, Грузiя, Казахстан, Туркменiстан, Узбекистан i Туркменiстан. ОднiСФю з головних цiлей СФ збереження й подальше змiцнення вiдносин дружби, добросусiдства та взаСФмовигiдного спiвробiтництва. СНД не СФ наддержавним чи державною федеративним утворенням Спiвдружностi.
Вищим органом СНД СФ визначено Раду глав держав. Рада глав урядiв координуСФ спiвробiтництво виконавчоi влади держав учасниць. Головним виконавчим органом органiзацii СФ виконавчий Секретарiат, який знаходиться у Мiнську.
За час iснування СНД бiльшiсть краiн, що входять до цього обСФд-нання, не до кiнця визначались у своiх прiоритетах. Украiна, Молдова, Грузiя, Вiрменiя й Азербайджан, зокрема, намагаються знайти середню лiнiю мiж iнтересами Росii та РДвропи. Йде iнтенсивний пошук нових форм спiвробiтництва. Актуальним СФ питання реформування СНД.
У системi мiжнародних в