Трудове майнове правопорушення як пiдстава матерiальноi вiдповiдальностi
Информация - Юриспруденция, право, государство
Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство
заних керiвникiв пiдприСФмств, структурних пiдроздiлiв (iх заступникiв) можна притягти до диiиплiнарноi вiдповiдальностi;
вина працiвника, власника або уповноваженого ним органу. Вина являСФ собою вiдношення працiвника до заподiяноi шкоди у формi умислу чи необережностi. Потрiбно звернути увагу на те, що на вiдмiну вiд цивiльно-правовоi майновоi вiдповiдальностi, коли передбачаються випадки майновоi вiдповiдальностi без вини, матерiальна вiдповiдальнiсть у трудовому правi не може наступити без вини. При покладаннi на працiвника матерiальноi вiдповiдальностi вина повинна бути обовязково встановлена. Форма вини впливаСФ на вид матерiальноi вiдповiдальностi, i вiдповiдно умисне заподiяння майновоi шкоди тягне за собою повну матерiальну вiдповiдальнiсть. Як уже вiдмiчалося, тягар доведення вини лежить на власниковi або уповноваженому ним органi, крiм випадкiв вiдшкодування шкоди працiвниками, якi несуть повну матерiальну вiдповiдальнiсть за спецiальними законами, уклали договiр про повну матерiальну вiдповiдальнiсть або отримали матерiальнi цiнностi за разовим дорученням. Такi працiвники вважаються винними, доки самi не доведуть свою невиннiсть у виникненнi шкоди. Для притягнення до матерiальноi вiдповiдальностi необхiднi всi вказанi умови у сукупностi.
Склад трудового майнового правопорушення
Як i будь-яке правопорушення трудове майнове правопорушення маСФ свiй склад. Так, субСФктом трудового майнового правопорушення може бути працiвник фiзична особа, яка перебуваСФ в трудових правовiдносинах iз роботодавцем та, власне, роботодавець. Видiляються загальний та спецiальний субСФкти такого правопорушення. ОбСФктом будь-якого правопорушення за загальним правилом СФ те суспiльне вiдношення, на яке спрямоване конкретне правопорушення. Загальним обСФктом трудового майнового правопорушення СФ трудовi вiдносини. Конкретним обСФктом СФ майно чи майновi права сторони трудового правовiдношення, яким заподiюСФться шкода. При цьому не маСФ значення на якому титулi перебуваСФ майно у роботодавця (право власностi, повне господарське вiдання, оперативне управлiння, користування чи володiння пiдприСФмства), з яким працiвник перебуваСФ у трудових вiдносинах).
Працiвник вiдповiдаСФ лише перед пiдприСФмством, перед третiми особами вiдповiдаСФ саме пiдприСФмство. До обСФктивноi сторони трудового майнового правопорушення вiдносяться: протиправна дiя чи бездiяльнiсть, шкода, причиновий звязок мiж шкодою i протиправною поведiнкою субСФкта. Стосовно шкоди, то за чинним КЗПП сторону трудових правовiдносин можна притягнути до матерiальноi вiдповiдальностi лише за заподiяння прямоi дiйсноi шкоди. За упущену вигоду сторона не може притягатись до матерiальноi вiдповiдальностi, що СФ однiСФю iз головних вiдмiнностей цього виду юридичноi вiдповiдальностi у трудовому правi на вiдмiну вiд майновоi вiдповiдальностi у цивiльному правi. У цивiльному правi вiдшкодування шкоди вiдбуваСФться у повному обсязi [3]. У ч. 2 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду Украiни (далi ППВСУ) Про судову практику в справах про вiдшкодування шкоди, заподiяноi пiдприСФмствам, установам, органiзацiям iх працiвниками вiд 29 грудня 1992 року № 14 зазначаСФться, що пiд прямою дiйсною шкодою, зокрема, слiд розумiти втрату, погiршення або зниження цiнностi майна, необхiднiсть для пiдприСФмства, установи, органiзацii провести затрати на вiдновлення, придбання майна чи iнших цiнностей або провести зайвi, тобто викликанi внаслiдок порушення працiвником трудових обовязкiв, грошовi виплати. Згiдно зi ст. 130 КЗПП не одержанi або списанi в доход держави прибутки з пiдстав, повязаних з неналежним виконанням працiвником трудових обовязкiв (так само як i iншi неодержанi прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка пiдлягаСФ вiдшкодуванню[4].
Отже, вказана ППВСУ хоча i визначаСФ, що слiд розумiти пiд прямою дiйсною шкодою, проте це лише окремi випадки, якi не СФ вичерпними. Визначення цього поняття вона не надаСФ. ВважаСФмо, що поняття прямоi та дiйсноi шкоди взагалi слiд розмежовувати. Так, дослiдник Карпенко Д. О. пiд прямою шкодою розумiСФ зменшення цiнностi майна, витрати пiдприСФмства на вiдновлення, придбання матерiальних цiнностей або проведення надмiрних витрат. Пiд дiйсною шкодою фактичну наявнiсть матерiальних цiнностей, якими пiдприСФмство володiСФ на час заподiяння шкоди [28].
Видатний росiйський цивiлiст МатвСФСФв у своiй працi Основы гражданско-правовой ответственности, виходячи iз позицiй цивiлiстики вважаСФ, що будь-яка майнова шкода подiляСФться на позитивну шкоду i упущену вигоду, а також на прямi та непрямi збитки. Розмежування шкоди на позитивну та упущену вигоду здiйснюСФться з урахуванням характеру тих майнових втрат потерпiлоi сторони, якi стали наслiдком протиправноi дii чи бездiяльностi. Тобто якщо втрачене наявне майно маСФ мiiе позитивна шкода, якщо порушена можливiсть отримання певноi майновоi вигоди в майбутньому, то маСФ мiiе упущена вигода.
Розмежування збиткiв на прямi i непрямi здiйснюСФться залежно вiд тих причин, якi викликали цю шкоду, а саме прямi збитки знаходяться в необхiдному безпосередньому звязку з протиправною дiСФю чи бездiяльнiстю, непрямi збитки знаходяться з протиправною дiСФю чи бездiяльнiстю у випадковому або опосередкованому звязку i водночас у необхiдному звязку з якоюсь iншою обставиною, яка стала причиною iх виникнення [16].
Отже пiд прямою шкодою слiд розумiти шкоду, яка СФ безпосереднiм резу