Билеты по литературе (Украина)
Вопросы - Разное
Другие вопросы по предмету Разное
, як син, який до кінця виконав свій обовязок.
Білет 25
1.Відображення національної самосвідомості героїв у творах Олександра Довженка.
Довженко митець, вихований на багатому духовному національному грунті. Тому в його творах зображені сентиментальні, добрі, працьовиті люди, закохані в красу рідного краю і пісні, типові представники української нації. Такими вивів їх письменник у Звенигороді, Землі, Поемі про море, Зачарованій Десні та багатьох інших творах. Однак у творах О. Довженка до початку 40-х років персо-нажі хоча й відчувають себе українцями, але тільки підсвідомо проявляють риси національної ментальності: у повазі до старших, особливо батьків; у любові до праці, до землі, на якій живуть; у готовності піти на самопожертву заради інших. Ці персонажі все-таки ще гостро не відчувають своєї приналежності до україн-ської нації. Вони радянські українці. У творах довоєнного періоду О. Довженко не загострював проблеми національної самосвідомості, не порушував питання тотального нищення української нації.
З усією гостротою тема української самосвідомості героїв зазвучала у творах сорокових років. Національно-світоглядна еволюція О. Довженка, яка вилилася у конфлікт із пануючою комуністичною ідеологією, позначилася і на відображенні національної самосвідомості героїв його творів. Лаврін Запорожець, Купріян Хутірний (кіноповість Україна в огні), Іван Орлюк (кіноповість Повість полумяних літ) це носії кращих рис народу, його духовної та фізичної величі, нескореності, які зі зброєю в руках захищають рідну землю, свідомо ставляться до свого обовязку оборонця незалежності українського народу. Саме тому Купріян Хутірний намагається зупинити відступаючих солдатів: Не пущу. Я царя захищав, не тікав. А ви свою владу одстояти не можете.
Розмова Запорожця із Забродою після трагічної смерті старої селянки Левчи-хи по-особливому увиразнює відчуття приналежності героя до свого, україн-ського народу. Непрості перипетії Заброди він вважає внутрішньою справою, яку не можна порівнювати із спробою поневолити весь народ. Тому він переконує Заброду, що часом вязні й судді повинні битися поруч, коли Батьківщина гине. У цій розмові автор робить суттєве уточнення: А зараз Батьківщина гине, Україна!
Найвиразніше почуття національної гідності й усвідомлення безправного становища своєї нації закладено письменником у тому епізоді кіноповісті Украї-на в огні, коли Лаврін Запорожець знімає зі стіни портрет Сталіна. Тут не потрібні особливі коментарі. І герой висловлюється лаконічно про те, що його свята віра у справедливого і всемогутнього вождя пропала. Усі страхіття, пере-житі ним від початку війни, коли повіз старий Запорожець пять синів на війну, І до її останнього дня, коли зібралися Запорожці уже без матері, Савки, Григорія, Трохима на попелищі рідної хати доспівати свою мирну пісню Ой піду я до роду гуляти, дають йому право на такий рішучий крок. Образ Лавріна Запорожця є типовим. За ним ми вбачаємо мільйони сильних, мужніх українських патріотів.
Щоденникові записи сорокових років періоду найбільшого гоніння митця кремлівськими ідеологами засвідчують, що письменник глибоко переживав за історичну долю своєї нації і.ні на мить не сумнівався у своїй правоті патріота.
Під кутом зору національної самосвідомості самого О. Довженка треба розглядати його запис: Товаришу мій Сталін, коли б ви були навіть Богом, я й тоді не повірив би вам, що я націоналіст, якого треба плямувати й тримати в чорнім тілі... Невже любов до свого народу є націоналізмом? Поняття націо-наліст прирівнювалося на той час до поняття ворог народу.
2.Історія українського народу в творчості Івана Кочерги.
Більшість драм Івана Кочерги це твори на історичну тему. Грунтовна обізнаність драматурга з історією України, вивчення архівних документів допомогли митцеві піти у глиб віків і відтворити княжі часи XI ст.
Свою драму Ярослав Мудрий І. Кочерга написав у 1944 році. коли Україна палала в огні другої світової війни. У дні тяжких випробувань своєю пєсою автор проголосив гімн миру, спокою на землі, освітивши світлом свого таланту найважливіші віхи історії нашого народу. В образі Ярослава Мудрого І. Кочерга пока-зав нам ідеал воїна і книголюба, доброго політика і будівничого, який вищих не відав скарбів, ніж мирний труд і щастя в ріднім домі. Він піклувався про військо-ву могутність, економічний розквіт і духовний розвиток Київської держави. Він широко відкрив державні двері для культури і міцно закрив їх перед споконвіч-ним ворогом кочівниками. Усі вчинки і дії Ярослава Мудрого в державно-громадському і особистому житті були продиктовані турботою про рідну землю. Він хоче будувати міста, палаци, храми, дбати про освіту, але спочатку утверджує чіткий закон: Раніш закон, а потім благодать.
Князь рішуче переслідує тих, хто сіє чвари, міжусобиці, крамоли і лукавс-тва, карає їх. Так був покараний на смертіь Новгородський посадник Коснятин батько Микити. Микита хоче помститися князеві, але зрозумівши, як багато означає Ярослав Мудрий для держави, стає другом князя найсвітлішого з усіх земних царів і гине за нього.
Каменщик Журейко, незважаючи на небезпеку (князь поклявся його покарати), спішить попередити Ярослава про змову. Журейко представляє тих русичів, для яких державні інтереси були вищими, ніж власні, навіть коли йшлося про життя чи смерть.
Доля дітей князя Ярослав