Тип героя у повiстi Селiнджера "Над прiрвою у житi"
Информация - Литература
Другие материалы по предмету Литература
ги для фехтувальних змагань забув у вагонi метро, i з школи в четвертий раз виключили страшно повернутися додому, i до дiвчинки, яка незрозумiло чому, йому дорога, почав залицятися самовдоволений, бувалий в справах флiрту Стредлейтер, i з бiйки iз Стредлейтером Холден виходить побитий, в кровi. Все огидно, в серцi туга i муть. Вiн маскуСФ грубiстю своi розчарування, свiй вiдчай. Ми вiдчуваСФмо його самотнiсть вже на перших сторiнках повiстi, i саме це починаСФ нас бентежити: Коли я перебiг через дорогу, менi раптом здалося, що я зник. День був якийсь божевiльний, страшенно холодно, нi проблиску сонця, нiчого, i, здавалося, варто тобi перетнути дорогу, як ти одразу зникнеш навiки [1, с. 8].
Шiстнадцятирiчний американець Холден Колфiлд пише нам, або розповiдаСФ, з туберкульозного санаторiю, де йому, звичайно, не прийде в голову акторувати, виставлятися напоказ i вигадувати педагогiчнi сюжети зi свого безглуздого дитинства. Йому б сповiдатися якнайчеснiше перед вами, а може бути, i перед самим собою, i тому вiн без далеких передмов, без всiСФi цiй давид-копперфильдовськоi мутi, просто розповiдаСФ про три днi свого життя, дуже метушливого, безладного i нестерпного для нього, прагнучи не упустити жодноi дрiбницi, називаючи всi речi iх iменами i менше всього розраховуючи сподобатися вам. Його вiдвертiсть доходить часом до мучення або до таких подробиць, якi можна назвати i натуралiзмом або ще яким-небудь лайливим словом, але, як йому здаСФться, без цього не обiйтися, якщо хочеш, щоб тобi повiрили. Але вiн не вдаСФться до подробиць того, що сталося удома. Оповiдання зупинилося на його порозi. Ми можемо лише здогадуватися, що сталося в ту середу в iнтелiгентному сiмействi Колфiлдiв. Моя мама вiдразу впадаСФ в iстерику [1, с. 59], промовляСФться Холден, що вiдзиваСФться про батькiв загалом стримано i коректно (звичайно, вони хорошi люди), а про матiр з нiжним, сумним жалем. Папа тебе убСФ [1, с. 185], стверджуСФ Фiбi. Звичайно, я мiг би розповiсти, що було удома, i як я захворiв, i в яку школу мене збираються вiддати восени. Але не варто про це говорити. Небажання, чесне слово. Нецiкаво... [1, с. 238].
Роман дiйсно закiнчуСФться декiлька несподiвано: Знаю лише, що менi якось не вистачаСФ тих, про кого я розповiдав. Наприклад, Стредлейтера або навiть цього Еклi. РЖнколи здаСФться, що цього негiдника Морiса i те не вистачаСФ. Дивна штука. РЖ ви краще теж нiкому нiчого не розповiдайте. А то розповiсте про всiх i вам без них стане нудно [1, с. 238]. Завершальнi слова героя СФ пiдтвердженням того, що Холден дорослiшаСФ, але в той же час вiн все ще дитина, котра сприймаСФ всi своi невдачi близько до серця, i яка постiйно потребуСФ якогось певного руху. Проходить час i вiн розумiСФ, що то було не таке вже глобальне зло, як йому здавалось, тому вiн просто сумуСФ за тим, чого вже нiколи не зможе вiдчути знов.
Висновки
Дослiджуючи тип героя роману Селiджера Над прiрвою у житi, ми розглядали його як аутсайдера та бунтiвника. Звернувшись до праць С. БСФлова, А. Борисенка, РЖ. Галинськоi, Ю. Лiдського, А. Мулярчика та iнших лiтературних критикiв та дiячiв, нам вдалося проникнути у внутрiшнiй свiт Холдена Колфiлда. Тому зараз ми можемо смiливо сказати, що, по сутi, тi декiлька днiв, проведених хлопчиком в Нью-Йорку пiсля втечi з Пенсi, зiграли величезну роль у формуваннi характеру Холдена. По-перше, вiн зiткнувся з насильством, проституцiСФю, сутенерством i вiдкрив найстрашнiшу i мерзотнiшу сторону життя. А по-друге, Холден зустрiв чимало добрих i чуйних людей, це зробило його бiльш терпимим i розсудливим. РЖ якщо ранiше хлопчик хотiв просто бiгти вiд людей, то тепер вiн розумiСФ, що вiд труднощiв бiжать лише слабкi, а вiн повинен залишитися i продовжувати боротьбу з пороками дорослих та всього суспiльства в цiлому.
Безперечно, вiн не iдеальний пiдлiток, але, пройшовши певне внутрiшнСФ становлення за декiлька днiв, найголовнiшим СФ те, що його вiдчуженiсть та бунт не псують i не ламають Холдена. Можливо, саме завдяки цьому йому i вдаСФться не зiрватися в ту прiрву аморальностi, яка його оточувала. Але i цього вiн досягнув не без допомоги людей, котрi траплялися йому протягом цього часу. Вирiшальним етапом в становленнi Холдена як особистостi став вчинок маленькоi Фiбi, в якiй вiн побачив себе. Можливо саме це налякало, зупинило, змусило його поглянути назад i, нарештi, просто поставити крапку.
Список використаноi лiтератури
- Над прiрвою у житi: Повiсть / Д.Д. Селiнджер; Пер. з англ. Р. Райт-Ковальовоi. М.: ТОВ Видавництво АСТ: ОАО ЛЮКС, 2004. 237 с.
- БСФлов С. Парадокси Дж. Сэлинджера. // Лiтературний огляд. 1985. №2. С. 62.
- Борисенко А. Про Селiнджера, з коханням i всякою мерзотнiстю. // РЖноземна лiтература. 2001. №10. 267 с.
- Галiнська РЖ. Л. Загадка Селiнджера М.: Просвiта, 1986. 324 с.
- Галiнська РЖ. Л. Фiлософськi та естетичнi основи поетики Дж. Д. Селiнджера. М.: Художня лiтература, 1975. 276 с.
- РЖсторiя американськоi лiтератури. / Пiд ред. А.В. Самохвалова. М.: Наука, 1971. 654 с.
- Лiдський Ю. Я. Нариси про американських письменникiв ХХ столiття. Киiв: Вища школа, 1968. 451 с.
- Мулярчик А. ПiслявоСФннi американськi романiсти. М.: Просвiта, 1980. 354 с.
- Над прiрвою у житi 50 рокiв опiсля: що посiяв Холден Колфiлд / Л. Менанд; Пер. з англ. А. Борисенко. // РЖноземна лiтература. 2005. № 10. 345 с.