Типологiчна класифiкацiя мов свiту
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
Реферат
на тему: Типологiчна класифiкацiя мов свiту
План
Вступ
Типи мов
Кореневi мови
Аглютинативнi мови
Флективнi мови
РЖнкорпоруючi мови
Недолiки класифiкацii
Висновок
Вступ
У свiтi iснуСФ безлiч мов. Сучасна наука нараховуСФ бiльше 2500 мов. А як же iх класифiкувати, якщо iх тисячi? Уже здавна зародилося двi основнi класифiкацii мов типологiчна, iнакше морфологiчна, i генеалогiчна, iнакше генетична.
Принцип типологiчноi класифiкацii мов основуСФться на припущеннi, що усi мови свiту, незалежно вiд того, спорiдненi вони чи нi, розповсюдженi в однiй частинi свiту або у рiзних, можуть бути обСФднанi мiж собою за якимись спiльними ознаками iх структури, перш за все морфологiчноi. Саме тому сама класифiкацiя отримала назву морфологiчноi або типологiчноi.
Хоча типологiчна класифiкацiя нерiдко ототожнюСФться з морфологiчною, насправдi перше поняття дещо ширше за друге. За типологiчноi класифiкацii враховують не лише морфологiчну структуру слова, але й загальнi фонетичнi особливостi порiвнюваних мов, характер побудови iх словосполучень та речень, iх iнтонацiю тощо. У свiй час Н.С. Трубецькой, наприклад, встановив шiсть загальних ознак iндоСФвропейських мов, якi на його думку вiдрiзняють iх вiд мов з iншими структурами (iнших типологiй). Серед цих ознак називалися не лише морфологiчнi, але й фонетичнi та синтаксичнi.
Проте, найчастiше у подiбних випадках аналiзуСФться морфологiчна структура слова, з якоi i запозичуСФться сама назва (морфологiчна класифiкацiя). Отже, морфологiчною, або типологiчною, звичайно називають таку класифiкацiю, в основi якоi виявляСФться перш за все принцип морфологiчноi будови слова.
Типи мов
Чи мають сенс пошуки спiльних елементiв у структурi найрiзноманiтнiших мов свiту? На це питання слiд вiдповiсти безперечно ствердно. Якi б не рiзнi мови за своСФю граматичною будовою, яка б не своСФрiдна iх нацiональна специфiка, варто памятати, що основнi функцii мов СФдинi: усi вони слугують засобом спiлкування, засобом вираження думок та почуттiв людей, що живуть у суспiльствi. Тому дослiдження якихось спiльних елементiв у структурi мов свiту представляСФ не лише теоретичний, а й практичний iнтерес.
Давайте звернемось до структури слова у рiзних мовах.
Порiвнюючи вiдмiнковi форми, наприклад, украiнського слова стiл (стiл стола столу - стiл столом столi - столе) з тим, як веде себе вiдповiдне слово у французькiй мовi (la table), не можна не помiтити, що це останнСФ подiбних форм не маСФ. Коли потрiбно передати вiдношення даного слова до iнших слiв, на iену виступають прийменники: de la table стола, la table на стiл i таке iнше. Саме слово la table нiяких вiдмiнкових флексiй не знаСФ, оскiльки французька мова вiдмiнкiв iменника не маСФ.
До французькоi мови дуже близька у цьому вiдношеннi англiйська, що, проте, розрiзнюСФ два вiдмiнки iменника (загальний та родовий саксонський). Порiвнюючи структури слова в украiнськiй мовi, з одного боку, iз структурою слова у французькiй та англiйськiй з другого, не можна не помiтити суттСФвоi рiзницi мiж цими структурами. Для украiнськоi характернi флексii, для французькоi та англiйськоi вони не характернi, принаймнi у сферi iменника.
Мови, в яких вiдношення мiж словами у реченнi виражаються перш за все флексiями, зазвичай називаються флективними або синтетичними, а мови, у яких цi ж вiдношення передаються перш за все прийменниками i порядком слiв, - аналiтичними. Росiйський лiнгвiст ХРЖХ ст. Н. Крушевський iлюстрував рiзницю мiж мовами такими схемою
Крушевський хотiв цим пiдкреслити, що у флективних мовах не змiнюСФться початок слова (перпендикулярна риска), але змiнюються його закiнчення (паралельнi лiнii: стiл, стола, столу i таке iнше); в аналiтичних мовах, навпаки, закiнчення слова залишаСФться без змiн (перпендикулярна риска), а граматична функцiя слова визначаСФться тим, що ставиться перед ним (паралельнi лiнii прийменники перед iменником, займенники перед дiСФсловом: англiйське a pen ручка, with a pen ручкою, I sing спiваю, they sing спiвають). Таким чином, украiнська мова виявляСФться флективною, або синтетичною, а французька i англiйська аналiтичними.
Проте таке розмежування не можна нi перебiльшувати, нi абсолютизувати. Практично не iснуСФ нi чисто флективних мов, нi чисто аналiтичних. У флективних мовах спостерiгаСФться немало аналiтичних тенденцiй, подiбно тому як у мовах аналiтичних флексii мають далеко не останнСФ значення.
У тiй же французькiй мовi, наприклад, флексii, що майже повнiстю зникли iз сфери iменникiв, продовжують грати видну роль у системi дiСФслова (je chante я спiваю, але nous chantons ми спiваСФмо, флексiя першоi особи множини -ons). В англiйському дiСФсловi флексiя може диференцiювати, наприклад, часи: I work я працюю, але I worked я працював i т.д. Ще складнiша ситуацiя складаСФться у процесi iсторичного розвитку мови: в аналiтичних мовах iнодi утворюються новi флективнi форми, подiбно тому як у флективних мовах формуються деякi аналiтичнi конструкцii.
Незважаючи на цi постiйнi ускладнення, роздiлення мов на флективнi та аналiтичнi все ж зберiгаСФ наукове значення. Це роздiлення основуСФться на тiй чи iншiй переважаючiй мовнiй тенденцii, характерноi для морфологiчноi структури слова.
Але морфологiчна класифiкацiя мови ста