Билеты по литературе (Украина)
Вопросы - Разное
Другие вопросы по предмету Разное
урочистих і важливих функцій. Випроводжаючи дорослу дитину у великий світ, мати дарувала на щастя, на долю вишиваний рушник;
Анафора І, якою розпочинаються 14 рядків з 18, засіб градації, неоднора-зово вживаний поетом, надають цій поезії мелодійності і особливого пісенного ліризму. Та найголовніше у цьому творі щире синівське почуття, велика дяка матері.
Образ матері в поезії Малишка асоціюється з Україною. Памяті рідної матері присвятив Б. Олійник цикл поезій Сиве сонце моє (1978), який складається з девяти віршів. Мати у віршах Б. Олійника невсипуща сільська трудівниця, котра й синові передала свою працелюбність. Сива ластівка, сиве сонечко такою живе у поетовому серці найдорожча людина. Образ матері в Б. Олійника не асоціюється з Україною, як в інших поетів, а набуває планетарного звучання: Як ти несла оцей всесвіт важкий на собі!. Вічну тему материнського відходу порушує Б. Олійник у Пісні про матір.
Тепло переданий діалог зі сполоханими дітьми й онуками. Ніжністю і любовю звучать останні слова матері, котра не залишає по собі спадків, проте розкриває перед нащадками велику свою душу, своє розуміння справжніх цінностей людського життя.
Незважаючи на схильність Б. Олійника до планетарного мислення, твір по-справжньому національний: звертання на ви до матері; рушники, що злетіли увись; ворота, край яких чекала на дітей і онуків мати; мати пішла за межу, немов на своєму городі.
Ніжні дворядкові строфи поезії В. Симоненка Лебеді материнства ніби відроджують мелодію української колисанки, української казки. Рожеві Симонен-кові лебеді випливають з туману, зігрітого материнською любовю дитинства, із матусиних пісень. У першій частині поезії розгортається чарівна казка щасливого дитинства. Добра мати прагне все зробити для любої дитини, віддати їй увесь цвіт своєї душі, оберегти від усіх лих життя зла, небезпеки, хвороб. Друга частина це роздуми-мрії матері про майбутню долю її сина у тривожному світі, його юність, хмільний час кохання, зустрічі, з яких одна мусить стати любовю. Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги
У хмільні смеркання мавки чорноброві, Ждатимуть твоєї ніжності й любові.
Третя частина це роздуми матері про синове змужніння. Коли він стане перед вибором, мати бажає, щоб і друзів, і наречену, і брата по духу він вибрав не за чиєюсь вказівкою, а з власної волі. Мати прагне, щоб головні підвалини людсько-го життя матір і батьківщина ніколи не були замінені. Навіть у смерті, в еміграції, в багатстві і бідності.
Можеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки батьківщину.
Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати
цей поетичний шедевр В. Симоненка, як і Пісня про рушник А. Малишка, отримав усенародну шану, любов і став народною піснею.
2.Найяскравіші риси національного характеру героїв роману Маруся Чурай Ліни Костенко.
Герої роману Маруся Чурай (1979) живуть і діють у відблиску всеохоплюючого образу історичної України, яка піднялась на священну війну за свої права, державність і незалежність. Ліна Костенко розкрила далеке, сховане у віках коріння того руху, який відчутно активізувався і поширювався у надрах радянської тоталітарної системи, підкресливши тим, що державність і незалеж-ність одвічна мрія українського народу. Ліна Костенко у цьому творі найбіль-шою мірою довела, що українській ментальності притаманні не тільки емоцій-ність і ліризм, але й прагнення дії, сильна воля та інтелект.
Полтава, де відбуваються основні події роману, складова частина України. Міське козацтво, запорожці палкі патріоти, які захищають свій край віл ворожих навал і готові померти за Україну славною козацькою смертю. У них багато спільних рис: відданість козацькій присязі, побратимству, відчайдушна хороб-рість, духовне благородство, але кожний з них це яскрава індивідуалізована постать. Сивочолий полковник Пушкар, який і славу мав, і силу, зберіг розважливість розуму, гуманність, повагу до закону.
Почуття обовязку ця непорушна святість є основною рисою національного характеру героїв роману. Вона яскраво втілена в образі Івана Іскри. Тільки-но заграли знову труби до походу, Іван відгукується на поклик гетьмана.
Висока внутрішня культура Івана Іскри, душевне благородство виказують себе у кожному порухові його душі, у кожному вчинку. Маруся для Іскри не просто дівчина, вона для нього символ України, легендарна українська пісня, поетичне українське єство. На суді схвильовано і вирішальне звучить його слово:
Ця дівчина не просто так, Маруся, Це голос наш. Це пісня. Це душа!.
Іншу національну рису українського козацтва втілює Лесько Черкес. Справедлива, відчайдушна душа, він з презирством ставиться до судейських: Ви, канцелюги, у чорнилі пальці, бумажне кодло... в походах небувальці. Гарячий і поривистий Лесько Черкес зберігає вірність обовязкові.
Носієм справедливості виступає у творі велитсий гетьман Богдан Хмельниць-кий. Ліна Костенко підносить на вищий художній рівень постать державного мужа, увиразнює кращі риси характеру, якими мусили б бути наділені і якими були справді провідники українців у попередні віки. У романі Маруся Чурай розум Богдана Хмельницького осягає всі народні проблеми. За його наказом піднімається Україна. Саме воля і мудрість гетьмана вирішили долю Марусі Чурай.
В образі головної героїні художньо вмотивована одна із найкращих національних рис характеру українців вірність