Теоретичні проблеми цивільного права
Методическое пособие - Юриспруденция, право, государство
Другие методички по предмету Юриспруденция, право, государство
заємоузгоджених понять, висновків, теорій і т.д. Тут є і узагальнення дискусій, і систематика понять.
Предмет науки цивільного права:
- цивільно-правові норми (законодавство);
- практика застосування законодавства;
- історія розвитку окремих інститутів цивільного права.
Наука цивільного права система знань про основні цивільно-правові явища.
Наука концентрує увагу на правових явищах, які не отримали прямого законодавчого закріплення, але мають дуже важливе значення. Поняттями, які є суто цивілістичними, але використовуються в актах іншого характеру є: правовідношення, вина, юридична особа і т.д.
Але в законодавчих актах практично не можливо розкривати значення понять.
Предмет науки цивільного права є ширшим, ніж предмет галузі права.
Завдання науки цивільного права: через проведення дослідження найбільш актуальних, гострих проблем, відібраних практикою, підвищити ефективність правового регулювання.
Методологія наукових досліджень.
Методологія сукупність прийомів і способів вирішення наукових завдань.
Методи поділяються на: загальнонаукові науково-філософська методологія (методи наукового пізнання повинні відображати обєктивні закономірності реальної дійсності); метод комплексного аналізу; метод системного аналізу; метод порівняльного законодавства; метод конкретних соціологічних досліджень (застосування статистичних даних, експертна оцінка, анкетування); порівняльно-історичний метод.
- Розвиток науки цивільного права в дожовтневу добу
Україна як самостійна держава не існувала. Частина була під пануванням Російської імперії, частина під пануванням Австро-Угорщини, частина під пануванням Польщі.
До середини ХІХ століття власне науки цивільного права як галузі в Росії просто не існувало. Викладалося римське право.
Істотний вплив на розвиток науки цивільного права мала судова реформа 1864 року.
Після 1812 року повністю була змінена європейська традиція у російській правосвідомості. В якості орієнтира після Франції зявляється Німеччина.
У німецькі університети після закінчення російських університетів направлялися на стажування за державний кошт найкращі студенти з метою формування достойного викладацького корпусу. Першими за кордон поїхали Неволін, Мейер, Мітюков, Краєнфільд, Муромцев, Шершеневич.
Особи, які направлялися на навчання за кордон обирали собі самостійно декілька спецкурсів.
У Петербурзі кафедру цивільного права очолював Петражицький, у Москві Соколовський, які проходили стажування в Берлінському університеті.
Олександр Львович Маковський очолює в Росії групу по розробці Цивільного кодексу. Написав вступну статтю до роботи Покровського Йосипа Олексійовича. Цікаво, що коли готували книжку не знайшлося жодної фотографії Покровського.
Дітріх Іоаннович (Дмитро Іванович) Мейер. Народився у 1819 році в сімї музикантів. Після закінчення навчання в Росії він 2 роки навчався в Берлінському університеті.
З Мейера формально почалася наука цивільного права в Росії ("Гражданское право России").
1856 року помер. "Фикции в гражданском праве" підручник написаний дуже зрозумілою мовою.
Його учень, професор Віцин за студентськими конспектами видав цей підручник, відредагувавши їх. Жодного разу процесор Віцин не дозволив собі поряд з прізвищем Мейера поставити своє прізвище.
Учні Мейера: Гамбаров, Гуляв, Шершеневич.
1855 рік завідував кафедрою цивільного права.
Габріель Феліксович Шершеневич. Народився в 1863 році в Херсонській губернії. Закінчив Казанський університет.
1906 рік обраний депутатом Держдуми. "Учебник русского гражданского права", "Курс гражданского права", підручники з торгового права.
1912 року помер.
Після Жовтневої революції наука пристосовувалася до нових умов.
Флейцинд, Генкен були представниками цього періоду.
Після ІІ світової війни ситуація в розвитку науки цивільного права стабілізувалася.
З 1955 року пройшли загально радянські дискусії про місце, предмет і метод цивільного права.
1951 рік Новицький "Сделки. Исковая давность".
1947 рік Братусь.
1955 рік Матвеев "Вина в советском гражданском праве".
1955 рік Иоффе "Ответственность в гражданском праве".
Новицкий "Солидарность интересов в гражданском праве".
За часів Петра зявляються ідеї створення юридичних навчальних закладів.
1755 рік створення Московського університету. Юридична освіта набула регулярну основу.
1803 рік Дерптський (Тартуський) університет.
1804 рік Казанський університет.
1805 рік Харківський університет.
1819 рік Санкт-Петербурзький університет.
1834 рік Університет Святого Володимира.
1865 рік Решельєвський ліцей в Одесі реорганізований в Новоросійський університет.
1859 рік Варшавський університет.
1888 рік Томський університет (1898 рік юридичний факультет).
До 1917 року функціонувало 11 імператорських університетів.
1863 рік навчалося 1476 студентів, через 10 років 3345 студентів.
Кінець ХІХ століття кількість студентів зменшується зменшується набір.
Практично всі університети діяли на підставі Статутів, які приймалися в 1804 році, 1835 році, 1863 році, 1884 році.
Статут 1804 року передбачав саморегулювання університетів.
Статут 1835 року скасував ідеї самоврядування. Призначалися "попечителі", які виконували функції контролю і нагляду за діяльністю універ