Geum.ru

Теоретичні проблеми цивільного права

Методическое пособие - Юриспруденция, право, государство

Другие методички по предмету Юриспруденция, право, государство

ситету.

Погіршувалася і якість юридичної освіти. Перестало викладатися природне право. Плавно перейшли від права до законодавства.

"Законоведение" стало основною навчальною дисципліною.

На деяких юридичних факультетах діяли "камеральні відділення".

"Камералістика" уряд здійснює тотальний нагляд за багатьма сферами життя.

І чверть ХІХ століття права в університетах не вимагали.

1863 року Олександр ІІ поновив пізніше в університетах кафедри філософії. Орієнтуються на Західні стандарти юридичної освіти.

З Московського університету був звільнений професор Ковалевський за негативне ставлення до державного ладу. З Харківського університету був звільнений професор Детякін за "політичну неблагонадійність".

1884 рік прийнятий найбільш консервативний варіант статуту під тиском Міністра освіти Каткова. Університетська автономія стала неприпустимою. Була скасована діяльність університетських колегій. Внесені зміни в перелік предметів. Були ліквідовані кафедри іноземних, словянських законодавств. Вважалося недоцільним ознайомлення з Конституціями зарубіжних країн.

Все це не сприяло розвитку науки.

Петражицький, Шершеневич, Гриш, Муромцев виступали за відновлення університетської автономії.

Організація юридичної освіти.

Склад університету:

  1. юридичний факультет;
  2. медичний факультет;
  3. фізико-математичний факультет;
  4. історико-філософський факультет.

Статут 1863 року: на юридичному факультеті було 7 кафедр:

  1. енциклопедія (проблеми + загальний огляд системи "законоведения");
  2. римське законодавство та його історія;
  3. цивільних законів, які поділялися на загальні, особливі, місцеві;
  4. законів благоустрою і благочиння;
  5. закони про фінанси і державні податі;
  6. закони поліцейські і кримінальні;
  7. засади загальнонародного правознавства.

Статут 1884 року 12 кафедр:

  1. римського права;
  2. державного права;
  3. поліцейського права;
  4. фінансового права;
  5. міжнародного права;
  6. кримінального права;
  7. церковного права;
  8. законів цивільних;
  9. цивільного процесу;
  10. історії російського права;
  11. місцевих прав;
  12. політичної економії і статистики.

Випускники університетів здібні могли бути залишеними на кафедрі на 2 роки. Деякі утримувалися за державний кошт, деякі ні. Направляли в іноземні університети. Після повернення особи мали скласти майстерський іспит і захистити майстерську дисертацію.

Магістрант особа, яка здала лише іспит, але не захистила дисертації.

Хто склав іспит і захистив дисертацію міг йти на державну службу з присвоєнням 9 класного чину.

Магістр мав право на заміщення посади доцента, приват-доцента, екстраординарного професора.

До 1804 року було 3 наукових ступеня: кандидат, магістр, доктор; після 1804 року магістр і доктор.

До 10 російських університетах в 1808 році було 115 вакантних місць.

Екстраординарний професор початковий ступінь. Була і посада ординарного професора.

Університетська освіта в Росії (дореволюційній) була виключно платною, хоча були і державні стипендії, які було важко отримати.

Основна форма занять лекції. Дехто критикував лекційну форму і називав її пасивною. Вважалося, що краще займатися практикою (практичні заняття). Інші вважали, що "усне слово лектора звернене до студента не може бути замінене навіть найрозумнішою книжкою". Безумовною проблемою викладання була мова викладання: використання значної кількості незрозумілих для студента термінів.

Ще однією традицією було записування лекцій, на основі чого потім видруковувалися конспекти.

Особливість: в університети жінок не приймали.

Перед революцією були створені жіночі Вищі юридичні курси.

Також в університет не приймали одружених, і в період навчання не можна було одружуватись.

 

  1. Розвиток науки цивільного права в період 1917-1955 років (1955 рік дискусія про цивільне право, яку розпочав Венедиктов)

 

На сторінках журналу "Советское государство и право" розгорнулася дискусія за участю видатних цивілістів: Агаркова М.М., Венедиктова А.В. та інші. Венедиктов Анатолій Васильович займався дослідженням юридичної особи, але його найважливіша праця повязана з державною власністю в СРСР.

В 40-60 роках розпочали роботу професор Генкек, Аскназій С.І.

Генкен "Гражданские и торговые права зарубежных капиталистических стран", 1949 року.

В 50-ті роки почали працювати Лунц ("Міжнародне приватне право"), С.М. Братусь (першим запропонував відновити поділ права на публічне і приватне, "Юридические лица в советском гражданском праве", "Субъекты гражданского права", "Юридическая ответственность и законность в гражданском праве"), Іван Борисович Новицький ("Сделки. Исковая давность", 1950 року), Халфіна Р.О.

В 70-80 роки приходить нова плеяда цивілістів: В.П. Грибанов ("Осуществление и защита гражданских прав"), Октябрь Олексійович Красавчиков (завідувач кафедрою цивільного права Свердловського юридичного інституту "Юридические факты в советском гражданском праве" запропонував поділити заходи негативного впливу на заходи відповідальності і заходи захисту). Райхер (Москва), Брагинський Михайло Ісакович закінчив Київський університет, фахівець з договірного права, Яковлєв Веніамін Федорович "Метод гражданско-правового регулирования общественных отношений".

 

<