Теоретичні проблеми цивільного права
Методическое пособие - Юриспруденция, право, государство
Другие методички по предмету Юриспруденция, право, государство
фактична поведінка субєктів.
Акти застосування права відповідні владні розпорядження компетентних органів, які гарантують і забезпечують виконання норм права.
Функції права через механізм:
- регулятивна (стадія застосування може і не настати);
- охоронна (не застосовує право).
Механізм цивільно-правового регулювання:
- особливість предмету цивільно-правового регулювання;
- метод цивільно-правового регулювання.
Елементи цивільно-правового механізму:
- норми;
- правовідносини;
- юридичні факти;
- основні заходи примусу.
- Цивільно-правові норми в механізмі цивільно-правового регулювання
Норми:
- їх дозвільна спрямованість дозволи, а не заборони (як виняток);
- диспозитивність (ст.6 була написана уже після написання всієї глави. ст.6 застосовується лише до договірних відносин.
За рахунок наявності імперативних норм має забезпечувати максимум правової визначеності.
Особливості цивільно-правових відносин. Класифікація правовідносин:
- загальне (і конкретне) правовідношення такий вид правового звязку між субєктами, за допомогою яких встановлюються загальна можливість субєктів правовідношення (правоздатність і дієздатність). Запис події та дії державний реєстр юридичних осіб;
- особисті немайнові і майнові;
- абсолютні і відносні за структурою правових звязків;
- регулятивні та охороню вальні.
Особливості структури правовідносин, особливості прав та обовязків, їх симетричність.
Конкретні правовідносини власні, особисті немайнові, творчі і т.д.
Цивільно-правові відносини поділяються на майнові і особисті немайнові.
За методом дихотомії (подвійного поділу) цивільні правовідносини поділяються на абсолютні і відносні.
Абсолютні: право в управомоченої особи, а обовязок в усіх інших осіб. Це, наприклад, особисті немайнові правовідносини (право реалізується через активну поведінку), правовідношення власності та інших речових прав, відносини авторства.
Відносні правовідносини: вся увага зосереджена на боржнику як зобовязаній особі, яка повинна вчинити певні дії; кредитор у цих відносинах є пасивним. У цих відносинах завжди визначений субєктний склад. Вимоги кредитор адресує конкретній особі боржнику.
Цивільно-правові відносини за функцією поділяються на регулятивні і охоронні. Більшість цивільно-правових відносин мають регулятивний характер (наприклад, всі договірні відносини). У разі порушення, як правило абсолютних прав, їх відновлення відбувається за допомогою охоронюваних правовідносин (компенсація і т.д.). Порушення прав у відносних правовідносинах не тягнуть виникнення особливих охоронюваних відносин, відповідальність передбачається і реалізується в межах самого регулятивного правовідношення. У позадоговірних зобовязаннях охоронюване правовідношення у вигляді права на відшкодування виникає з моменту вчинення порушення.
Механізм цивільно-правового регулювання зумовлений особливістю норм.
Цивільні правовідносини як спосіб реалізації цивільно-правових норм звертають особливу увагу на юридичні факти.
Юридичні факти правочини, адже цивільне право регулює як правило нормальне життя, яке не порушує загальних засад функціонування суспільства.
Юридичні факти поділяються на:
- дії;
- події;
Лише цивільне право повязує виникнення правовідносин з подіями (народження, смерть, форс мажорні обставини і т.д.).
Переважну більшість все ж складають юридичні факти, які мають вольовий характер дії. Дії поділяються на:
- правомірні;
- неправомірні делікти.
Правомірні дії є основою і за метою поділяються на:
- цілеспрямовані (юридичні акти);
- нецілеспрямовані (юридичні вчинки).
Юридичні вчинки: створення обєктів інтелектуальної власності.
Вчинків значно менше від актів. Серед юридичних актів правочин посідає провідне місце.
Юридичні акти рушійна сила, яка запускає цивільні правовідношення.
Законодавець надає особливе значення правовій нормі, порівняно з іншими соціальними нормами. Законодавець передбачає примусове виконання правових норм.
Примусові заходи в механізмі цивільно-правового регулювання важливі і необхідні, і мають свої особливості.
Цивільне право приватне право, але має також свої публічні фрагменти. Публічно-правові норми реалізуються в цивільному праві через заходи примусу, зокрема, виходячи з того, що вони використовуються судом.
- Особливості реалізації цивільних прав та обовязків
Особливості:
- заходи відповідності мають майновий характер;
- санкції встановлюються на користь потерпілої особи;
- хоча це заходи примусу, застосовуються вони виключно з ініціативи потерпілої сторони;
- хоча вони застосовуються публічним органом судом, але встановлюватися вони можуть не лише законом, а й договором.
Отже, публічність дозволяє гарантувати публічно-правові права учасникам цивільного обороту.
Цивільне право більше тяжіє до диспозитивності, але механізм водночас, залишається механізмом правового регулювання і таким, що забезпечує реалізацію саме правових норм, має на меті встановлення адекватного порядку в приватноправовій сфері. Держава в цьому процесі правового регулювання відіграє мінімально потрібну роль (встановлює заходи примусу і забезпечує їх і т.д.).