Билеты по литературе (Украина)
Вопросы - Разное
Другие вопросы по предмету Разное
Хміль всі вони по-своєму передають пережиту трагедію. Своє завдання Ю. Щербак вбачав у тому, щоб передати мужність людей у поєдин-ку зі смертю й по-філософськи осмислити долю, позначених Чорнобилем, і тих, хто далі йтиме у технологізовану цивілізацію. У цих міркуваннях велике значення має монолог академіка Валерія Легасова, який зробив має монолог академіка Валерія Легасова, який зробив правдивий аналіз причин катастрофи. Їх корені вчений вбачає не лише у хибності технології, а моральному й духовному стані суспільства. Вони започатковані в системі освіти, карєризмі, бюрократизмі, хабарництві тощо.
В основу сюжетної лінії твору В. Яворівського Марія з полином у кінці століття покладено історію сімї Мировичів. Однак В. Яінорівський спостерігає вплив катастрофи не лише на одну сімю, а простежує цей вплив на життя всього навколишнього селянства.
Масштабність Чорнобильської трагедії породила цю гірку вічну тему нашої літератури. Відлік від злопамятного дня 26 квітня 1986 р. вже перейшов рубіж десятиліття, але події, повязані з цим днем, раз у раз знаходять своє висвітлення у художніх творах українських літераторів.
2.Духовні цінності людини в поезії Ліни Костенко.
Духовні цінності людини своїм корінням сягають глибокої давнини, коли ідеалами була щира та чесна праця, турбота за її успіхи, коли життя приводилось у відповідність до законів Бога і природи. На жаль, наш прагматичний вік наклав свої корективи на духовність людини.
Поставити свого сучасника обличчям до норм, що їх виробляло людство впродовж століть, задуматися над сутністю власного життя, зосередитися на усвідомленні себе сином української землі взяла на себе обовязок поетеса Ліна Костенко. Гостро, безкомпромісно, не відступаючи від своїх ідеалів, осмислює вона у поетичних творах сучасні проблеми, повязані з духовним занепадом людей. Картає яничарство, зраду, відступництво. Звичайно, у звязку із своєю позицією поета-патріота Ліна Костенко перебувала в опозиції до офіційних властей тоталітарного радянського суспільства.
У своїх поезіях Ліна Костенко бачить конкретних винуватців моральної і духовної деградації людей. Це номенклатурні дурні, бюрократи, пласкі мурмила в квадратурі рам, тобто вся радянська система. За вказівним порухом диригентської палички комуністичних ідеологів появляються мастаки пристосувати крок, люди кволі. З великою тривогою Ліна Костенко закликає нас жити у злагоді й любові. Як заповіт, звучать її слова: Не відступитися і не покласти лжу на струни. Не можна зрікатися високих ідеалів наших предків, власної культури і мови. Проблеми мови порушені поетесою у кількох її віршах. Найдраматичнішим у поезії Біль єдиної зброї є те, що рідній трагічній мові труну не тільки пороги, а й діти власні тешуть. Отаких безбатченків чимало ще й сьогодні на нашій не чужій землі. Названа поезія сильна вірою поетеси в те, що дух народу і її мову не вбити нікому:
У поезії Заворожи мені, волхве поетесу зацікавило питання, що писав би Шевченко в тридцять третьому, тридцять сьомому роках? Звичайно, що поетеса не піддае сумніву стійкість Шевченка, його моральний дух. Тому, на її думку, побувавши на Косаралі, побував би ще й на Соловках. У поезії авторка йде за ходом історії: Загартований, заґратований, прикиданий землею, снігами, кременем, досі був би реабілітований. Хоч посмертно, зате свосвременно.
А як же сприйняли у 30-х утиски та репресії Косинки, Куліша, Курбаса їх сучасники? Мовчки. Промовчали кривду, заподіяну Стусові, Світличному, Снєгірьову, Литвину, Тихому у 60-х. Як мовчанням душу уяремлю, то який же в біса я поет, нагадує поетеса собі про свою громадянську совість. І квіти від неї падали під ноги шістдесятникам у залі суду, звідки її виводили силоміць радянські міліціонери.
Поезія Ліни Костенко застерігає нас від втрати своєї історичної памяті. Особливо виразно ця думка звучить у її романі у віршах Маруся Чурай. Образ Марусі зливається з образом України, що сигналізує через століття: памятайте, нащадки, свою історію, і лише тим будете сильні і знані у світі.
Поезія Ліни Костенко художньо осмислює загальнолюдські вартості, примушує задуматись над тим, що залишає по собі людина. Думки про справжні цінності, про сенс у житті, духовність і бездуховність порушено у вірші Вже почалось, мабуть, майбутнє. Тут читаємо: Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине. Розуміючи швидкоплинність матеріальних цінностей, завжди треба памятати про духовні: красу, мистецтво, любов до людей, любов і вірність Батьківщині.
Поезія Життя іде і все без коректур... нагадує про обовязок прожити життя чесно, змістовно.
Білет 22
1.Образ митерї в сучасній поезії (А. Малишко, Б. Олійник, В. Симоненко та ін.).
Світ кожного поета починається з матері. Коли ж поетове слово від Бога, образ матері стає домінуючим, набував символічного значення, підноситься до узагальненого образу матері-Батьківщини. Вершин художньої майстерності цей образ сягнув в поезії, Т. Шевченка, І. Франка, О. Довженка. Осанну матері проспі-вали П. Тичина і М. Рильський, В. Сосюра та І. Драч, Д. Павличко і В. Стус.
Всенародну любов здобула поезія А.Малишка Пісня про рушник (Рідна мати моя...), написана в 1959 р. до фільму Літа молодії (музика Пл. Майбороди). У центрі їїукраїнський рушник як символ материнського благословення і любові. Український рушник має безліч