Geum.ru


Торговельна полiтика розвинутих краiн

Информация - Юриспруденция, право, государство

Другие материалы по предмету Юриспруденция, право, государство

ед iншими, а також безперешкодне пересування товарiв i факторiв виробництва. На дiлi при наявностi економii вiд масштабiв i при закрiпленнi технологiчноi переваги свобода торгiвлi означаСФ однобiчнi переваги для великих фiрм i передових краiн i приводить до менш рацiонального розподiлу свiтових ресурсiв в порiвняннi з протекцiонiзмом. У рамках тiСФi чи iншоi краiни уряд повинен обмежувати монополiстичнi методи ведення конкурентноi боротьби i надавати особливi пiльги малим пiдприСФмствам, не здатним поодинцi протистояти суперникам-гiгантам.

  • Наявнiсть ефективноi мiжнародноi фiнансовоi системи. Часи золотого стандарту з автоматичним регулюванням зовнiшнього балансу пройшли, а в умовах полiтичноi й економiчноi нестабiльностi природним для урядiв СФ прагнення створити резерви конвертованоi валюти, що досягаСФться за рахунок позитивного зовнiшнього балансу. Якщо краiна не маСФ структурного надлишку зовнiшнього балансу i не бажаСФ миритися з високим рiвнем безробiття, iй залишаСФться один шлях - створити надлишок поточного балансу шляхом введення обмежень на iмпорт товарiв i експорт капiталiв.
  • Виграш вiд торгiвлi повинен рiвномiрно розподiлятися мiж краiнами. Для дотримання цiСФi вимоги всi краiни повиннi знаходитись в приблизно рiвних стартових умовах у вiдношеннi продуктивностi i доходiв. Якщо ж цi умови порушуються, то торгiвля сама по собi не може привести до вирiвнювання доходiв мiж краiнами. Бiльш того переваги в рiвнi продуктивностi i доходiв перетворюють свободу торгiвлi в ефективний спосiб росту добробуту одних краiн i регiонiв за рахунок iнших. Виступати за те, щоб краiни, що знаходяться на рiзних рiвнях розвитку, здiйснювали вiдкриту фiнансову i торгову полiтику значить сприяти збереженню сформованоi нерiвностi мiж краiнами.
    1. Основнi напрямки здiйснення зовнiшньоторговельноi полiтики

    В основу торговоi полiтики, здiйснюваноi краiнами свiтового спiвтовариства, покладенi три основних напрямки:

    1. "Пiвнiч-Пiвнiч";
    2. "Пiвнiч-Пiвдень";
    3. "Пiвдень-Пiвдень".

    Торгова полiтика системи "Пiвнiч-Пiвдень" являСФ собою вертикальну модель мiжнародного подiлу працi, де краiна, що розвиваСФться здiйснюСФ вивiз усiх видiв ресурсiв, а ввозить технiку, продовольство i товари тривалого користування. Така модель взаСФмин вiдрiзняСФться вiдсутнiстю взаСФмодоповнюваностi економiки, що не властиво взаСФминам краiн системи "Пiвнiч-Пiвнiч".

    У будь-якому випадку, якщо мова йде про торгову полiтик Пiвночi чи Пiвдня, то слiд мати на увазi, що вона проводиться в руслi зовнiшньоторговельноi чи мiжнародноi. При цьому перша з них являСФ собою цiлеспрямований вплив держави на торговi вiдносини з iншими краiнами. У другому ж випадку вiдображаються колективнi iнтереси груп краiн, монополiй, фiнансово-торгових i iнших угруповань. Свiтовий досвiд здiйснення такоi полiтики заснований на принципах вiльноi торгiвлi та протекцiонiзму.

    Дослiдження при цьому показують, що з тимчасового параметру пiдключення заходiв протекцiонiзму чи лiбералiзацii торгiвлi всi держави вiдрiзняються одна вiд одноi. Так, наприклад, ряд держав своi реформи починають з жорсткого курсу на керування полiтикою iмпорту, iншi ж - з повноi ii лiбералiзацii. Так, наприклад Пiвденна Корея, Бразилiя та iншi краiни спочатку створювали умови i надали ряд пiльг для ввезення тих товарiв, якi використовувалися виключно для виробництва експортноi продукцii. Подiбну методику використовував у своiй полiтицi Тайвань, де проводилася полiтика iмпортозамiщення. Бiльш диференцiйованi прийоми спостерiгалися в досвiдi Малайзii, де обмеження встановлювалися в залежностi вiд кiлькiсних параметрiв експорту тiСФi чи iншоi продукцii, що випускаСФться фiрмами.

    Тим часом для ефективностi торговоi полiтики принципово важливий вибiр шляху здiйснення iмпортозамiщення. Так, багато краiн не вважали за потрiбне збiльшити ступiнь обробки експорту i вибрали екстенсивний шлях розвитку (Аргентина). РЖншi краiни, наприклад Бразилiя, пiшли по шляху збiльшення ступеня глибокоi обробки власних товарiв. В умовах динамiчно мiнливоi конюнктури свiтового ринку аргентинський варiант став гальмом у розвитку економiки, тодi як бразильський - локомотивом росту, оскiльки iз самого початку був нацiлений на застосування iнтенсивного, а не екстенсивного способу розвитку народного господарства. Звiдси видно, що результатом торговоi полiтики, що проводиться з використанням першого чи другого методу, будуть рiзнi наслiдки в економiцi в залежностi вiд вибору цiлей, точного визначення "точок росту" i вибору витратного або економiчного варiанта реалiзацii реформи. Однак слiд зазначити, що в порiвняннi з початковим етапом реформування економiки, сучасний перiод характеризуСФться тим, що iснують вiдкритi шлюзи для розвитку економiки, створенi передумови для вступу в мiжнароднi економiчнi органiзацii, пiдсилилися принципи регiоналiзму. Вибiр iнструментiв державного регулювання в краiнах може бути рiзний, часом обмежений. З цим стикаються в даний час i всi пострадянськi держави на шляху вступу до Свiтовоi Органiзацii Торгiвлi (СОТ) пiд вагою тих зобовязань, якi були прийнятi в рамках митних та iнших угод.

    1. Торговельна полiтика розвинутих краiн

    Для вивчення особливостей торговельноi полiтики принциповим СФ не тiльки належнiсть тiСФi чи iншоi краiни до категорii розвинутих або роз