Типологiчна класифiкацiя мов свiту
Информация - Иностранные языки
Другие материалы по предмету Иностранные языки
В±ити, sevisdirmeksizin не змушуючи любити одне одного i т.д. У всiх випадках основа слова (sev) залишаСФться без змiн. Слiд також пiдкреслити рухливiсть афiксiв в аглютинативних мовах. Афiкси легко вiдриваються вiд своСФi основи, а в утворений простiр можуть проникати пояснювальнi слова. Подiбнi явища не спостерiгаються у флективних мовах.
Флективнi мови
Для флективних мов характернi: 1) широке використання найрiзноманiтнiших флексiй, не тiльки зовнiшнiх (стiл-стола-столи), але i внутрiшнiх (уникати-уникнути), 2) полiфункцiональнiсть афiксiв, якi набувають рiзнi значення (ноги закiнчення и позначаСФ множину i називний вiдмiнок), 3) мiцна спаянiсть усiх морфем у словi, що не дозволяСФ iх порiвняно вiльно рухатися в межах слова, як у аглютинативних мовах (утворення типу блюдолиз лизоблюд у флективних мовах СФ дуже рiдкiсними), 4) разом з тим афiкси можуть займати рiзне положення по вiдношенню до кореня, виступаючи то у виглядi суфiксiв, то префiксiв, то iнфiксiв, 5) слово висуваСФться як своСФрiдна автономна одиниця, яка сама несе у собi вiдповiднi показники свого вiдношення до iнших слiв у словосполученнi або реченнi (наприклад, у реченнi вiн мислить послiдовно слово мислить уже своСФю формою показуСФ, що мова йде про дiСФслово третьоi особи однини теперiшнього часу дiйсного способу; все це показуСФ вiдношення даного слова до iнших слiв у реченнi).
Ця порiвняна автономнiсть слова у флективних мовах протистоiть недостатнiй його автономностi у мовах аналiтичних та кореневих.
Говорячи про флективнi мови, не можна не вiдмiтити, що бiльш широка морфологiчна класифiкацiя по трьом мовним типам (кореневi, аглютинативнi, флективнi) перехрещуються тут з бiльш спецiальною морфологiчною класифiкацiСФю по двох типах (флективнi та аналiтичнi), звичайно вiдносною тiльки до iндоСФвропейськоi сiмi мов. Насправдi, i у першому i у другому випадку зустрiчаються флективнi мови, якi виступають як поСФднуюча ланка мiж двочленною i тричленною iнодi чотиричленною разом з iнкорпоруючими мовами морфологiчною класифiкацiСФю мов.
РЖнкорпоруючi мови
Якщо такi морфологiчнi типи мов, як кореневi, аглютинативнi i флективнi, встановлювались на основi аналiзу перш за все структури слова, то iнкорпоруючi мови визначаються за синтаксичними ознаками, на основi аналiзу речення.
Характеризуючи iнкорпорацiю у чукотськiй мовi, великий знавець палеоазiатських мов В.Г. Богораз вiдмiчав, що особливiсть цих мов полягаСФ у здатностi поСФднувати в однiй граматичнiй формi декiлька основ, що виражають рiзнi поняття. Одне слово-коплекс може включати в себе двi, три i навiть бiльше основи. Типове для чукотськоi мови речення складаСФться з декiлькох таких слiв-комплексiв.
Наведемо приклад з iншоi полiсинтетичноi мови. На мовi чинук (пiвнiчноамериканська iндiанська мова у штатi Орегон), як вiдмiчав у свiй час iнший великий знавець полiсинтетичних мов Е. Сепiр, реченню Я прийшов, щоб вiддати iй це вiдповiдаСФ лише одне слово i-n-i--l-u-d-am. Це СФдине слово, з одним наголосом, складаСФться з кореневого елемента d давати, шести функцiонально рiзних префiксальних елементiв i одного суфiкса: i вказуСФ на тiльки що минулий час, n передаСФ займенниковий обСФкт я, i займенниковий обСФкт це, а займенниковий обСФкт iй, l прийменниковий обСФкт, и показник руху у сторону вiд мовця, що ж стосуСФться суфiкса am, то вiн уточнюСФ просторове значення дiСФслова.
Таким чином, те, що у iндоСФвропейських мовах виражаСФться у системi цiлого речення, у мовах iнкорпоруючих (полiсинтетичних) може передаватися за допомогою лише одного слова. СубСФктно-обСФктнi вiдношення iндоСФвропейського речення як би вчленяються, входять до складу одного слова у подiбних мовах. Звiдси i назва цих мов: полiсинтетичнi, тобто багатопоСФднувальнi, або iнкорпоруючi, тобто вчленяючi.
Видiлення iнкорпоруючих мов не може основуватися на аналiзi структури слова, бо у подiбних мовах вона звичайно виступаСФ як структура цiлого речення. Тим самим знову ускладнюСФться загальний принцип морфологiчноi класифiкацii мов: мови кореневi, аглютинативнi i флективнi основуються на аналiзi структури слова, мови iнкорпоруючi на аналiзi таких вiдношень, якi у бiльшiй мiрi виявляються синтаксичними, нiж морфологiчними. Ця непослiдовнiсть класифiкацii визначаСФться, проте, специфiкою самого предмету, що вивчаСФться.
Недолiки класифiкацii
Морфологiчна (типологiчна) класифiкацiя мов не пояснюСФ шляхiв iсторичного розвитку окремих груп мов. У цьому ii основний недолiк. Усi спроби в iсторii мовознавства показати, якi закономiрностi спостерiгаються при переходi мов, наприклад, вiд кореневого стану до аглютинативного або вiд аглютинативного до флективного, не привели до будь-яких позитивних результатiв. Бiльше того, стара схема, згiдно якоi усi мови начебто обовязково розвиваються вiд кореневого стану до аглютинативного, а потiм до флективного, виявилася пiсля бiльш прискiпливого вивчення фактiв неправильною. Схема ця була сконструювала апрiорно i не вiдповiдала мовним даним. Окремi випадки розвитку елементiв того чи iншого морфологiчного строю у системi iншого безумовно спостерiгаються, але вони СФ наслiдком того, що чистих морфологiчних типiв зазвичай не iснуСФ i що рiзнi морфологiчнi типи можуть взаСФмодiяти мiж собою.
Ще менший успiх мало припущення, згiдно якого флективнi мови начебто СФ вершиною творiння, а мови iнших морфо